Як вступити до вишу в США: ціни, умови, проблемні нюанси. Історія українки Аліси Сухіни
Українці Алісі Сухіні - 23 роки, сім з яких вона живе і навчається у США. Дівчина на пів року раніше закінчила бакалаврат одного з 20 найкращих американських університетів і нині отримує ступінь доктора філософії за спеціальністю молекулярна та клітинна біологія.
Як вдалося вступити до університету США, як проходить навчання й наукові дослідження та як іноземному студенту жити в Америці? Про це вона розповіла в інтерв'ю LIGA.Life.
Скільки коштує вступ і навчання
В Америці треба вступати до університету у вересні за рік до того, як ви плануєте навчатись. Я подавала документи з вересня до грудня 2013 року.
Підготовка до вступу зайняла три роки. Хотіла вступити в один із топ-20 університетів США.
На вдосконалення своєї англійської витрачала стільки ж часу, як і на всю шкільну програму загалом - тренувалася проходити тести, розбирала, як писати есе, оскільки вступ в американський університет залежить не тільки від оцінок. Великий вплив мають рекомендаційні листи та есе.
Мене прийняли у п'ять університетів, у тому числі у три топових - Університети Каліфорнії (Берклі та UCLA), а також Університет Мічигану. Врешті закінчила бакалаврат Університету Каліфорнії, Лос-Анджелес (UCLA) з дипломом мікробіології, імунології та молекулярної генетики з направленням на генетичні дослідження.
Всього за оформлення документів при вступі довелося заплатити близько 3000 доларів.
Старалась вступати на програми, за які могла б платити сама. Проте у мене була фінансова подушка - батьки збирали гроші, продали квартиру.
Іноземному студенту важко вступити до університету США, якщо він потребує фінансової допомоги.
Як проходить навчання
Перші пару років у студентів багато свободи. Навчання проходить у великих групах. Класи обираєш самостійно і сам складаєш для себе зручний графік відвідувань. Тобто можна скласти графік так, що ходиш на навчання тільки зранку, або тільки ввечері, можна звільнити один день абощо. Заняття тривають з 8.00 до 20.00.
З третього року починається спеціалізація. У кожної спеціалізації є своя сторінка на вебсайті університету, де детально написано, які класи треба взяти, щоб отримати диплом.
У перший рік брала класи у різних напрямках. Треба було взяти фізику, математику, біологію незалежно від того, яка буде спеціалізація. Згодом почала вивчати анатомію й імунологію (цей напрямок особливо подобався).
Вирішила, що хочу отримати досвід у лабораторії, яка цим займається, щоб зрозуміти, чи сподобається працювати у цій сфері.
Зазвичай топові університети у США - не тільки місце, де отримуєш освіту, але і практичні навички. Там є окремий кампус, де десятки лабораторій, спеціалісти з різних сфер проводять дослідження.
Також є спеціальний центр, який допомагає студентам знайти дослідницькі позиції.
Я пройшла кілька інтерв'ю з фахівцями і вибрала для себе того, з ким хотіла працювати - у лабораторії факультету фармакології. Пропрацювала там близько трьох років.
Над чим працювала у лабораторії
Спочатку я просто мила дуже багато посуду (сміється). Пізніше працювала у лабораторії по 40 годин на тиждень (на додачу до навчання), вела свій власний проєкт та тренувала нових студентів.
Цей досвід допоміг потрапити на навчання до університету Пенсільванії (там Аліса нині навчається, щоб отримати диплом доктора філософії - Ред.).
Лабораторія, де я працювала, в основному спеціалізувалася на вірусах герпесу. Герпес, яким ми займалися - специфічний тип, який зустрічається у жителів Африки. Коли він інфікує людину, у якої є ВІЛ, то призводить до онкозахворювання.
Ми досліджували, як саме і чому з'являються ракові клітини, як цьому можна запобігти. Частина співробітників розбирала вірус на молекули, з'ясовувала, які з них важливі. Я працювала над розробкою вакцини від цього вірусу. Інфікувала клітини мишей після імунізації і перевіряла, які у них будуть імунні реакції, чи отримують миші рак від цього вірусу тощо.
Через деякий час ми зрозуміли, що вакцина ефективно викликає імунну реакцію, яка швидко очищає вірус. Тому вирішили дослідити, чи можна ці токсини використовувати для посилення імунної системи незалежно від того, чи є вірус.
Почали працювати у лабораторії, яка займається дослідженням раку підшлункової залози, де розробляли вірусну терапію.
Використовували цю вакцину разом з іншими хімікатами, щоб викликати реакцію проти ракових клітин. По суті, сподівалися навчитися лікувати рак.
На жаль, виявилося, що наша вакцина була недостатньо ефективною для цього. Але це є частиною дослідження.
Чи платили за роботу
У лабораторії мені не платили за роботу, проте витрачали багато часу на моє навчання.
Зазвичай лабораторії живуть коштом грантів, як державних, так і різноманітних благодійних фондів.
Грантове фінансування достатньо хороше. Залежно від заявки, це може бути мільйон доларів на 5 років. У стабільних лабораторій є кілька таких грантів, які дозволяють їм працювати. Також вони отримують кошти від університету за студентів, які працюють у цих лабораторіях - так звані внутрішні гранти.
Але університети спонсорують переважно американських студентів. Тільки топові університети можуть дозволити собі платити за інтернаціональних студентів.
Я подавалася на кілька університетських стипендій університету, які частково оплачували мою роботу.
Стипендії платили тільки влітку, щоб я могла залишитися у країні. Загалом отримала 12 000 доларів стипендії за всі роки навчання.
Щоб якось жити, паралельно підробляла: в університетському спортзалі допомагала людям, які займалися скелелазінням, асистувала професору, перевіряючи роботи студентів, допомагала писати тести, навчальні матеріали та працювала зі студентами.
Як це - бути кандидатом наук у 23 роки
Після закінчення бакалаврату я вирішила одразу отримати ступінь доктора наук. Це система PhD, яка є вищим академічним ступенем.
В Україні для цього спочатку треба закінчити бакалавра, магістра, аспірантуру, потім стати кандидатом наук, а вже потім доктором наук.
У США можна це зробити відразу після бакалаврату, якщо вважаєш, що достатньо готовий. Я вирішила йти одразу, бо не хотіла платити за магістратуру. На PhD за тебе платить університет.
Але відбір чималий. Коли вступала, університет отримав 102 заявки від інтернаціональних студентів і 300 заявок від американців.
Запрошення видали 200 американським студентам і двом іноземцям. Проблема з іноземцями у тому, що керівництво вишу має пояснити фінансовому менеджеру, чому заклад має платити з власної кишені саме за цю людину. Це складний процес.
Навчання на PhD триває 4-6 років. Якщо хочеш стати професором і вести свою лабораторію, не можеш це зробити без PhD - це філософський докторський ступінь, але отримати його можна не тільки з філософії. Я отримую по спеціалізації молекулярна і клітинна біологія з підспеціальністю в мікробіології, вірусології та паразитології.
Свою кандидатську роботу я захистила у травні і тепер маю від двох до чотирьох років, щоб провести дослідження. Їхні результати треба опублікувати перед тим, як отримати диплом.
Над чим хотіла б працювати
Є багато речей, які мені подобаються. Нині моє навчання у PhD на початку і ще точно не знаю, у якому напрямку воно піде. Глобально хотіла б займатися імунологією. Але водночас отримала хорошу базу у молекулярній біології, тому можу працювати, наприклад, у сфері генетики.
Дивлюсь на нові позиції, які зараз починають розвиватися. Одна, яка мене дуже зацікавила - "чисте м'ясо". Це індустрія, де замість того, щоб вбивати тварин для м'яса, дозволяє вирощувати м'ясо у лабораторії. Ідея у тому, що ми зможемо вирішити проблему зміни клімату, якщо перестанемо вбивати корів.
До того ж, вирощуючи м'ясо у лабораторії, зможемо контролювати, щоб там не було токсинів та інших поганих речей і робити його більш збалансованим. У цій новій індустрії лабораторіям необхідні молекулярні біологи, які знають, як це все працює на молекулярному рівні.
Які ризики залишатися в Америці
Якби ще рік запитали, що я планую робити після закінчення навчання, відповіла б, що хочу залишитися в Америці й спробувати стати керівницею лабораторії. Хочу проводити дослідження. Але за минулий рік багато всього змінилося.
Америка позиціонує себе як місце, де люблять емігрантів, але насправді це не так. Коли живеш в США, відчуваєш себе напів громадянином.
Треба бути більше обізнаним у бюрократії, бо ніхто не знає точно, що з тобою робити.
У кожному університеті є офіс для інтернаціональних студентів, де працює купа американців, які ніколи не знають, чим тобі допомогти.
Мені треба бути самій собі юристкою, знати, який документ і коли подати, щоб випадково не пропустити дедлайн і тебе не депортували.
Нині скасовують багато робочих віз, скоротили терміни для отримання таких віз. Наприклад, коли закінчуєш PhD, можеш подати заявку на отримання тимчасової робочої візи, яка діє від одного до трьох років і за цей час спробувати отримати повноцінну робочу візу.
Проте зараз працюють над законом, яким хочуть скасовувати тимчасові робочі візи. І якщо це станеться, тоді доведеться повертатися у свою країну і вже віддалено намагатися отримати робочу візу, що значно складніше.
Також зростають ціни на подачу заявок. Іноземцям важко отримати гранти на дослідження.
Не впевнена, що якщо залишусь в Америці, зможу повноцінно працювати. Зараз чекаю на президентські вибори у США, які пройдуть у листопаді. Можливо, щось змінитися, а якщо ні - доведеться дивитися на інші країни.
Повертатися в Україну не планую, оскільки хочу продовжувати роботу над дослідженнями, а у нас немає достатньо ресурсів для роботи у цій сфері.
Це стосується і фінансування науки, і обладнання. Не бачу великого попиту на мікробіологів в Україні. Тому, мабуть, шукатиму роботу у Канаді, Європі або Південній Кореї.