"Поносіть бронежилет пару тижнів". Інтерв'ю з лікарем-ортопедом, який 7 років лікує спини військових

Якщо запитати у військових, які органи насамперед страждають від надмірного фізичного навантаження та стресів, найбільше скарг буде на опорно-руховий апарат ― передусім на болі у спині та суглобах. Адже важка амуніція, зброя, активний рух без відпочинку та тривалі фізичні навантаження і травми не минають непоміченими.

LIGA.net продовжує цикл матеріалів про можливості реабілітації важкопоранених захисників. Ми поспілкувалися з ортопедом-травматологом Олександром Коваленком, який майже сім років допомагає пораненим військовим повертати рухову активність. 

Олександр ― фахівець Інституту травматології та ортопедії НАМН України, на базі якого вже скоро почне працювати РеабіЦентр — новий простір для реабілітації, оснащений сучасним обладнанням. Він займатиме площу 500 кв. м та функціонуватиме як відділення Інституту травматології та ортопедії. Зараз у приміщенні триває ремонт. Орієнтовно центр зможе надавати допомогу 1000 пацієнтам на рік у всіх трьох періодах реабілітації — гострому, післягострому та довготривалому.

Створення РеабіЦентру ― ініціатива Олеся Довгого. Благодійний фонд родини Довгих "Можемо разом" виконує функцію адміністративно-технічної платформи для РеабіЦентру, працює над залученням партнерів, використовуючи різні види фандрейзингу.

"Хочеться допомогти кожному. Але, на жаль, лікарі ― не чарівники". Про складнощі в роботі

― Олександре, чи ведете ви лік військових, яким допомогли? 

— Я не можу підрахувати загальну кількість пацієнтів, яких я лікував. Але з початку повномасштабного вторгнення мені особисто та нашій команді вдалось допомогти та повернути до активного життя тисячам захисників та захисниць.

Я спеціалізуюся на лікуванні хребта та суглобів, а також мініінвазивних та інтервенційних втручаннях на хребті. Ці процедури виконуються під рентген-контролем і дозволяють у багатьох випадках бути альтернативою хірургічному втручанню, а також досягати швидких результатів у лікуванні. 

Наприклад, сьогодні, окрім стаціонарного лікування військових, які проходять у нас відновлення, я встиг допомогти амбулаторно двом військовим з проблемами хребта. І вже завтра вони зможуть повернутись в стрій.

― Що найскладніше у вашій роботі? З якими викликами стикаєтесь під час лікування військових з травмами?

— Найскладніше — це досягати позитивних результатів швидко. Досить часто поранення у військових дуже важкі. І потребують багатоетапних хірургічних втручань з багатоетапним відновним лікуванням, і часом це лікування триває місяці. Робота мультидисциплінарної команди та наполегливість бійців часто доводять, що немає нічого неможливого. Звісно, хочеться допомогти кожному пацієнту. Але, на жаль, лікарі ― не чарівники, і це інколи також важко приймати.

― З якими специфічними травмами військових ви працюєте найчастіше? Розкажіть про особливості лікування людей з різними видами та ступенями травм.

— Будь-яка травма або поранення, отримані внаслідок військових дій, є специфічними. 

По-перше, досить часто до поранень приєднується інфекція. По-друге, внаслідок поранення пошкоджується декілька структур — шкіра, нерв, м'яз, кістка. І після реконструктивних втручань все це враховується й індивідуально розробляється план реабілітації.

Що стосується хребта, то, з огляду на особливості навантажень у військових, — неважливо, молодих хлопців чи чоловіків за 50 — у всіх страждають спини.

Якщо в анамнезі вже були проблеми з хребтом, то з вірогідністю 90% вони дадуться взнаки.

Самі спробуйте поносити бронежилет кілька тижнів і ви зрозумієте, що я маю на увазі. На щастя, у більшості військових ми ці проблеми вирішуємо. Або "заліковуємо" до кращих часів.

― Які можливості для реабілітації та підтримки ви надаєте пацієнтам під час відновлення та які методи відновлення військових після травм ви використовуєте?

― Найголовніше, що в нас є, — це команда. Звісно, нам не вистачає обладнання. Але ми сподіваємося, що вже з осені отримаємо змогу працювати у РеабіЦентрі на сучасному обладнанні. Багато військових проходили лікування за кордоном, де матеріально-технічна база просто космічна. І навіть ці військові, особливо ті, хто побував на чужині, завжди кажуть, що в нас краще! Бо вдома і стіни допомагають.

Так, ми використовуємо фізіотерапевтичні процедури, ортезування, масажі і все інше.

Але ми не боїмось працювати з військовими в ранньому післяопераційному періоді, а також між оперативними втручаннями, що пришвидшує загальні терміни лікування. Навіть якщо у бійця є резистентна інфекція, для нас це не перешкода. Вся структура інституту і наша команда, зокрема, готові до будь-яких викликів.

"Всі хочуть результату за 2-3 тижні. Але досить часто це неможливо". Про особливості реабілітації військових

― Чим особливе лікування поранених військових у порівнянні з цивільними пацієнтами?

— Лікування поранених бійців майже завжди триває довше, ніж цивільних. Ми не будемо брати до уваги класичні травми, такі як пошкодження меніска чи зв'язок, — у таких пацієнтів все так само, як і в цивільному житті. Завжди протоколи лікування ми підлаштовуємо під окремі випадки, і треба бути гнучкими, щоб давати максимальний результат. 

Так, ми вже маємо багаторічний досвід, але до 24 лютого цих бійців було набагато менше, і було менше мінно-вибухових травм.

З початку повномасштабної війни ми зробили великий крок вперед, як загалом і вся реабілітація в країні.

Велику роль відіграє і психологічна реабілітація. І кожен військовий після бойових дій працює з психологом.

― Розкажіть про етапи лікування та реабілітації ветеранів та поранених. 

— Глобально можна відновне лікування розділити на післяопераційне та відновне лікування військових, в яких не було хірургічних втручань ― наприклад, внаслідок загострень дегенеративно-запальних процесів в організмі. За назвами періоди реабілітації не будуть змінюватись (ранній післяопераційний, пізній, віддалений). Але досить часто реабілітація відбувається поетапно в комплексі запланованих хірургічних втручань.

― Чи виправдовуєте ви зазвичай очікування пацієнтів щодо тривалості та процесу відновлення після лікування травми?

— Я гадаю, що не завжди. Всі хочуть результату за 2-3 тижні. Звісно, якби в нас було більше обладнання, це б прискорило процес реабілітації. З усім тим, все одно всі будуть хотіти швидше повернутись до такого життя, яке було до поранення.

"На кожного з нас у Бога є свої плани". Про приводи для радості та мотивацію

― Як ви підтримуєте своїх пацієнтів під час довготривалого процесу відновлення?

— Я особисто не займаюсь психологічною підтримкою. Для цього в нас є дуже круті психологи. У нас вже відбулась професійна деформація. Ми можемо давати рекомендації щодо вживання препаратів для швидшого ефекту, додатково робити процедури.

― Наскільки сьогодні можливості української медицини в частині реабілітації співставні із тим, що мають ветерани за кордоном? Чим би ви бажали доповнити свій арсенал тренажерів та рішень? 

— Наші можливості набагато більші, бо ми маємо більше досвіду. А також ми гнучкі і вже нічого не боїмось.

Моя думка така: нам не потрібні мегакруті реабілітаційні девайси, на яких робота з кожним пацієнтом буде тривати багато часу — таке часто можна побачити за кордоном. Потрібні апарати, які даватимуть швидкий ефект, якими легко зможуть оволодіти всі реабілітологи та лікарі, а також робота на яких триватиме мінімум часу.

― Розкажіть, що відчуваєте, коли бачите своїх пацієнтів, яким вдалося повноцінно повернутися до життя? 

— Я дуже радію, коли до мене приїздять мої воїни з проблемами хребта. Зазвичай, між "виходами" я в амбулаторних умовах займаюсь їхнім лікуванням, і кожного разу молюсь, щоб вони повернулися до мене на наступний епізод лікування. Тоді я знаю, що завдання виконано, і вони живі.

Особливо пишаюсь одним героєм, який отримав поранення у 2021 році. Залишився без ноги, залікував поранення всіх кінцівок. Щодня у відділенні, окрім безпосередньо лікування, він постійно проводив кілька годин у спортзалі і наполегливо працював з кожною частиною тіла. Повернувся у стрій зі штучною кінцівкою, у складі полку "Азов" захищав Маріуполь, залишився живим і був звільненим з полону. 

Коли я бачу такі історії, то точно розумію, що на кожного з нас у Бога є свої плани. До 2022 року переважна кількість бійців, яких ми лікували, були з "Азову". На жаль, багато з них загинули під час захисту Азовсталі… Ми маємо продовжувати свою роботу заради них, а також заради тих, хто б'ється з ворогом щодня.

Головні задачі травматолога-ортопеда в лікуванні військових: розмова Олеся Довгого з Олександром Коваленком