Під обстрілами та через заміновані дороги. Як ДСНС рятують цивільних та їхніх тварин поблизу фронту
"Порятунок життів, лікування поранених, проведення евакуації були нашими першочерговими завданнями в Торецьку. З такою кількістю поранених це стало нашим головним завданням під час інтенсивних бойових дій поблизу нашого міста", — говорить Олександр Сторʼєв, перший заступник начальника Головного управління ДСНС України у Чернігівській області. Розпочавши роботу рятувальником у 2007 році, Олександр роками працював у рідній Донецькій області.
Колись він із родиною жив у Бахмуті, місті з населенням понад 70 тисяч — так було до повномасштабного вторгнення Росії. Коли ж Росія змусила його близьких залишити все в пошуках безпеки деінде в Україні, він залишився на сході та присвятив більшість свого часу рятувальним операціям у Торецьку — місті-супутнику окупованого Донецька. Відстань між ними трохи більше ніж 40 км.
Під час війни рятувальні служби відіграють життєво важливу роль у підтримці цивільних, які живуть поблизу лінії фронту. Ці віддані справі професіонали, часто в умовах інтенсивного навантаження і значної небезпеки, рятують життя та надають екстрену медичну допомогу людям.
Щоб допомогти оплатити їхню роботу, уряд США надає уряду України пряму бюджетну підтримку. З 2022 року Україна отримала $26,8 млрд такої економічної допомоги для відшкодування зарплат освітянам, медичним працівникам і державним службовцям, а також і 58 500 рятувальникам ДСНС, зокрема тим, хто працює поблизу лінії фронту та рятує мирних жителів від жахіть війни.
За цей час Сполучені Штати стали найбільшим помічником серед індивідуальних країн-донорів економічної допомоги для України, надавши вже $26,8 млрд прямої бюджетної підтримки.
Передані через механізми Світового банку американські кошти спрямовуються безпосередньо в державний бюджет, компенсуючи видатки уряду на виплату заробітних плат приблизно для 1,4 млн працівників, безперебійна робота яких є надважливою для виживання українців сьогодні й майбутнього відновлення країни — медиків, рятувальників, освітян і держслужбовців.
Крім того, завдяки бюджетному фінансуванню від США український уряд продовжує підтримувати найвразливіші частини українського населення, зокрема через соціальну допомогу внутрішньо переміщеним особам, малозабезпеченим сім'ям та іншим.
Вперше віч-на-віч з війною
Повномасштабне вторгнення 2022 року — не перший раз, коли Олександр зустрівся з війною віч-на-віч. Ще із розгортанням російської агресії проти України у 2014 році Олександру та його колегам зі сходу України довелося швидко адаптуватися до нових реалій та проводити рятувальні операції, бачені до цього лише в кіно, ліквідуючи наслідки обстрілів та евакуюючи мирних жителів зі зруйнованих міст і сіл.
Відтоді евакуація цивільного населення є основним обов’язком команд ДСНС на територіях поблизу лінії фронту. "Наша бригада евакуювала людей з Дебальцевого, коли його брали в оточення. Ми рятували й вивозили людей в автобусах. Дорогу обстрілювали. Було страшно", — розповідає Олександр.
Потім була Авдіївка. У 2017 році місто зіткнулося з серйозними пошкодженнями електромережі через постійні масштабні обстріли з боку російських військ, що призвело до серії відключень електроенергії. Внаслідок цього припинила роботу Донецька фільтрувальна станція, почалися проблеми з водопостачанням у місті. Наприкінці зими-початку весни рятувальники ДСНС встановили генератори та намети для гуманітарної допомоги постраждалому населенню. На жаль, у січні 2017 року вони потрапили під вогонь з боку російських військ, унаслідок чого загинули двоє рятувальників.
"В Авдіївці було багато поранених. Обстріли були безжальні, будівлі руйнувалися, і нам доводилося рятувати тих, хто опинявся під завалами", — згадує Олександр про страшні події семирічної давнини.
Ще одним завданням рятувальників ДСНС поблизу лінії фронту до початка повномасштабного вторгнення була робота на тимчасових пунктах пропуску з підконтрольних Росії територій так званої ДНР на територію, підконтрольну Україні. Команда Олександра працювала біля одного з таких пунктів пропуску, допоки пандемія COVID-19 не перервала цю роботу у 2020 році. Вони надавали допомогу мирним жителям, які перетинали лінію розмежування.
"Іноді такий перехід займав кілька днів, але в наших наметах цивільні могли переночувати, зігрітися взимку, випити чаю", — каже Олександр.
За словами рятувальника, він достатньо пережив з 2014 року, щоб зрозуміти, який вигляд має війна насправді. Але щоразу, коли він спілкувався зі своїми колегами з інших регіонів, їм було складно зрозуміти реалії, з якими зіштовхнулися рятувальники зі сходу України — аж до 24 лютого 2022 року.
Повномасштабне вторгнення
Олександр та його колеги були переконані, що будь-яке загострення, яке може відбутись у 2022 році, станеться в Донецькій чи Луганській області, де бойові дії були зосереджені ще з 2014 року. Але в перші години повномасштабного вторгнення, попри весь попередній досвід війни, його здивував дзвінок від матері, яка розповідала про вибухи в Харкові.
"О п'ятій ранку я зателефонував диспетчеру, ми зібрали команду, і я з підрозділом поїхав до Торецька", — згадує Олександр. Торецьк — місто в Донецькій області, зараз район активних бойових дій. На початку 2022 року місто та його передмістя все ще були домом для приблизно 8 тисяч людей. Але вже тоді умови були жахливі: з початку 2022 року не було водопостачання, з травня 2022 року — газу, постійно виникали проблеми з електропостачанням.
Співробітники ДСНС використовували генератори для заживлення "пунктів незламності", щоб зігріти людей під час зимових відключень світла, а також старлінки для зв’язку, коли електрика вимикалась.
Крім того, Торецьк страждав через близькість лінії фронту у 2022-2023 роках, адже нескінченні обстріли лише додавали хаосу. "За добу в селищі Нью-Йорк, що поблизу Торецька, могло статися до 50 пожеж. У нас просто не вистачало часу, щоб загасити їх усі, тому ми змінили пріоритети з гасіння пожеж на порятунок життів. Якщо ми не могли загасити пожежу в будівлі, ми зосереджувалися на порятунку людей і переходили на наступну локацію, щоб допомогти мирним жителям", — пояснює Олександр.
Одним з основних обов’язків рятувальників була допомога в евакуації цивільних. Однак процес у 2022 році разюче відрізнявся від 2014 року: "У 2014 році ми проводили масову евакуацію колонами по шість-сім автобусів, організовану місцевими адміністраціями, які збирали людей у визначених місцях для вивезення. Після 2022 року нам доводилося евакуювати людей із Нью-Йорка та прилеглих сіл меншими групами, використовуючи машини швидкої допомоги, щоб перевозити по п’ять-шість людей за раз".
Евакуація часто відбувалася ґрунтовими дорогами або полями, оскільки російські війська могли вже взяти під контроль основні дороги, зробивши їх непрохідними.
"Було таке село Новоселівка. Щоб дістатися туди і допомогти місцевим дітям, нам довелося прибирати протитанкові міни, які лежали на дорозі, а також стежити, щоб не було обстрілу".
"В якийсь момент нас зупинили військові й попередили, що їхати туди небезпечно. Тому ми дочекалися моменту, коли мінометний обстріл стихне, і все одно поїхали евакуювати людей", — пригадує Олександр.
Допомагали рятувальники не лише людям, але й домашнім улюбленцям. "Після одного з обстрілів у Нью-Йорку у 2023 році нам зателефонувала жінка, яка відчайдушно просила врятувати свого собаку, що опинився в пастці на дев’ятому поверсі пошкодженого будинку. Там були зруйновані сходи між дев’ятим та шостим поверхами. Квартира була ціла, і з собакою все добре, але до нього не було як дістатися. Тож ми вирішили через сусідній вхід зайти на дах, спустити чоловіка за допомогою мотузки та витягти собаку з квартири", — пояснює рятувальник.
З квітня 2022 року бригади ДСНС у районі Торецька також взяли на себе завдання з надання першої медичної допомоги пораненим. На той час на всю громаду була лише одна швидка медична допомога, але з посиленням обстрілів вона не встигала вивозити усіх поранених. Щоб закрити цю проблему, команді Олександра було виділено карету швидкої допомоги. Як рятувальники, вони вивчали першу допомогу в університеті та пройшли додаткову підготовку від Червоного Хреста.
Спільно з особовим складом поліції вони сформували бригади, які зосередились на наданні першої медичної допомоги та транспортуванні постраждалих до лікарні. Проте навіть в такій роботі вони зіткалися з небезпекою обстрілу російськими військами автомобілів швидкої допомоги
"У нас був інцидент влітку 2023 року, коли ми мали дістатися до пораненої жінки, але не змогли, тому що росіяни почали нас обстрілювати".
"Наша швидка потрапила під обстріл, була в "решето". Стріляли сім разів, і всі постріли припали точно на швидку", — згадує Олександр.
Рятувальникам довелося повертатись, а автомобіль був настільки пошкоджений, що його довелося замінити.
До повномасштабного вторгнення цілий день міг пройти без жодного виїзду для Олександра та його команди. Проте після 24 лютого 2022 року не було і дня, коли їм не доводилося б проводити рятувальні операції.
Через активізацію боїв під Торецьком у 2024 році рятувальників більше не залучають до гасіння пожеж чи інших видів робіт. Проте спеціальна евакуаційна група ДСНС досі працює у громаді, вирушаючи до найближчих населених пунктів, коли це безпечно. У вересні 2024 року голова Торецької міської військової адміністрації Василь Чинчик повідомляв, що там усе ще проживає близько 1600 осіб.
Олександр же у квітні 2024 року отримав підвищення до першого заступника начальника Головного управління ДСНС України у Чернігівській області та переїхав. Але так само, як він і його команда, сотні рятувальників на півдні та сході України і далі допомагають мирним жителям біля лінії фронту.
"Поки ти на роботі, ти не помічаєш часу. Але тільки-но рятуєш людину, розумієш, що така робота — це, мабуть, головне, що дає натхнення і силу", — підсумовує свій досвід Олександр.
Всі фото надані ДСНС.