Не вірю, що ми це зробили: як притулок для тварин з Мирнограда облаштовується на Київщині
Евакуація під обстрілами
Притулок "Мирноград енімалс" був заснований майже 10 років тому Наталією Петровою. Вона рятувала, лікувала й надавала прихисток місцевим безпритульним тваринам: "Все починалося з меншого-меншого, а потім 50, 60, 140 тварин".
На сьогодні їх понад 300, розповідає Наталія:
— Накочуються як снігова куля. Навіть вже після евакуації це все триває. Я думала, що ми в лісі, нас тут ніхто не знайде, але приїжджаю — а у мене під притулком то коробочка з котиками стоїть, то цуценята бігають.
Ще поки працювали на Донеччині, їжею тварин частково забезпечував місцевий м’ясокомбінат, проте у 2024 році він був знищений російською ракетою. Через наближення фронту й невпинні обстріли у місті зникли газ і вода, й притулок опинився під загрозою голоду, спраги та "прильотів".
"Прильоти по центру міста були дуже часто, нас рівняли із землею, бо поруч була шахта "Центральна". Дві собаки за один нічний обстріл загинули у мене на руках через серцевий напад. І ти розумієш, що як людина несеш за них відповідальність і треба щось робити", — розповідає Наталія.
Саме тоді було ухвалене остаточне рішення евакуювати тварин у безпечніше місце. Завдяки волонтерам і друзям притулку вдалося безкоштовно знайти приміщення колишньої стайні у промзоні поблизу Гостомеля, де можна було б розмістити всіх мешканців прихистку. Для Наталії і її родини облаштували будинок неподалік.
Торік у вересні почалася операція з евакуації котів і собак мирноградського притулку. Для перевезення тварин винайняли двоповерхову вантажівку, яка вмістила 140 тварин, корми і необхідні речі, ще понад 90 котів і собак повезла до Києва організація "Порятунок тварин Харків". Решту тварин розсадили у дві місткі автівки.
Тварин вантажили швидко, адже поруч постійно були чутні вибухи. Наталія разом із родиною, власними тваринами й речами виїжджали останніми й ледве залишилися живими:
— Ми потрапили під обстріл, на нас полювали дрони. Перший раз я не зрозуміла, думала у мене колесо бахнуло, я ще вийшла подивилася, а донька кричить: "Ма, сядь у машину, це не колесо, це дрони! Бігом!
700 км за майже добу подолала колона автівок з пухнастими пасажирами на борту. Зупинки робили що дві години, щоб оглянути та вигуляти тварин. Попри спеку, київські затори та надзвичайний стрес, до точки призначення доїхали всі евакуйовані коти і собаки.
Я сама не вірю, що ми це зробили!
"Може, ще не усвідомлюю, розумію, що виїхали, але те, що ми змогли це зробити, це такий важкий крок", — згадує Наталія.
Допомога від волонтерів і благодійників
Зараз, через пів року після переїзду, тварини й досі оговтуються від пережитого у Мирнограді, а притулок намагається облаштуватися на новому місці. Адже умов для утримання котів і собак у старій стайні не було. Налагодити побут Наталії допомагають волонтери та благодійні організації.
З їхньою допомогою облаштували кімнату для котів з обігрівом булер’яном та побудували комплекс вольєрів для собак. Проте коштів на закупівлю будок, щоб песики провели зиму в теплі, а не спали на холодній підлозі, бракувало.
З теплом для собак допоміг благодійний фонд Happy Paw, який вже не перший рік підтримує притулок всім необхідним для добробуту тварин. З моменту евакуації фонд передав пухнастим біженцям 3724 кг корму, а у рамках збору "ВусоСвято" з лінією магазинів EVA виділив 225 000 грн для закупівлі 60 будок та 10 кубів дров для комфортної зимівлі тварин притулку.
Але будні прихистку дуже складні — Наталія самотужки щодня прибирає, годує, лікує та забезпечує водою 60 котів та 210 собак.
Серед песиків притулку, які завжди дуже радісно і голосно зустрічають свою рятівницю, виділяється невеличка вухата білявка, яка може навіть не помітити, як власниця заходить до вольєра, щоби прибрати чи нагодувати її. Собаку звуть Дана і вона — глуха та німа. 8 років тому її привезли до притулку власники і зі словами: "Вона не гавкає, заберіть її", — і покинули тварину там назавжди.
"Єдиною перевагою, що вона не має слуху є те, що вона не чула вибухів", — каже Наталія.
— Ми коли евакуйовувалися, хтось залишив трошки відкритим її вольєр і вона вийшла та пішла собі потихеньку. Воно бахкає, гупає, вибухає, а вона нічого не чує.
У кожного підопічного своя особлива історія
У кожної тварини в мирноградському притулку — своя особлива історія. Якось після перших ворожих обстрілів міста Наталії зателефонували і повідомили про постраждалого котика. Рудого красеня, якому пощастило бути врятованим, Наталія назвала Флаюха, він не має одного ока та іноді непритомніє:
— От просто вирубає його і все, втрачає свідомість. Здавали аналізи, за ними наче здорова дитина. Зробили крапельниці, дивлюся, прийшов до тями. Ми думали що його швидко заберуть, бо він такий красень був маленький, але нікому воно не треба, я це вже зрозуміла.
Попри всі труднощі, притулок "Мирноград енімалс", волонтери і благодійні фонди своєю відданістю доводять, що навіть у найтемніші періоди війни є місце для людяності та взаємопідтримки. Вони не просто рятують тварин, а дають їм шанс на нове життя.
