Українки поза Україною. Як адаптувались біженки в інших країнах та чи планують повертатись
Анастасія Нагрецкіс потрапила в США через піший кордон з Мексикою та гуманітарний пароль для українців ще у квітні 2022 року. Відтоді дівчина вже адаптувалась, проте зазначає, що потрапила "в інший світ з власними культурними особливостями".
"Якось я поверталась додому опівночі й заїхала в місцевий супермаркет. Зненацька відчула паніку. Це було пограбування магазину. Чоловік зі зброєю погрожував працівникам на касі. На щастя, поліція приїхала за 5 хвилин і ніхто не постраждав", – розповідає Анастасія, яка проживає в штаті Каліфорнія.
LIGA.Life дізналась в українок по всьому світу, як вони адаптувалися в інших країнах за півтора року повномасштабної війни, до чого і досі не можуть звикнути й чи планують повертатись в Україну.
Спочатку було дуже складно, зараз – краще
Харків'янка Катерина Степаненко виїхала до Польщі через три місяці після початку повномасштабного вторгнення. Там дівчина місяць чекала на контракт професійної танцівниці в Туреччині. Згодом зрозуміла, що для постійного проживання ця країна їй не подобається. У вересні 2022 року Катерина отримала роботу в Дубаї.
"Спочатку я була зовсім одна, і це складно. Я дзвонила батькам і хотіла повернутись додому. На адаптацію в ОАЕ мені знадобилось пів року: звикла до роботи, познайомилась з людьми, знайшла ліпшу подругу, нарешті маю житло, – говорить харків'янка. – Мені подобається відчуття безпеки в країні та відкритість до інших культур".
Проте, за словами дівчини, країну переповнюють росіяни через нейтральну політичну позицію ОАЕ. І хоча Катерина намагається їх ігнорувати, іноді доводиться сваритись.
"Також місцеві часто у мене запитують, чи дійсно була війна в Україні і як давно вона закінчилась. Щоразу я розповідаю деталі й пояснюю, що вона досі триває", – додає Катерина.
Стосовно релігійних особливостей Катерина відмічає, що вже звикла у віддалених від центру районах та на офіційних зустрічах закривати руки й ноги одягом.
Місцеві дуже відкриті й допомагають інтегруватись
Анастасія Нагрецкіс розповідає, що найскладніше для неї зрозуміти американський менталітет. Для цього дівчина прагне ще краще вивчити мову.
"Американці почуваються вільно, приймають будь-яку зовнішність чи стан іншої людини, не тривожаться через дурниці й відкриті для спілкування. Америка – дійсно країна можливостей. Багато працюєш – багато заробляєш", – наводить на противагу Анастасія.
Марина Гурок отримала тимчасовий захист в Іспанії у березні 2022 року. Наразі дівчина з Київщини проживає в Валенсії та досі не може звикнути до таких кардинальних змін у житті.
"Незвично жити в красивому місті біля моря, мати сієсту посеред робочого дня та свята майже щотижня. Проте мені подобається вміння іспанців насолоджуватись та розслаблений ритм життя, – додає майстерка з манікюру. – Повільна тут і медицина. Коли я травмувала руку, то чекала на діагностику лікаря 2,5 місяці".
Марина розповідає, як місцеві підтримували її сім'ю, і вдячна за допомогу. Іспанці купували одяг для її сестри, взуття та іграшки для маленької племінниці. На вулицях незнайомці допомагали знайти потрібну дорогу чи зупинку. Іноді брали за руку і відводили в потрібне місце.
Ставлення до українців місцевих у Туреччині приємно здивувало фешн- та персональну стилістку Тетяну Микитенко, яка 23 лютого опинилась через роботу її хлопця в Москві й протягом трьох місяців не могла виїхати з росії.
"Коли ми нарешті переїхали до турецького містечка Аланія, то я отримала багато пропозицій щодо співпраці від місцевих. Без знань англійської вони безоплатно пропонували мені власні приміщення для бізнесу та співпрацю з місцевими брендами. Допомагали хоч трохи закріпитись на місці", – розповідає Тетяна.
За словами дівчини, різниця в ментальності українців та турків також суттєва – місцеві багато обіцяють і рідко тримають слово. Якщо ж і виконують обіцянки, то дуже довго. Популярна також народна розвага "ябанджи" – турки завжди озвучують іноземцям вищу в 3-5 разів ціну.
19-річна Вероніка Дідус з Житомирщини отримала тимчасовий захист в Німеччині навесні 2022 року. Дівчина захопилась техно-рейв-культурою, яка допомагала їй переживати стрес та не почуватись самотньою за кордоном.
"Я відчула інші цінності, погляд на життя та світ. В Німеччині кожен може бути собою і це дуже мене змінило. Працюю в опері, вчу німецьку мову та намагаюсь розібратись з документами. З нетерпінням чекаю, коли Україна переможе, однак тут я почуваюсь зовсім інакше", – додає дівчина.
Повернуться чи залишаться?
Керівник соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович вважає, що найближчим часом повертатиметься лише невелика частка українців.
"Війна триває. Більшість біженців виїхали з півдня та сходу і не мають більше житла. Більшість не повертається на нове місце в Україні, бо вже має нове місце в Європі, Америці, Канаді. Обставини, війна й особисті життєві цикли не дозволяють цього зробити", – пояснює Олексій.
Він додає, що про повернення українців після закінчення війни говорити наразі неможливо, адже ніхто не знає, коли це станеться.
"Якщо війна закінчиться через 15 років, то у нинішнього молодого покоління на той час вже народяться і виростуть діти за кордоном. Через п'ять років майже всі знайдуть роботу і вивчать мову. Шанси на повернення українців більші, лише якщо війна закінчиться за пів року чи рік", – додає соціолог.
Жителька Дніпра Уляна Онищенко повернулась до Києва влітку. Дівчина не хотіла залишатись в Німеччині й звикати до іншого менталітету. Співачка розповідає, що має амбіції та хоче працювати з українською аудиторією. В Україні їй подобається ритм життя та культура. Попри можливу небезпеку та війну вона впевнена, що вдома досягне своїх цілей набагато швидше.
Проте інші героїні цієї статті одноголосно відповіли, що поки не мають планів повертатись і знову починати все спочатку. Після закінчення повномасштабного вторгнення більшість житиме на дві країни. Дехто вже відвик від української ментальності й тепер має протилежні погляди на життя. Однак всі разом вірять у перемогу України.
Настася Князєва для LIGA.Life