"Я 26 років був свідком Єгови": що таке релігійна травма і до чого тут Стівен Кінг

Багато людей знаходять у релігійних організаціях підтримку, спільноту та сенс. Але іноді те, що здається духовним шляхом, обертається контролем, страхом і болем.

У цій статті — особиста історія Павла Орєхова, який провів 26 років у середовищі свідків Єгови, а також пояснення психологині Анни Хомів, чому виникає релігійна травма, як її розпізнати та допомогти собі.

Історія Павла Орєхова

З чого все почалося? Яким було ваше дитинство?

— Моя історія зі свідками Єгови, по суті, почалася з самого народження. На той момент мої батьки вже були парафіянами цієї спільноти й дуже серйозно ставилися до своєї віри. Я народився у 1996 році, а вони почали вивчати Біблію зі свідками Єгови ще 1993-го. Вже після мого народження охрестилися мама та моя старша сестра, а трохи пізніше, у 1997 році, і тато.

Тож з самого малечку я не знав нічого іншого, крім цієї релігії. Моє дитинство кардинально відрізнялося від дитинства інших дітей. У мене не було святкувань днів народження, Нового року чи інших традиційних свят. Замість цього були регулярні збори спільноти для всіх – і молодих, і старших. Все це подавалося як "служіння Богу", як "істинне християнство", бо вони вважають себе справжніми християнами.

Я відвідував абсолютно всі зібрання — мама розповідала, що як тільки народився, буквально через тиждень вона вже брала мене з собою на збори. Те саме стосувалося і служіння — у них це не просто відвідування церкви, а активне проповідування: ходити по домівках, розповідати людям про віру, роздавати брошурки.

Тому з самого дитинства я вже добре розумів, як це робиться. Як тільки почав говорити й ходити — вже був з мамою в служінні, починав розмови з людьми, вручав їм брошурки, ходив по квартирах і приватних будинках.

Усі мої друзі теж були з цієї організації. У мене фактично не було друзів "ззовні", поза цією спільнотою.