Біоадаптивне світло та завжди чисте повітря: яким має бути простір для реабілітації поранених

Стара радянська будівля, що є частиною Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України, перетворилася на надсучасний медичний простір для реабілітації військових. Невдовзі РеабіЦентр запрацює для пацієнтів наповну, наразі завершується встановлення обладнання та навчання лікарів. Тут зможуть проходити реабілітацію 1000 поранених на рік (з урахуванням амбулаторного лікування).

Створення РеабіЦентру ― ініціатива Олеся Довгого. Благодійний фонд родини Довгих "Можемо разом" виконує функцію адміністративно-технічної платформи для РеабіЦентру, працює над залученням партнерів, використовуючи різні види фандрейзингу.

До втілення ініціативи долучилися партнери, меценати, фахівці із ремонтних робіт і обладнання медичних просторів. Новий простір для реабілітації має площу більш як 500 кв. м та функціонуватиме як відділення Інституту травматології та ортопедії.

LIGA.net поспілкувалась з Юлією Двораківською, керуючою партнеркою CBM FORUM — незалежної української інжинірингової компанії, що є експертом на ринку будівництва медустанов. У портфелі компанії — понад 10 унікальних проєктів реконструкції приватних і державних медичних установ України. CBM FORUM виконав функцію технагляду в РеабіЦентрі.

Будували РеабіЦентр, не зупиняючи роботу медзакладу

— Юліє, розкажіть, чому CBM FORUM вирішила долучитися до створення РеабіЦентру?

— CBM FORUM має давні партнерські відносини з родиною Довгих. Тому коли ми почули про ініціативу РеабіЦентр у розмові з Олесем Довгим, то одразу запропонували свої послуги. Цей проєкт делікатний — з будівлі радянських часів потрібно створити простір, що відповідає європейським стандартам реабілітації. І це виклик, який компанія вирішила допомогти здолати. Ми погодили з усіма учасниками "дорожню карту" проєкту, підготували всі дозвільні документи, порахували бюджет і розробили графік усіх робіт. Також ми регулярно готували завдання для проведення закупівель товарів і послуг на тендерній основі та контролювали якість і обсяги виконуваних робіт.

— Що було найскладніше спроєктувати та спланувати з огляду на те, що будівля вже не нова, розпланована по-старому?

— Головна складність була в тому, що нам треба було створити сучасний медичний простір у діючому медичному закладі без зупинки діяльності цього закладу. Ми працювали на одному з поверхів, водночас на всіх інших лікарі продовжували роботу. Тож треба було відокремити будівельні роботи від потоків пацієнтів і лікарів, забезпечити безперебійну роботу інженерних мереж в будівлі попри будівельні роботи, спланувати роботи таким чином, щоб вони не заважали пацієнтам.

Водночас обсяг робіт був колосальним, адже ми працювали у старій будівлі радянських часів, яка абсолютно не відповідала інклюзивним стандартам. А ми створювали тут медичний простір з урахуванням всіх норм інклюзії і європейських стандартів, а також нових українських норм до проєктування медичних закладів. Звісно, це зумовило значну кількість брудних демонтажних та монтажних робіт.

Як розробляли зонування медичного центру

— Нині зонування РеабіЦентру суттєво відрізняється від того, як було до реконструкції. Як розділені різні функціональні зони і чому саме така конфігурація була обрана?

— Під час планування медичних закладів дуже важливо ще на етапі виникнення ідеї залучити фахового медичного технолога. Саме він розподіляє приміщення на функціональні зони, прораховує потоки пацієнтів і лікарів і робить принципову схему розташування обладнання.

Також саме технолог готує завдання на проєктування всіх інших розділів (як інженерних мереж, так і архітектури будівлі). Тому ми запросили такого спеціаліста, розробили технологічну концепцію майбутнього реабілітаційного центру, погодили її з медичною командою і постачальниками обладнання, й тільки після цього почали проєктувати і будувати.

— Які технічні рішення ви використали для створення безбар'єрного середовища в старій будівлі?

— В першу чергу ми користувались посібником з безбар’єрності, розробленими експертами МОЗ за участю міжнародних партнерів. Відповідно до рекомендацій в посібнику, було розширено вхідну групу і хол, перебудовані та переобладнанні санвузли, збільшена ширина дверей, прибрані пороги. Але, крім усіх цих стандартних процедур, ми ще врахували рекомендації щодо кольорових рішень приміщень та освітлення.

— З якими конструктивними обмеженнями довелося працювати?

— Нам, на жаль, не вдалось змінити ширину коридорів через конструктивні обмеження будівлі.

Стара будівля vs. сучасний РеабіЦентр: до та після перебудови

Світло та вентиляція, що налаштовуються під потреби пацієнтів

— У РеабіЦентрі встановлено біоадаптивну систему освітлення. Поясніть, як вона працює і який вплив має на реабілітацію пацієнтів?

— Біоадаптивна система освітлення для реабілітаційних центрів — це освітлювальна система, яка автоматично підлаштовується до природних біоритмів людини. Вона враховує зміни інтенсивності та спектру світла впродовж дня, щоб підтримувати циркадні ритми людини.

Ця система змінює спектр світла залежно від часу доби. У ранкові години світло яскравіше і холодніше (синє), щоб сприяти підвищенню енергії та концентрації. До вечора світло стає теплішим, знижуючи вміст синього спектра, що допомагає підготувати організм до відпочинку.

Інтенсивність освітлення такої системи варіюється залежно від потреб пацієнтів. У активний період дня інтенсивність може підвищуватися, а в період відпочинку або вечора — знижуватися, щоб створити комфортне середовище та уникнути перевантаження.

Особливості побудови та зонування медичного простору

— Тобто це розумна система, яка налаштовує інтенсивність освітлення залежно від потреб пацієнтів та лікарів?

— У різних зонах, таких як кімнати відпочинку, зали для фізіотерапії, кабінети лікарів або зони для групових занять, система освітлення може налаштовуватися під конкретні завдання. Наприклад, у фізіотерапевтичних залах освітлення може бути яскравішим, тоді як у зонах відпочинку – теплішим і м'якшим.

— Аналогічна історія і з вентилюванням приміщень — у РеабіЦентру кожен простір має власний режим вентиляції. Розкажіть, чим встановлена система вентиляції відрізняється від звичайних систем у медзакладах?

— Система вентиляції для реабілітаційних центрів має кілька специфічних вимог, спрямованих на підтримку комфортного, безпечного та здорового мікроклімату для пацієнтів, які перебувають у стані відновлення після травм та поранень.

У реабілітаційних центрах, де пацієнти проводять багато часу в приміщеннях, важливо підтримувати постійний приплив свіжого повітря. Зазвичай кратність повітрообміну повинна бути вищою, ніж у стандартних закладах охорони здоров’я, щоб забезпечити ефективне видалення вуглекислого газу та запахів.

Реабілітаційний центр має різні типи приміщень (фізіотерапевтичні зали, кімнати відпочинку, кабінети лікарів, адміністративні приміщення тощо), кожне з яких потребує свого рівня вентиляції. Система вентиляції повинна дозволяти регулювати повітрообмін та температуру окремо для кожної зони.

Оптимальна температура у реабілітаційних приміщеннях зазвичай коливається у межах 20-24°C. Система вентиляції має бути обладнана для підтримки стабільної температури в кожній зоні, враховуючи фізичний стан пацієнтів.

Відповідність світовим трендам

— Наскільки оновлений простір РеабіЦентру, на ваш погляд, відповідає світовим трендам у медичному будівництві та інклюзії?

— Медична інфраструктура України потребує повного оновлення. Наші медичні установи — не інклюзивні абсолютно. Таке враження, що будували так, щоб найбільше було сходинок, найвужчі двері, найменші вбиральні тощо.

У РеабіЦентрі ми врахували ключові потреби поранених. Зокрема, створили доступне середовище: широкі двірні отвори, не слизькі сходи та підлога, зручні пандуси. Передбачили адаптивні поручні — щоб людина могла спиратися на щось. Ми використовуємо тільки сертифіковані Державною санітарно-епідеміологічною службою матеріали.

Як я вже казала, надважливим є світло — не має бути ніяких подразнювальних факторів для людини, яка пройшла досвід війни. І навіть сантехнічні прилади ми замовляли, консультуючись з фахівцями з інклюзивності. Вони, здійснюючи підбір, забракували вироби деяких відомих брендів: аргументом була зручність для людей у колісних кріслах.