Сенсорна кімната: як у прифронтових Дергачах створили безпечний простір для дітей
Відстань до Дергачів із Харкова приблизно 16 кілометрів, це 20–25 хвилин власним транспортом. Дорогою до пункту призначення волонтерка благодійного фонду CodeIt4Life Ukraine Інна Долгополова розповідає, як тішиться проробленою роботою та наскільки ця кімната є важливою для громади. Адже зараз тут проживає понад 220 дітей з особливими освітніми потребами, серед яких діти з аутизмом, синдромом Дауна, затримкою психічного й мовленнєвого розвитку.
Також є багато дітей, які пережили психологічні травми війни, зокрема сироти, внутрішньо переміщені особи, діти військовослужбовців. Багато з них постають перед труднощами адаптації, пізнавальної активності та соціалізації.
— У моєї знайомої, яка живе в Харкові, теж донька з аутизмом. Зараз заклади для таких дітей коштують дорого. Не кожен може собі це дозволити. Ситуація в регіоні ще гірша. Тож ця сенсорна кімната, яку ми відкриваємо, безплатна й доступна для всіх, — розповідає Інна дорогою до Дергачів.
Благодійний фонд CodeIt4Life Ukraine у співпраці з місцевою владою створює вже восьму кімнату в межах проєкту "Безпечне українське дитинство", проте такого формату — це перша.
Проєкт триває майже два роки. За цей час, окрім безпечних просторів, команда волонтерів провела понад 300 заходів на соціальну адаптацію, психологічну реабілітацію, знайомство з українською культурою й розвиток для 23 000 дітей.
— Нам також вдалося дітей із Харківщини відвезти у відновлювальний табір у Німеччині. Дехто з учасників уперше їздив потягом. Їхні вирази облич та емоції важко передати словами, але ми були раді, що всім усе дуже сподобалося, — додає Інна.
Сенсорна кімната
За короткою розмовою дорога добігла кінця швидко. Під’їхавши до навчального закладу, ми спускаємося сходами до підвального приміщення, де й розташована сенсорна кімната.
За словами керівниці Управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської міської ради Вікторії Балюк, підвальне приміщення отримало статус найпростішого укриття. Тож батьки можуть вільно залишати тут своїх дітей із вихователями й іншими фахівцями та бути впевненими в безпеці дітей.
Дітлахи бігають за аніматором у дзеркальному костюмі. На вході нас зустрічає Ілона, представниця благодійного фонду CodeIt4Life Ukraine. Дівчина розповідає, що ідея створення сенсорної кімнати з’явилася ще рік тому, але реалізувати вдалося лише зараз:
— У сенсорній кімнаті є декілька речей, що сприяють розвантаженню й розслабленню дитини. Там є і тактильні матеріали, і предмети для дрібної моторики, і сухий басейн із кульками, де дітлахи можуть побавитися.
Унікальність цієї кімнати в тому, що все сенсорне обладнання допомагає дітям відчути різні на дотик і колір предмети, через спеціальні прилади.
— Це перша кімната на Харківщині такого формату. Подібних ще не було. Ми дуже тішимося, що її вдалося реалізувати, — з гордістю зазначає Ілона.
Заходимо всередину кімнати із чотирирічною Ангеліною та п’ятирічною Анею. Грає спокійна музика. Дівчатка одразу біжать до сухого басейну з кульками всередині.
Загалом це невеличка кімната, у якій розміщено щонайбільше необхідних речей для релаксу й розвитку. Сюди рекомендують пускати невеличкі групи дітей [людина з камерою вже зайва]. Заняття з кваліфікованими фахівцями має тривати від 35 до 60 хвилин.
Тут є світлова колона, панель "Зоряне небо", а також дзеркало з ефектом нескінченності. Ці прилади поставили, щоб допомогти дітям знизити рівень стресу. На стелі розміщено диско-шар.
Для розвитку сенсорики й моторики є тактильні панелі, іграшки та балансувальні дошки.
Для емоційного розвантаження й покращення концентрації в просторі обладнано тренажер "Сквизер", реабілітаційний тунель і гамак.
Логопединя Тетяна вказує, що "Сквизер" необхідний дітям, яким не вистачає кінетичних відчуттів. Коли дитина пролазить через тренажер, її притискає сильно з обох сторін, що в результаті дає необхідні тактильні відчуття. Це ж стосується і реабілітаційного тунелю. Окрім того, тунель допомагає діткам долати страхи та знімати стрес.
Ці інструменти допомагають дітям розвивати впевненість, концентрацію та соціалізацію, знижувати психологічні бар’єри та покращують процес навчання й адаптації дітей з особливими освітніми потребами, пояснює логопединя Тетяна.
Доки Аня зі своїм другом шукають м’ячика в басейні, Ангеліна разом із вихователькою розпочала заняття з іншими предметами, що спрямовані на сприйняття дотиків і кольорів. Аня має завдання обирати предмет за кольором, який назве вихователька, та віднести його в іншу сторону кімнати через різні сенсорні предмети: доріжки, камінці тощо.
— Сенсорні доріжки дуже класні для дітей. Їх використовують для покращення кінетичних відчуттів дитини. За ідеєю, вони мають ходити босоніж по них, щоби нічого не заважало відчувати на дотик, — пояснює логопединя.
Усі доріжки різні за кольором і фактурою. Діти можуть по них просто ходити, а можуть грати.
— Ми можемо викласти ці доріжки й попросити щось пронести із собою через них, пройти за кольорами чи фактурами. Ми можемо домовитися з дітками, що доріжка синього кольору — це море, а зеленого — ліс, себто давати якісь асоціації. Це допоможе розвивати свої відчуття на дотик. Вправи на сенсорних доріжках потрібні також для корекції плоскостопу, — зазначає Тетяна.
Виходячи з кімнати, волонтерка з благодійного фонду Інна запитує в хлопчика у футболці, на якій зображений Бетмен, чи все йому сподобалося.
— Так! Дуже, — киває дитина.
— А що найбільше сподобалося?
— Кульки з басейном.
— Ти всі м’ячики там познаходив? — продовжує Інна. Хлопець у відповідь киває.
— Ну, я в тобі не сумнівалася, ти ж Бетмен — Супергерой, — сміється Інна.
Хлопчик дає "п’ять" і радісно біжить далі гратися з іншими дітлахами. У цей момент до нас підбігає ще одна дівчинка з очима, що сяють, і запитує, чи можна буде до цієї кімнати ще потрапити.
Безпечні простори для дітей у прифронтовій громаді
За останніми даними в Дергачівській громаді проживає 1372 дитини. Навчання тут повністю проходить онлайн.
— Але завдяки таким безпечним просторам ми можемо проводити заняття наживо й надолужувати освітні втрати, — каже Вікторія Балюк, начальниця Управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської міської ради. — Ми також знайшли лазівку для онлайн навчання — це індивідуальні зустрічі з викладачами. Коли школярі разом із вчителями домовляються про зустріч і можуть трохи повчитися не лише за підручниками, а й також на практиці.
Пані Вікторія зазначає, що одне з головних завдань зараз — це допомогти дітям соціалізуватися та підтримати їх ментальний стан.
У просторі, де розташована сенсорна кімната, також є дві кімнати для більш дорослих дітей та одна велика для дошкільнят.
Під час розмови з пані Вікторією, саме у цьому приміщенні з дітлахами займалися вихователі та тьютори. Вони вчили малечу малювати сніжинки й допомагали їм зробити аплікацію рукавичок.
— Я от підійшла познайомитися з дитиною, а вона одразу мені дала вату і сказала, що я можу їй допомогти зробити аплікацію. Це показує, що наші діти дуже соціалізовані, а це дуже надихає. Завдяки таким просторам вони можуть комунікувати й підтримувати один одного. Це дуже важливо, — коментує керівниця Управління освіти, культури, молоді та спорту в громаді.
Тут для дітей є навчальна зона з партами, куточок із комп’ютерами, де можна пограти в різні розвивальні ігри. Також тут є ігрова зона з купою іграшок і спортзал.
На сьогодні в Дергачах діє ще кілька підвальних приміщень в інших навчальних закладах, а також уже будують підземну школу. Пані Вікторія сподівається, що вже на наступний навчальний рік діти зможуть піти до школи під живий дзвоник.
— У нас у громаді батьки працюють на критичних підприємствах і не планують звідси виїжджати. Оскільки наша громада знаходиться доволі близько до фронту, офлайн навчання тут не буде. Тому нам важливо, щоб діти мали нормальні умови, — підсумувала Вікторія Балюк.
Зараз, у сезон різдвяних і новорічних свят, місцева влада у співпраці з благодійними фондами та волонтерами влаштовують дітям свято. Сюди передають різні смаколики, привозять різдвяні вистави, запрошують аніматорів і проводять багато активностей. Усе разом допомагає діткам розслабитися й радіти прийдешнім святам.