Коко Шанель – засновниця Chanel, маленької чорної сукні. Історія тернистого шляху кутюр’є
"Маленька чорна сукня" та парфуми "Шанель №5" увіковічнили її ім’я. Коко Шанель – кутюр’є, яка перевернула уявлення про жіночу красу та жіноче вбрання, засновниця епохи нового стилю.
Утім, мало хто знає, що сама вона не любила імені Коко. Це зовсім не її ім’я, і причепилося воно до неї випадково. Звали легенду світової моди Габріель. Усе життя вона соромилася свого походження, навіть вигадувала різні історії з дитинства, приховуючи справжню історію сім’ї.
LIGA.Life переповідає історію життя Коко Шанель за біографічними книгами Гіделя Анрі "Коко Шанель" та Софії Бенуа "Коко Шанель: Я і мої чоловіки".
Сирітське дитинство у злиднях
Габріель Бонер Шанель народилася 1883 року у французькому місті Сомюрі. Її батьки тоді були неодружені, тобто Габріель була незаконно народженою дитиною. Її мати – прачка, батько – торговець.
Пара побралася лише через рік після її народження. Всього у сім’ї було п’ятеро дітей: троє дівчат і двоє хлопців.
Коли Габріель було 12 років, її мати померла. Батько віддав хлопців на фермерські роботи у селі. Зрештою, брати стали також торговцями.
А дівчат відвіз у притулок при монастирі в місті Обазін. Габріель тоді не розуміла, що батько покинув їх. Ще довго вона чекала, коли тато повернеться. Але ніколи його більше не побачила.
Життя у притулку було сумним та сірим. Суворі порядки та непорушна дисципліна. Але саме в притулку майбутня кутюр’є навчилася шити.
Там же Габріель почала вигадувати історії, щоб виправдати батька та приховати правду про свою сім’ю. Ще тоді вона відрізнялася бунтарським характером. Вона не могла так легко як сестри прижитися з монахинями.
У 18 років дівчина тікає з монастиря і разом з кузиною вирушає до Мулена. Там певний час живе в пансіонаті. А в 20 років влаштовується працювати в магазин одягу.
Кохання, трагедія та успіх
У ті роки Габріель мріяла про сцену. Хотіла співати. Тож вечорами підробляла у кабаре, розважаючи публіку піснями. Саме там вона отримала прізвисько Коко, бо любила співати дві французькі пісеньки Ko ko ri ko та Qui qua vu Coco. Але особливого вокального таланту вона не мала, тож мусила змиритися і покинути мрії про сцену.
Але вже тоді вона залишила магазин одягу і організувала власне ательє. Приміщення скромне, клієнтів небагато, але це був початок – власна справа.
Трохи пізніше Коко знайомиться з відставним офіцером Етьєном Бальсаном. Він був заможним молодим представником вищих кіл.
У 1907 році Етьєн умовив Габріель переїхати до нього у статусі утриманки. Відтоді статус коханки на довгі роки приклеїться до майбутньої легенди. Коко матиме стосунки не з одним одруженим чоловіком.
Друзі Бальсана добре прийняли Габріель, її життя у вищих колах було безтурботним. Але з родичами хазяїну будинку вона не могла сідати за стіл. Якщо приїжджали члени родини, вона мусила ховатися. Таке приниження ображало її.
Попри це, зв’язок із офіцером зіграв велику роль у житті Коко. За час, проведений в маєтку Бальсана, вона розділила його пристрасть до верхової їзди і вигадала перші моделі спортивного одягу. Саме тоді вона вирішила одягти жінок в брюки, бо в них зручніше сідати на коня.
Першою у світі Коко Шанель створила жіночі брюки. Неодноразово Габріель придумувала нові моделі, надихаючись чоловічим стилем.
Справді, мода від Коко Шанель була не тільки революцією в моді. Вона здійснила переворот в уявленнях про жінку, її місце в соціумі та світі загалом.
Коко Шанель заявила: жінки можуть носити брюки, їздити верхи, займатися спортом. Упродовж усього свого життя вона найбільше цінувала свободу, це і відобразилося в її моделях.
1910 року в маєтку Бальсана Коко знайомиться з англійським промисловцем Артуром Кейпелом, якого прозвали "Бой". Він стає єдиним справжнім коханням Коко Шанель.
Все життя вона любила його, хоч він не був їй вірним і не бажав одружитися через її просте походження.
Але при цьому Бой підтримував Коко – дав гроші на відкриття перших магазинів. Швидко крамниця в Парижі перетворилася на модне ательє та переїхала на вулицю Камбон, неподалік від готелю Ritz, де розміщується і досі.
Так Коко втілює свої задуми спортивного зручного одягу для жінок. Вона першою використовує тканину джерсі. Париж був шокований, адже досі з джерсі шили тільки чоловічу білизну. Але Шанель цінує насамперед зручність та комфорт.
Її справи йшли добре. Що би вона не створила, воно ставало сенсацією. Коко відкриває ще по магазину в Довілі та Беаріці.
Разом з Артуром вони часто відпочивали на його яхті. Це надихнуло Коко на нові моделі. Так з’явилася тільняшка в біло-сині смужки і брюки кльош.
Невдовзі Коко вирішила повернути коханому інвестовану в її бізнес суму разом з відсотками. Артур не зрадів: "Я думав, що подарував тобі забавку. А насправді я подарував тобі свободу".
Великим потрясінням для кутюр’є стало одруження коханого. Він побрався з англійською аристократкою у 1918 році. Але й тоді вона не могла розірвати з ним стосунки. Дуже хотіла народити йому дитину, навіть поза шлюбом, але не вдавалося.
За рік на Коко чекав ще страшніший удар. 21 грудня 1919 року Артур загинув у автокатастрофі. Вона мала безліч романів після, з відомими і талановитими чоловіками, з російським князем та з англійським герцогом.. Але в останні роки свого життя кутюр’є зізнається, що Бой був її єдиним коханням.
Ця трагедія дала світу маленьку чорну сукню, яка ніколи не вийде з моди. Габріель з головою занурилася у роботу. Вона тужила кілька років а тоді вирішила: "Нехай усі носять траур. Я всіх переодягну у чорне". Вона була у великій скорботі. Так висловила свою печаль.
Пізніше американський журнал Vogue порівняв за популярністю та універсальністю чорну сукню з автомобілем Ford.
Єдиним порятунком від смутку для Шанель була робота. Тож вона з головою занурюється у свій бізнес, її моделі стають дедалі популярнішими і слава Шанель розноситься на увесь світ. Вона створює не лише одяг, а і взуття, аксесуари, біжутерію.
1922 року відомий парфумер Ернест Бо підібрав на замовлення Коко кілька варіантів ароматів. Серед запропонованих кутюр’є вибрала п’ятий. І так з’явився на світ легендарний "Chanel №5". Брати Вертхаймер, директори парфумерного будинку Bourjois, викупили право виробництва.
Дизайн упаковки спроєктувала сама Коко, виокремлюючи зручність і простоту. Її натхненням стали флакони для чоловічих одеколонів. Цей аромат і досі популярний, його дизайн практично не змінився.
Шанель багато допомагала талановитим митцям. Дала притулок у своєму домі сім’ї композитора Ігоря Стравінського, фінансово підтримувала Пабло Пікассо та Сальвадора Далі.
Наприкінці 1920 років Шанель володіла п’ятьма будівлями на вулиці Камбон. Промисловість Chanel налічувала не тільки дім моди й бутики, а й текстильну фабрику, ювелірну майстерню та парфумерну лабораторію.
1931 року Коко Шанель запросили в Голлівуд. Вона вдягнула для екрану Глорію Свонсон, Іну Клер, Грету Гарбо і Марлен Дітріх.
Великого розголосу набув роман Шанель із герцогом Вестмінстерським, оскільки той якраз скандально розлучався. Він подарував Коко апартаменти у Лондоні та безліч коштовностей.
Одного разу герцог завітав у ательє до Коко зі своїм другом, принцом Уельським, майбутнім королем Едуардом VII. Згодом герцог пропонував їй вийти за нього. Але вона відмовила. Пояснила це так:
Стосунки із герцогом Вестмінстерським тривали близько 10 років. За цей час Коко завела багато знайомств в Англії. Серед них і Вінстон Черчилль. Його вразила француженка: "Це одна з найрозумніших та найприємніших жінок, до того ж сильна особистість".
Друга Світова війна
З початком війни Коко Шанель закрила свої магазини. Вирішила, що зараз не час для моди. З наближенням німців покинула Париж, але скоро повернулася додому. Мала зв'язок з німецьким військовим, бароном Гансом Гюнтером фон Динклаге. Природа цих стосунків достовірно невідома. Начебто Коко погодилась на це заради свого племінника, якого їй вдалося витягти з фронту.
Останнім часом дедалі частіше говорять про зв’язок Шанель із німецькою розвідкою. За деякими документами, Шанель мала кодовий номер та ім’я у німецькій розвідці. Але це ще не означає, що вона була німецьким агентом. Висвітлити цю тему спробував журналіст Хел Вон у свої книзі "У ліжку з ворогом. Таємна війна Коко Шанель".
Наприкінці 1943 року Коко їздила до Мадриду. Стверджують, що там вона мала зустрітися з Вінстоном Черчиллем, з яким була особисто знайома. Начебто мала передати прохання про початок мирних переговорів. Але зустрітися їм не вдалося, лише передати листа.
Після війни усі жінки, які мали стосунки з німецькими солдатами, зазнали знущань та покарань. Шанель така участь оминула. Її арештували, але за кілька годин відпустили. Начебто за неї вступився сам Черчилль.
Утім, після таких подій Коко було незатишно в Парижі, її репутація постраждала. Тому кутюр’є покинула Францію і поїхала до Швейцарії. В такому вигнанні кутюр’є провела дев’ять років. Це були роки самотності та відчаю. Протягом усього життя робота для Шанель була притулком від усіх негараздів. Але і це вона втратила.
Повернення видатної кутюр’є
Вдосталь натужившись, у 71 рік Коко вирішила повернути собі статус модного кутюр’є. У 1954 році Шанель повертається до Парижа і відновлює свій дім моди.
У світі моди вже панували нові тенденції. Популярні того часу дизайнери подивилися на спроби 71-річної кутюр’є з іронічною посмішкою. Перші колекції жорстоко розкритикували модні журнали. Але це не зупинило Шанель.
За три роки старанної роботи у віці 74 років вона повернула титул найпопулярнішої кутюр’є Парижа. Знову її винаходи набули популярності і в Європі, і в Америці, визнали їх і критики, і колеги.
Саме тоді вона створила відому жіночу сумку на ланцюжку, що отримала назву 2.55. Пояснила свій винахід просто: "Втомилася носити ридикюлі у руках, до того ж, я весь час їх гублю".
У той час клієнтами Коко стають Ліз Тейлор, Одрі Хепберн, Ромі Шнайдер, Катрін Деньов та Жаклін Кеннеді.
Коко створює ще один шедевр, що ніколи не вийде з моди – твідовий костюм-двійку, спідниця та жакет з тасьмою по краях, золотими гудзиками і кишенями.
У 1957 році Шанель отримала приз Неймана Маркуса як визнання її найвпливовішою мисткинею моди у 20 столітті.
Останні роки життя Коко Шанель
Останні роки свого життя Коко Шанель проживала в готелі Ritz. Вона продала сім’ї Вертхаймер свій будинок моди на умовах, що залишається керівником бізнесу до кінця життя.
Такі умови влаштували усіх. Тоді прибутки з будинку моди становили понад 160 млн доларів.
Коко продала все, що мала: бутики і нерухомість. Натомість Вертхаймери брали на себе усі її витрати – податки, апартаменти в Ritz, будь-які можливі платежі до кінця її життя.
Так Шанель могла повністю присвятити себе мистецтву, створенню нових шедеврів моди. Практично весь свій час вона ретельно працювала. Відпочивала тільки у неділю. В цей день і померла. Коко повернулась з кінних перегонів і в неї стався серцевий напад.
10 січня 1971 року на 88 році вона пішла з життя. Навіть після смерті їй вдалося здивувати усіх: в її гардеробі виявили лише три вбрання.
Історія Габріель Шанель, її сміливість, успіх, любовні пригоди надихали багатьох. Писали біографічні книги, ставили п’єси та мюзикли, знімали кіно. Перший мюзикл поставили ще за життя Шанель, у 1969 році. Головну роль зіграла Кетрін Гепберн. Шанель хотіла побачити його, але не змогла полетіти до Америки через стан здоров’я.
Коко Шанель – єдину зі світу моди – американський журнал Таймс вніс до списку найвпливовіших людей 20 століття. Створені нею моделі одягу та аксесуарів не виходять з моди вже пів століття. Похована Коко на цвинтарі в Лозанні, в Швейцарії, її пам’ятник прикрашають п’ять левів.
