Настрої в ОРДЛО: "Азов ґвалтує, Кадиров рятує, жертви Бучі й Ірпеня – кінопостановки"

Христина (ім’я змінено, прізвище не вказуємо в цілях безпеки) 35 років жила в Луганську. 

Коли у 2014 році в її місто прийшла російська армія, вона виїхала. Вісім років жила в Харкові, але на початку лютого за сімейними обставинами приїхала до окупованого міста. Уже два місяці жінка стає свідком, як інформацію про війну подає проросійська пропаганда, та пояснює, чому люди вірять у фейки, відмовившись від будь-якого аналізу ситуації. Далі – її пряма мова. 

Буча, Гостомель, Ірпінь – це "українці розкидали кінотрупи"

Навряд чи можна знайти людей, хто не бачив фото з людськими тілами, які валяються на вулиці в Бучі, Гостомелі й Ірпені. Але для жителів окупованих територій – це не докази. Це "фотошоп", або "Зеленський кіношник, просто розкидали кінотрупи". 

Також є думка, що винна українська армія, яка вибила російські війська звідти, а потім зайшла і спеціально почала розстрілювати всіх, щоб показати, що Росія пролила тут кров. А Росія "просто допомагала мирному населенню, годувала, давала ліки. Тут її цінували та слізно просили не йти". 

А що ви хотіли? Тут не показують відео, як Херсон чи Миколаїв жене окупантів зі свого міста. Тут вірять, що в Україні зустрічали російську армію з паляницею.

Як з'являються фейки

Усе, що показують в Україні, спочатку "розносять" російські тік-токери: "Хохли розповідають, наче їх ґвалтують". Далі ці відео  заливають "Вконтакте" і з'являються сотні коментарів: "Та вони ж страшні як моя смерть. Кому їх треба ґвалтувати?", "Ой, чого не вигадаєш, щоб хоча б із кимось був секс". І так може тривати кілька днів – "аха-ха-ха", "ги-ги".  Але є традиція.

ООН заявила, що російська армія ґвалтувала дівчат у Маріуполі? І у цей самий день у вечірніх новинах тут нам розповідали: "Азов" ґвалтує неповнолітніх. І в "Вконтакте" починають "згадувати", що чули від подруги мами, що у її сестри є тітка, яку зґвалтував "Азов". 

Російські війська виносять із будинків все – від шкарпеток до побутової техніки? Тут же отримаєте свідчення тітоньки з Щастя, яка кілька днів "жила" в будинку разом з "Азовом", а потім прокинулася, а вони "побачили, що йдуть російські війська, злякалися та побігли, а з собою забрали ноутбук, пральну машину і собаку". Уявляєте, як "біжать" армійці з пралкою? І ти намагаєшся такі питання поставити, щоб до людей дійшло: "це брєд". Але без шансів. У відповідь почуєте: "А думаєш, в Україні все правда?" 

Читайте також: "Мамо, тепер я розумію, як це – коли немає хліба": Три сім’ї, що досі живуть у Харкові

Останнім часом стало "модним" публікувати "перехоплення" телефонних розмов, де "українці" розповідають, як віджали у діда курей. 

Але ви чули ці записи? У багатьох українців мова не завжди з ідеальною вимовою. Ви чуєте діалекти. Тож якщо людина, яка довго не спілкувалася українською, зараз почала нею розмовляти, то просто перекладає автоматично з російської на українську, не думаючи, що "г" має бути  іншим. Ні! Вона просто каже українською.

І ти розумієш: "Ну, артисти". Натомість якщо ви послухаєте перехоплення української розвідки, усякі "пАрєбріки" ви точно ні з чим не переплутаєте, у нас так ніхто не розмовляє. Щелепа не та. 

"Азов" – головна страшилка

У 2014 році мешканців Луганська лякали, що поруч із містом вже чекають кілька десятків (цей показник змінювався залежно від того, хто розповідав страшилку) автобусів "Правого сектора". "Правосеків" ми тоді не дочекалися, натомість завезли купу з Ростова й ближчих областей, які потім голосували на "референдумі" та створювали "картинку". 

З початком бойових дій усе частіше було "Азов прийде і буде вас вбивати". "Азов" в окупованому Луганську – це щось типу кадирівців для Росії. Вони безжальні, вбивають літніх, ґвалтують дівчат і з'їдають новонароджених.

У 2022 році, що б не розбомбили, всюди "Азов". Пологовий будинок, школа, дитсадок, магазин, театр. Таке враження, наче "азовці" не воюють, а приймають пологи, вчать дітей, виступають у театрах, продають овочі. А як ще пояснити, що "нацики", яких Кадиров збирався вбити за кілька днів, бо їх же там небагато, всюди – і в Маріуполі, і в Києві, і на заході України, і в Херсоні. 

Але "Азов" і Бандера – це "страшно" для місцевих. І якщо ви думаєте, що коментарі "Бандера приїде і спалить Луганськ" – це жарти в соцмережі, ні! Це думки реальних людей, які впевнені, що Бандера ще живий. 

Читайте також: "Щоб ти здох", "ти мені не донька": що досі кажуть родичі з РФ і Білорусі українцям

У Кадирова є магічні слова…

Мого сусіда в Луганську забрали воювати. Насильно. У нього інвалідність з дитинства, він на ногу стати не може. З 12 років – човгає, підтягує її, іноді треба "переставляти" руками. Але його забрали у той час, коли всіх забирали з вулиць. Він зараз не воює, а окопи копає. Принаймні так каже своїй мамі.

Кажу: "А вас не турбує, що можуть кадирівці зайти?" Ні! Кадиров неодноразово підтримував окупаційні території, кого він тут вбивати буде?

А те, що Кадиров зі своїми вояками вбиває мирне населення України? Ні! Це "Азов" вбиває мирних людей. Кадиров – тільки "Азов".

Наче у Кадирова є магічні слова, як у казці: "Лети, лети, лепесток, через запад, на восток, через север, через юг… бей по "Азову".

Читайте також: Бути людьми навіть у пеклі. Як знищували Маріуполь, а місцеві об'єднувалися, щоб вижити

Чому Україна не здається або де ви були 8 років?

Коли я намагаюся пояснити своїм близьким тут, що насправді Україна "винна" тільки в тому, що вона не хоче бути частиною Росії, планує розвивати свою культуру, бізнес, економіку, то у відповідь чую: "А чого це вона?"

Дійсно. Ну от чому Татарстан сидить на сраці рівно, маючи усі ресурси, і не хоче незалежності, а Україна, яка не в складі Росії, вирішила, що може бути самостійною? Хто їй дозволив?

Водночас проблем у Росії – від Калінінграда до Сахаліну. Але ні. Там люди все життя живуть погано, тому їм принципово, щоб хтось жив так само.

Найбільше мені подобається запитання "Де ви були 8 років"? Натомість, коли я запитую, а де була Росія 8 років? Чому вас "визнали" за кілька днів до війни? У відповідь чую: "Бо Зеленський збирався напасти на Росію".

А я можу відповісти, де 8 років тому була я, як і більшість інших луганчан, які були вимушені виїхати. 8 років тому я відмовилася від усього, що заробила протягом 35 років.

Я переїхала в Харків, де знайшла квартиру, почала працювати, заробляти, платити податки, з яких саме жителям окупованих територій – Луганська і Донецька – нараховували пенсію, за якою вони їздили в Станицю Луганську й особливо не соромилися.

Читайте також: "Страшно звикати до війни, але це полегшує роботу". Історія рятувальника ДСНС із Чернігова

Біомаса, яка швидко змінює свою думку

Повернувши ці території, Україна не зможе повернути одразу й населення. Ви точно читаєте купу негативних коментарів, що повторюють за російськими – "це вам за 2014-й рік", "от вам укропи", "так буде з кожним".

Але насправді тут не всі такі. Навпаки, тих хто зі слиною біля рота кричать "Ми вас повбиваємо", меншість.

З іншого боку, є і позитив. Тут є люди, які або з самого початку були за Україну, або вміють аналізувати та роблять правильні висновки.

Так, їх менше. Так, вони мовчать, бо бояться потрапити у підвал. Але вони є. Як і є діти, які тихесенько вчать українську мову і дистанційно навчаються в українських школах. 

Чи чекають вони завершення війни? Так! Чи хочуть вони сюди Україну? Скоріше, вони хочуть стабільності, яка була за України. А розуміння, що Україна – це і є стабільність, тут є.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин