18 тренувань на тиждень. Як віддати дитину на фігурне катання: досвід тата
Донці Ярослава Гришина Поліні – шість років. Останній рік дівчинка активно займається фігурним катанням.
Має по 18 тренувань на тиждень. А ще – навчання у школі та гурток із шахів. Як дитина все встигає, чому вирішила займатися фігурним катанням та як це впливає на її розвиток, Liga.Life розповів тато дівчинки.
Користь, складнощі, витрати
З 2,5 років Поліна займалася балетом. Так вирішила її мама, яка сама ним займалася.
Вважала, що це буде добре для розвитку доньки. Потім вона ще ходила на танці, вчилася співати й грати на фортепіано. Спробувала себе у різних видах.
Останній рік займається фігурним катанням. З нею займаються тренери зі школи олімпійського резерву на Лівому березі Києва. Хоча тренування проходять у різних місцях.
Нам пощастило з тренером, порадили хореографи з Харкова.
Насправді в Україні небагато тренерів з фігурного катання.
Ціна групових занять від 500 гривень. Зазвичай з дітьми займається не один тренер, а ціла команда – це хороший підхід.
Загалом витрат небагато. Хоча раз на рік треба купувати ковзани. Їх вартість близько 10 000 гривень.
Це і загальна фізична підготовка, і хореографія, і заняття на льоду. У неї є схильність до фігурного катання і бажання приділяти підготовці багато часу.
Воно поєднує у собі спорт і мистецтво. Щоб перемагати у змаганнях має бути три компоненти: артистизм, пластика та атлетизм, фізична майстерність.
Заняття з фігурного катання не тільки добре розвивають фізично, але й "прокачують" мозок. Потрібно одночасно добре грати роль, танцювати й виконувати складні фізичні рухи. Тренування ще й корисні для здоров’я, на льоду донька практично закаляється.
Попри те, що фізично складно, Поліна завжди ходить на тренування з задоволенням. Навіть коли вони вранці у неділю.
Дитині подобається, що заняття не нудні й монотонні, а динамічні й різнопланові. Бо коли займаєшся лише гімнастикою три-чотири години у залі, то можна з’їхати з глузду.
Тренування треба починати з раннього віку. Так дитина краще адаптується. Оскільки Поліна змалечку займалася балетом, вже звикла до навантажень, графіку, розуміла, чого від неї вимагають.
Як проходить день дитини
Поліна ходить у перший клас. У школі вона з 8:00 до 11:30. Після навчання їде на тренування. Вони проходять щодня, шість днів на тиждень. Тривають по кілька годин. Також вона займається шахами з персональним тренером.
Щоденний графік доньки розписаний з 8:00 до 20:30. Наприклад, після школи у неї година шахів, потім – три-чотири години тренувань з фігурного катання, а наостанок – заняття з логопедом.
Трішки легший день у суботу – лише тренування з 10:30 до 14:30. Хоча зрідка графік може змінитися – суботні тренування переносять на ранок неділі.
Ми, як батьки, розуміємо, що фізично таке навантаження складне.
Проте енергії донці вистачає не тільки на тренування, а й на інші заняття. Наприклад, шахи допомагають їй не тільки розвивати логіку, але й контролювати емоції, що теж треба вміти на льоду й у житті.
Під час занять вона відпочиває від фігурного катання, під час тренувань – відпочиває від шахів. Це кардинально різні навантаження, які розвивають її різносторонньо.
Ще як відпочинок для неї – кінний спорт. Донька любить коней, тож коли є можливість у вихідні – катається. А ще любить за ними доглядати, годувати їх, мити. Це її розслабляє.
Про травми та виховання
Серйозних травм у Поліни не було. Проте падіння бувають доволі часто. Але вона підводиться і займається далі, ніколи не плаче. Буває, часом болить коліно, бо вона росте, змінюється статура. Тож іноді п’є знеболювальне і повертається до тренувань. Вона сильна і цілеспрямована дівчинка.
Нещодавно Поліна брала участь у своїх перших змаганнях і посіла друге місце. У майбутньому вона хоче займатися фігурним катанням професійно й стати тренером.
Зі школою тренування поки вдається поєднувати.
Принаймні вивчати ті предмети, які для неї будуть цікаві і важливі.
Зараз у Поліни добре виходить знаходити спільну мову з іншими дітьми. Влітку вона була у спортивному таборі. І попри те, що була найменшою, добре змогла освоїтися та потоваришувати з більш дорослими дітьми. Вважаю, що спорт також добре допомагає з соціалізацією.
У вихованні я керуюся досить простими правилами:
- ні за що не сварити й не карати;
- нічого не змушувати робити;
- не осуджувати;
- усе дозволяти;
- давати море любові та повну безумовну підтримку;
- дитина має бути у безпеці;
- давати максимально свободи;
- не брехати;
- не забувати, що діти розумніші за дорослих.
Тобто це більше не виховання, а допомога у становленні самостійної особистості. Що дитині треба? Безпека, свобода і любов. Ось і все.