Мені 50 і я нарешті кайфую від роботи: як українки-переселенки знаходять себе заново через навчання

Переїзд, нове місто – це не лише зміна адреси, а й спроба зібрати життя заново. Для багатьох внутрішньо переміщених українців цей шлях починається з малого: навчання, кількох нових знайомств і віри, що все ще можна зробити інакше.

Так було у Світлани, яка в 50 наважилася здійснити давню мрію, і в Оксани, яка відновила кондитерську справу в новому місті.

Як працює програма підтримки внутрішніх переселенців

Станом на середину 2025 року в Україні зареєстровано близько 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб.

Щоб допомогти людям, які шукають професійні можливості, організація IREX запустила стипендійну програму короткострокового навчання. Вона дає змогу ВПО підвищити кваліфікацію чи здобути нову професію та швидше повернутися на ринок праці.

Учасники могли обрати будь-який короткий курс (до трьох місяців) і отримати компенсацію вартості навчання – до $500. Заявки приймали у два етапи, і загалом надійшло понад 600 анкет. Навчання вже пройшли або проходять 70 учасників.

Історія Світлани, перукарки з Донецької області

Світлана не одразу стала перукаркою. Ще кілька років тому в Донецькій області вона мала власний кіоск фастфуду – невеликий, але успішний бізнес. Коли почалося повномасштабне вторгнення, місто опинилось в окупації, бізнес Світлани зруйнували.

В Івано-Франківську вона опинилася без роботи, без знайомих і без розуміння, з чого почати. Майже рік провела в очікуванні повернення додому. Але потім вирішила: далі чекати не можна.

Жінка згадала свою давню мрію – стати перукаркою. Закінчила базові курси, орендувала невелику перукарню, але досвіду й упевненості бракувало. Тоді Світлана натрапила в телеграм-каналі на інформацію про стипендійну програму й подалася, хоч і довго вагалася: "Грошей на навчання не мала, а без нього не могла рухатись далі".

Курс із колористики став для неї переломним. Світлана навчилася діагностики волосся, роботи з фарбами, зрозуміла, як правильно поєднувати кольори. Тепер вона не боїться складних фарбувань, має постійних клієнтів і підвищила середній чек на 20%. Але головне – відчула впевненість у собі.

"Мені п’ятдесят, і я тільки зараз працюю з натхненням. Це моє. Я не сиджу вдома, не чекаю – я живу й кайфую від того, що роблю", – посміхається Світлана.

Вона мріє оновити обладнання й планує податися на ще один грант:

"Коли тобі в голову приходить думка щось відкрити – значить, ти вже можеш. Треба просто зробити перший крок".

Оксана, кондитерка з Херсона

Коли Оксана Пономаренко виїжджала з Херсона, їй найбільше боліло залишати кондитерський цех, який вони з подругою будували роками. У Чернівцях вона опинилася без дому, без знайомих і – без роботи.

Інформацію про стипендійну програму IREX жінка побачила у вайбер-групі для ВПО.

"Я завжди шукаю можливості вчитися, – ділиться Оксана. – Але вперше побачила, що грант дають саме на навчання. Раніше навіть не уявляла, що таке буває".

Оксана пройшла дводенний майстер-клас "Багатоярусні торти з артдекором". Там навчилася нових технік, роботи з інструментами для збірки складних конструкцій і декорування – і почала створювати десерти, які сама називає "маленькими артоб’єктами".

Після навчання почала активніше просувати свої роботи в соцмережах, отримала двох B2B-партнерів – місцеві кав’ярні, які замовляють її десерти. Дохід, за її оцінкою, зріс приблизно на 25%, але для Оксани важливіше – відчуття впевненості.

Навчання як перший крок до нового життя

Історії Світлани та Оксани показують, що підтримка й доступ до навчання можуть стати початком нового етапу життя. Для когось це повернення до професії, для когось – перший крок у власну справу.

Подібні ініціативи не лише допомагають знайти роботу, а й повертають відчуття стабільності. Головне – мати доступ до інформації та не боятися спробувати.

Де шукати можливості

Знайти програми, стипендії та навчальні ініціативи для ВПО можна:

• на офіційних сторінках програми IREX "Єднання заради дії";

• на офіційних сторінках Державної служби зайнятості.