Як 59-річна українка перетворила фанатство в міжнародний проєкт і видала книгу про BTS
Уявіть жінку, яка одного дня випадково натрапляє в соцмережі на кліп південнокорейського гурту і раптом розуміє — її життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Здавалося б, що спільного може бути між успішною бізнеследі та молодими k-pop артистами? Але доля часто підкидає нам несподівані повороти саме тоді, коли ми найменше цього очікуємо.
59-річна бучанка та мати трьох дітей Ірина Клипко не просто стала фанаткою BTS — вона пройшла шлях від скептичного ставлення оточення до створення потужного міжнародного проєкту й написання книги.
А коли у 2022 році в Україні почалася повномасштабна війна, вона пережила окупацію в Бучі й допомагала нашим військовим — возила необхідні речі на передову і збирала підписи захисників на українському прапорі, який згодом став символічним містком між Україною та Південною Кореєю.
LIGA.Life зустрілася з бучанкою Іриною Клипко, розповідаємо її історію.
З чого все почалося?
— Моє знайомство з BTS сталося у момент, коли я була на роздоріжжі життя. Десять років тому я випадково натрапила на їхній кліп. Це була одна з тих випадковостей, що змінюють усе. У той час я займалася бізнесом, виховувала дітей, і мені здавалося, що все у житті вже стабільно й передбачувано. Але BTS стали тим поштовхом, який змусив мене знову відкритися світові, ризикувати й слідувати серцю.
Я побачила у їхній творчості не просто музику, а цілу філософію. Їхні тексти – це про боротьбу із собою, про прийняття своєї унікальності, про наполегливість і мрії. Вони не просто співають про любов – вони говорять про силу духу, про те, як важливо не здаватися, навіть коли здається, що світ проти тебе. Це дуже відгукнулося у мені.
BTS надихнули мене зробити те, що я ніколи не наважувалася — не знаючи мови поїхати до Південної Кореї, написати книгу, змінити своє життя. Я відчувала, що між нами виникає якийсь незвичайний зв’язок, бо ніколи раніше у мене не було таких почуттів або потягу до чогось.
Вони стали для мене чимось особливим. Це було відкриття, нове відчуття, яке я ніколи не переживала раніше. Уперше в житті я відчула такі емоції, і вони стали для мене справжнім подарунком, — розповіла пані Ірина.
Як близькі та друзі відреагували на захоплення гуртом?
— Спочатку — зі здивуванням і навіть нерозумінням. "Навіщо тобі це?", "Ти не занадто доросла для цього?", "Ти що, з глузду зʼїхала?" – ось типові реакції. Вони були проти й радили забути про це, щоб не "ганьбитися".
Але я продовжувала цікавитися, дізнаватися більше про BTS і мріяти побачити їх особисто. І коли через кілька років вони побачили, як це мене змінює, як у моєму житті знову з’явилася пристрасть і натхнення, їхня думка змінилася. Щобільше, деякі друзі теж почали слухати BTS!
А мої діти просто звикли до того, що їхня мама може робити божевільні речі – але завжди з сенсом.
Та що говорити, навіть я на перших порах свого захоплення цим гуртом відчувала дискомфорт, бо розуміла, що в моєму віці зазвичай цікавляться іншими речами.
Я навіть вагалася: або я закрию цю тему, щоб не "соромитися" перед суспільством, або ж іду вперед і не звертаю уваги на осуд. І я обрала друге.
Я вирішила: нехай говорять, що завгодно. У якийсь момент я залишилася зовсім сама. Але я знала: у мене є мої хлопці з BTS, і цього було достатньо. Головне для мене — вони. Я йшла до них маленькими кроками, але була впевнена, що здійсню свою мрію і побачу їх. Нехай мене не розуміють, але це неважливо, бо мої почуття сильніші за будь-який осуд, — зазначила бізнеследі.
Як виникла ідея поїздки до Південної Кореї та написання книги?
— Це була авантюра, що спершу здавалася неможливою. Але я подумала: якщо BTS завжди говорять про те, що мрії мають здійснюватися, чому б не спробувати? Я поїхала до Південної Кореї майже наосліп — не знаючи мови, не маючи жодних знайомств. Проте ця подорож стала найбільшим пригодницьким романом у моєму житті!
Я випадково потрапила на телебачення, познайомилася з впливовими людьми, стала частиною кампанії на підтримку України.
Усі події, що передували цій подорожі, стали основою для моєї книги – не лише про BTS, а про силу віри у себе і про те, що життя завжди має сюрпризи для тих, хто готовий їх приймати.
Спочатку думок про книгу не було – я просто записувала роками в щоденник свої думки, переживання, біль, і почуття, назву якого я не знала, але яке мене поєднало назавжди з цими сімома талановитими співаками. І лише через 6-7 років зʼявилась ідея зробити з цих щоденників книгу, яка б стала мотивацією і прикладом для інших – не здаватися, а йти назустріч мрії, — відповіла Ірина Клипко.
Про соціальну акцію STOP WAR
— Коли я приїхала до Кореї, я багато спілкувалася з людьми, розповідала їм про Україну, про війну, про те, через що ми тут проходимо щодня. І тоді мені запропонували створити разом із представниками Південної Кореї потужний міжнародний проєкт Stop War — ініціативи, що має на меті донести правду про війну в Україні та закликати світ об’єднатися заради миру.
Ми почали активно працювати над цим проєктом, і до нас приєдналися впливові люди – ті, хто мав ресурси й можливості для його розвитку. Ми виступали в різних містах Кореї, говорили про Україну, пояснювали, чому світ не має права залишатися осторонь. На кожному виступі я повторювала: "Давайте всі разом візьмемося за руки й покладемо край цій війні".
Наш проєкт привернув велику увагу медіа.
Один із найемоційніших викликів, через які я пройшла – челендж з обливанням крижаною водою.
Щоб стати частиною нашої ініціативи, люди проходили цей ритуал: на кожного виливали два відра крижаної води. Це був символічний протест – ми показували, що наші воїни мерзнуть в окопах, вони терплять біль і страждання, а ми, перебуваючи в комфортних умовах, можемо хоч трохи відчути їхню боротьбу. Ці акції транслювалися на телебаченні по всій Кореї, їх бачили тисячі людей.
З часом проєкт набув ще більшого масштабу. Корейський поет і композитор написали для нас пісню, що стала гімном цієї ініціативи. Її затвердив сам президент Південної Кореї, і ми переклали її українською. Наші хлопці створили чуттєвий кліп, який транслювався по всій Кореї. Люди дивилися його – і плакали. Вони бачили кадри з війни, вони відчували наш біль, вони нарешті розуміли, що насправді відбувається.
Найближчим часом я знову поїду до Кореї, щоб працювати над його подальшим розвитком.
Окремо хочу згадати момент підписання офіційного договору. Це була урочиста церемонія, на яку спеціально привезли старійшин Кореї. Їх запрошують лише на події, що мають виняткове історичне значення. Їхня присутність стала підтвердженням того, що наша ініціатива не просто важлива – вона змінює світ, — розповіла Ірина.
Чи вдалося познайомитися з учасниками BTS?
— Чи зустріла я BTS? Це залишається інтригою, що розкривається у моїй книзі "Збожеволіти або йти до своєї мрії", яка вийшла друком у видавництві "Саміт-Книга". Скажу лише одне: моє життя переплелося з їхньою історією настільки тісно, що іноді здається – вони завжди були десь поруч. Чи це була доля? Чи випадковість? Нехай читачі самі зроблять висновки, — інтригує бучанка.
Плани на майбутнє
— Моя книга — це не просто історія про BTS, це історія про сміливість жити так, як підказує серце. Я хочу, щоб вона надихнула людей ризикувати, ламати стереотипи, подорожувати, не боятися змінювати своє життя. Також у мене є плани щодо подальших проєктів, пов’язаних із Південною Кореєю й Україною.
Але головне – я хочу донести до людей думку, що ми всі можемо бути героями власної історії, навіть якщо вам далеко за 50. Бо у мрій немає віку.
P.S.
— Якщо вам здається, що ваша мрія надто смілива чи безглузда – це знак, що ви маєте її здійснити. Життя – це не репетиція, це сцена, де ви – головний герой. Навіть якщо всі навколо кажуть "це неможливо" – спробуйте, і ви побачите, що світ змінюється під тиском вашої віри. Я жила в страху, жила в межах чужих очікувань – і тільки коли наважилася вийти за їхні межі, зрозуміла, що справжнє життя починається поза зоною комфорту. Тож не бійтеся мріяти — і дійте, — радить Ірина Клипко.