За кермом з 5 років. Про єдину дівчинку в Україні, яка виступає на чемпіонатах з мотокросу
Нині вона – єдина дівчинка в Україні, яка виступає на чемпіонатах. У майстерності їзди на квадроциклах змагається з хлопцями.
Як відбуваються тренування, скільки родина витрачає на таке хобі доньки та як долає страх після аварій, Євангеліна та її батько й тренер Артем Семишкур розповіли LIGA.Life.
З дитинства за кермом
На 8 березня, коли Єві було п’ять років, тато подарував їй квадроцикл. Дівчинка про нього давно мріяла. Батько почав доньку вчити їздити, адже сам мотокросер з досвідом.
Спочатку Єва їздила на швидкості не більше 15 км/год, вчилася перемикати швидкості, триматися на поворотах. Вже того ж літа виступила на перших своїх змаганнях і вирішила, що цей спорт їй подобається.
Тож коли Єві виповнилося 6 років, тато купив їй більш потужний квадроцикл Yamaha.
"Я розумів, що попередній китайський квадрик заслабкий для Єви, з ним вона не могла добре виступати на чемпіонатах. Тому купив потужніший. Він розвиває швидкість до 60 км/год", – розповідає Артем Семишкур.
Щоб донька могла тренуватися, родина здала в оренду свою квартиру і переїхала жити на дачу.
"Зазвичай тренуємося кілька разів на тиждень. Перед змаганнями кількість тренувань збільшуємо.
Також раз на тиждень батько з донькою їздять на спецтрасу для мотокросерів у Сумах, де відбуваються чемпіонати. Там збираються мотокросмени та квадрокросмени й спільно тренуються.
"Це корисно, бо донька часом прислухається до порад інших спортсменів, тренерів. У неї уже і вік такий, що часом батька не дуже слухається", – усміхається чоловік.
Загалом дівчинка уже брала участь у понад 20 змаганнях. Вміє їздити на квадроциклах, мотоциклах, гідроциклах, на авто на механіці та на автоматі.
"Єва, мабуть, ще тільки літаком не кермувала. Все інше давно опанувала, добре розбирається в різних моделях. Інколи здається, що в ній зовсім немає страху. На чемпіонатах впевнено стає на заїзд, коли дуже багато квадроциклів, вони всі несуться і намагаються втиснутися в один поворот. Але у неї вистачає сміливості й духу. Хоча я інколи хапаюся за серце – страшно за неї", – розповідає батько.
Каже: тренування завжди знімає на відео, потім разом з донькою дивляться його, де треба дотиснути стрибок з трампліна абощо: "Важко про це думати під час їзди. Коли їдеш, бачиш тільки лінію трампліна. Але тобі треба зосередитися на тому, як вилетіти з квадроцикла, а потім у повітрі безпечно і правильно приземлитися на нього".
Не без страху
Сама Єва каже: інколи все ж боїться:
Мене привезли додому, день відлежувалася. Потім з’явилися сили і я встала з ліжка. Сестра купила морозива і страх поступово пройшов. Іншого разу тиждень не могла підійти до квадроцикла", – розповідає дівчинка.
Батько каже, що небезпечні ситуації в такому виді спорту трапляються: Єва і переверталася, і вилітала з-за керма, і збивала дерева. Але миналося без серйозних травм та переломів, рятує хороша екіпіровка.
"Я ніколи не випускаю доньку на трасу без шолома та іншого захисту. Це надважливо", – каже Артем.
Мамі дівчинки намагаються не казати про аварії, щоб вона не панікувала. Від початку мама не дуже схвалювала захоплення доньки, але згодом змирилася.
"Єва у нас дуже тендітна. Хай там як, але хлопці фізично міцніші. Інколи дивлюся, як вона сидить за кермом того квадроцикла на старті перегонів – ніжки тонесенькі, сама маленька. Але характер у неї ого-го який. Ніколи не здається", – зазначає батько.
Додає: у 7 років Єва стала чемпіонкою України з квадрокросу серед дівчаток, але нині у цьому виді спорту не залишилося інших дівчат, тож змагатися доводиться з хлопцями.
Інколи, коли не вдається приїхати першою, донька засмічується і плаче. Але нерідко доводить до сліз і хлопців – коли залишає їх далеко позаду.
"Під час перегонів буває страшно, але більше переживаю, щоб встигнути приїхати першою. Дуже розчаровуюся, коли програю. Але люблю відчуття драйву", – посміхається Єва.
Скільки коштує хобі
За словами чоловіка, квадрокрос – дорогий вид спорту. Квадроцикл коштує від 3000 доларів. На його обслуговування за три роки родина вже витратила понад 6000 доларів. Також треба купувати хороший захист, щоб надійно триматися за кермом та не травмуватися у разі аварій.
"Кожне змагання обходиться близько 20 000 гривень. Вантажимо квадрик у причеп і тягнемо в інше місто нашою старенькою машиною інколи за сотні кілометрів. Часом буває, що на другому чи третьому колі квадроцикл ламається і виходить, що дарма тягнули, витрачалися", – розповідає Артем.
Додає: запчастини на їхню модель практично неможливо купити в Україні, тож замовляють зі США. Чекати доводиться по два місяці, тож зазвичай замовляє із запасом, на всяк випадок. Спонсорів практично немає, тож цей вид спорту для дітей тримається переважно на ентузіазмі самих батьків.
Федерація мотокросу бідна. Але розуміємо, якщо цього не робити, ніхто не буде цим займатися", – констатує Артем Семишкур.
Усміхається: вся родина спонсорує спортивне захоплення дівчинки. Навіть бабуся дарує гроші на пальне для Єви.
Плани на майбутнє
Родина Самишкур має давню історію мотокросу – чимало членів сім’ї – чемпіони міжнародного класу. Цього року родина планує відкрити у Сумах власну мотошколу.
Нині ж в Артема підростає ще шестирічний онук, який теж ганяє на квадроциклі та змагається на чемпіонатах.
Поки їздить на старому транспорті Єви, а скоро отримає у "спадок" від неї ще й її квадроцикл – дівчинці куплять ще потужніший, на нього треба 7000 доларів.
Євангеліною пишаються не тільки батьки, але і вчителі, однокласники та сусіди. У школі на дошці пошани висить її фото на квадроциклі.
"Коли директорка дізналася про захоплення доньки, дивувалася. Казала, що різні спортсмени у них були, але таких ще ні", – каже Артем.
Сама ж Єва захоплюється не тільки перегонами. Взимку займається на пілоні та хоче танцювати, але поки не вистачає часу. У вільний від тренувань і уроків час – любить малювати.
"Переважно малюю котів і собак, дуже люблю тварин. У мене є дві мрії – виграти чемпіонат світу з квадрокросу та відкрити притулок для котів і собак, де вони будуть щасливі й у кожного буде дуже красивий будиночок", – усміхається Єва.