"Не могла зрозуміти, чим я гірша, ніж всі інші". Переселенка з Луганщини — про пошук "свого" лікаря

Пані Ірина — переселенка зі сходу країни. З рідної Луганської області жінка переїхала до Одеси ще у 2015 році. Їхати було ні до кого, тож місто для проживання обрала випадково. Адаптувалася до нового життя досить швидко.

"Молода, здорова, сім’ї не було, сама по собі. Знайшла роботу, орендувала квартиру з подругою. Нелегко, але поступово життя налагоджувалося", — розповідає 35-річна Ірина про переїзд.

Втім, не все було так гладко. Зокрема, зі значними труднощами довелося зіткнутися під час першого звернення до лікарів на новому місці. Через відсутність довідки ВПО жінку просто відмовлялись обслуговувати — навіть за гроші. Тому коли Ірина вперше потрапила до кабінету безбарʼєрного доступу, де не зустріла звичних перешкод, це стало для неї справжнім відкриттям. Поява таких кабінетів у різних областях країни стала можливою завдяки спільній роботі благодійного фонду "Здоров'я жінки та планування сім'ї" та UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

Але не все в Ірини одразу склалося з медпослугами гладко. "Пам'ятаю, як в перший рік мого перебування в Одесі я захворіла, був дуже сильний кашель. Я зверталася до лікарів, щоб мені хоча б флюорографію зробили. Але мені відмовляли, бо в мене не було довідки ВПО", — розповідає вона. Каже, що не оформлювала статус переселенки, оскільки не хотіла почуватися "якоюсь не такою" у рідній країні. Проте через ставлення лікарів саме так і відбулося, й це дуже ранило жінку.

"Як так? Я ж така сама громадянка, як всі інші — просто новоприбула. Ходила навіть не в одну поліклініку — і всі відмовляли. Це був болючий для мене момент — я не могла зрозуміти, чим я гірша, ніж всі інші — наприклад, одесити", — ділиться спогадами Ірина.

Пройти необхідне обстеження та отримати консультацію лікаря їй вдалося лише з третьої спроби, тож після цього звертатися за медичною допомогою було психологічно складно.

Розвіювання страхів і пошук "свого" гінеколога

Після пережитого негативного досвіду перший візит до гінеколога став для жінки справжнім випробуванням. Вперше до лікарки Ірину буквально за руку відвела майбутня свекруха.

"До гінеколога вперше звернулася за порадою майбутньої свекрухи. Це було трохи стресово для мене, бо не знала, хто, що, як і куди… Якщо чесно, переселенцям не дуже раді були у 2015-2016 роках. На своєму прикладі кажу. Не хотіли брати на квартиру, не хотіли брати на роботу. Був такий момент. Тому й із лікарем увімкнувся режим "їжачка", — каже жінка.

Втім, цього разу страхи не підтвердилися. Лікарка уважно вислухала й допомогла. Після цього Ірина почала ходити на регулярні огляди, як і в себе вдома — на Луганщині. Втім, "свого" гінеколога так і не знайшла. А згодом виникла потреба у зверненні до кількох спеціалістів, щоб порівняти методи лікування.

"Я мала "жіночу" проблему, пішла до лікаря, а він одразу призначив гормони — ще до здачі аналізів. Тож я зрозуміла, що потрібна інша думка, так би мовити, для обʼєктивності", — розповідає Ірина.

Так вона за порадою подруги потрапила до гінекологічного кабінету безбар’єрного доступу. Жодних проблем з отриманням гінекологічних послуг не було — про статус ніхто навіть не запитував, а жінці одразу надали якісну лікарську консультацію. На ній Ірина познайомилася з гінекологинею Вірою Коротнян, якій довіряє своє здоров’я вже три роки — у неї лікувалася й вела вагітність.

"Мені її подруга порекомендувала, як гарного спеціаліста й приємну людину. І мені дуже сподобався її підхід — які вона обстеження спочатку призначила, які препарати потім. Нічого зайвого, непотрібного. Вона і хороша людина, і хороший спеціаліст. Я постійно їздила до неї зі своїми проблемами-болячками-питаннями, і коли завагітніла, ми стали обслуговуватися в кабінеті безбар’єрного доступу", — розповідає пацієнтка.

Визначила вагу дитини краще за УЗД

Ірина вважає гінеколога найважливішим для жінки лікарем. У себе вдома, на Луганщині, ходила на огляди регулярно. Та "свого" лікаря так і не знайшла — ходила то до одного, то до іншого. Та вже після першого візиту до гінекологічного кабінету безбар’єрного доступу в Одесі зрозуміла, що знайшла справді "свою" людину.

"Раніше не було нагальної проблеми, та й молодшою була. А тут я вже осіла — і є свій лікар улюблений. Зараз до гінеколога та стоматолога ходжу раз на пів року обов’язково, а там — за необхідністю. Це два найголовніші лікарі в моєму житті", — сміється жінка.

Каже, що у кабінеті її лікарки — особлива атмосфера, завдяки якій виникає абсолютна довіра й зовсім немає страху.

"У Віри Сергіївни така атмосфера, наче до подруги йдеш, хоча ми не спілкуємось поза прийомами й у гості одна до одної не ходимо".

"Але якось — і людина приємна, і атмосфера — усе легко йде. І не боїшся відвідувати, йти до неї, навіть якщо є якісь проблеми. Знаєш, що разом ми все вилікуємо", — каже Ірина й підкреслює, що саме тому довірила їй ведення вагітності.

Свою лікарку називає дуже теплою, уважною та професійною, яка завжди ставить правильні запитання, уточнює деталі й встановлює точний діагноз. А під час ведення вагітності Ірини гінекологиня навіть визначила вагу дитини точніше, ніж лікар ультразвукової діагностики.

"Віра Сергіївна краща за всіх УЗДстів. Я народила 16 липня, а 12 липня була в неї на прийомі. Мені робили УЗД у той день — і УЗДист помилився з вагою дитини на пів кілограма. А Віра Сергіївна сказала все абсолютно точно – 3500–3700, а в мене дитина 3600 народилася", — ділиться спогадами жінка.

Кабінет, до якого не страшно йти

Розповідаючи про кабінет безбар’єрного доступу, Ірина каже, що він відрізняється від звичайних гінекологічних кабінетів — як загальною атмосферою, так і сучасним обладнанням. І подобається їй значно більше.

"Тут просторо, чисто, гарно. Від звичайних кабінетів відрізняється тим, що світліший, більший, обладнаний більш сучасною технікою", — ділиться досвідом пацієнтка.

Встановлене в кабінеті спеціальне крісло-трансформер, за словами Ірини, набагато зручніше, ніж звичайне — не лише для пацієнта, а й для лікаря.

"І пацієнтам комфортніше сідати, і лікарю добре на ньому приймати — не потрібно якось вигинатися під час огляду. Усе дуже зручно", — каже вона.

І хоч на першому місці для пацієнтки все ж стоїть довіра, уважність та професійність лікарки, каже, що сучасне обладнання — теж дуже вагомий момент.

Важливим для пані Ірини було й те, що послуги в кабінеті — безплатні. Вважає, що так і має бути в Україні, незалежно від того, у якому її куточку знаходишся та який статус маєш.

"Я хоч і переселенка, але є громадянкою своєї країни. Дуже приємно, що я і в своїй області отримувала безкоштовну медицину, і тут можу її отримати".

"Я так само потрібна та важлива своїй країні, де б не знаходилася. Для мене це дійсно дуже важливо", — підкреслює Ірина.

Каже, що жодні страхи та попередній досвід не мають ставати на заваді турботі про власне здоров’я. А зважаючи на власний досвід, тепер щиро радить гінекологічний кабінет безбар’єрного доступу своїм подругам. Хоча підкреслює, що це чи не єдина рекомендація спеціаліста, яку вона дає.

"Віру Сергіївну порадила подругам, та більше нікого не раджу. Тільки її та масажиста. Одній подрузі її порадила — їй гормони вирівняли, іншій порадила — вона вела її вагітність. Від чистого серця рекомендація — як людини та спеціаліста", — додає пані Ірина.

Її досвід є підтвердженням того, наскільки необхідним в Україні є створення безбар’єрного доступу до медичних послуг. Просторів, де кожна людина, попри свій статус, буде почутою та зможе безперешкодно отримати необхідну допомогу професіоналів, почуватиметься комфортно та впевнено. Куди не боятиметься приходити, адже вчасна діагностика та лікування — це запорука здоров’я.

Ілюстрації Катерини Фролової