У паралельній програмі Каннського кінофестивалю "Двотижневик режисерів" відбулася світова прем’єра українського документального фільму "Мілітантропос".

Це не просто ще один український фільм на міжнародному фестивалі — це єдиний повнометражний проєкт з України у цьогорічному відборі, глибока й болісна розмова з глядачем про те, у що перетворюється людське життя в умовах повномасштабної війни; один із тих фільмів, після перегляду яких важко повернутися до буденності — як після "20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова.

Проте якщо стрічка Чернова була репортажем з епіцентру трагедії, "Мілітантропос" — це кіно про життя у її тіні. Про повсякдення, що більше не належить самому собі.

Читайте також
Режисер Флоріан Похлатко — якщо можна зруйнувати світ за два покоління, можна і відбудувати за два

Знятий у стилі обсерваційного документального кіно, фільм продовжує лінію, яку почали "Стрічка часу" Катерини Горностай та "Пісні землі, що повільно горить" Ольги Журби.

Відключити
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
документальне кіноКанни 2025Каннський кінофестиваль 2025фільм Мілітантропос