Правила батьківства Анжели Єременко: популярної блогерки Bad mama
У своєму блозі Bad mama Анжела вже шість років відверто пише про свій материнський досвід "без глянцю".
Однак скандал навколо нього розгорівся лише цього року на початку березня.
Анжела у блозі написала про несправний вібратор, який подарував їй хлопець на День закоханих. Частина користувачів соцмереж збунтувались. Мовляв, працівниця Центральної виборчої комісії не має права про такі речі писати. Після хейту Єременко звільнилася з ЦВК.
Пояснила, що заяву про звільнення написала тому, що бути відкритою та жартувати над тим, що хоче – важливіше за будь-яку посаду. До того ж, і так планувала з часом піти з ЦВК.
Утім, на цьому історія не завершилась. Деякі користувачі соцмереж звинуватили Анжелу у тому, що історію з вібратором вона придумала, аби підвищити продажі своєї книги, яка вийшла у лютому. На що вона пожартувала: "Я не настільки хороший піарник".
Після скандалу Єременко запросили стати позаштатною консультанткою Комітету з питань організаціі державної влади. Тож тепер Bad mama буде голосом реформи держуправління.
А в інтерв’ю LIGA.Life вона розповідає про свої правила батьківства.
Батьківство як пригода
Батьківство – це крута пригода і кайф відносин з рідною людиною, але тільки тоді, коли ти розібрався з собою.
Наша модель сім'ї відрізняється від поняття "традиційна".
З татом Єви ми розлучилися 3,5 роки тому, але завжди ділили і ділимо усі обов’язки 50:50.
Ми – друзі, і розлучення як пари не розлучило нас як сім’ю, скоріше, зробило наші стосунки більш гармонійними.
Ми живемо у сусідніх будинках і Єва половину часу живе зі мною, а половину – з колишнім чоловіком.
Ми можемо їздити у спільні відпустки та проводити час разом. Багато людей дивуються, як нам це вдалося. Мабуть, тому, що ми дуже любимо Єву.
Про пріоритети в житті
Час на роботу, домашні справи тощо розподіляю хаотично. Ніколи нічого не встигаю, але якщо розібрати по пріоритетності, домашні справи завжди на останньому місці.
В пріоритеті Єва, робота і час на себе.
Якщо відчуваю, що моя енергія на критичному рівні, ніколи не стану стрибати вище голови та планувати каток з Євою. Почну спочатку допомагати собі.
Я давно зрозуміла, що немає сенсу грати щасливу жінку, якщо це не так. Потрібно цю жінку дійсно зробити щасливою.
Вечори через один проводжу з донькою, що робить мене класною мамою, яка не пам’ятає, коли востаннє дитина бісила її. Це тому, що маю час на психотерапевта, манікюр і просто посидіти повтикати у вікно.
Багато жінок звикли до жертовної моделі сім’ї. Я й сама колись такою була. Але досвід показує, що це не призводить ні до чого хорошого. Не сварю себе за те, що чогось не встигла, за те, що ми спізнилися вкотре до школи.
Вважаю, що в системі цінностей жінка має бути у себе на першому місці. Коли я зрозуміла, що мої бажання мають таку ж цінність, як і бажання моєї дитини – стало набагато простіше. Сумно бачити історії, де жінки не поважають себе, свій талант і повністю віддаються дитині або чоловіку.
Про час з донькою та правила виховання
Я з Євою читаю, фарбую нігті, слухаю реп, танцюю і граю у монополію. Коли працювала за офісним графіком, ввечері взагалі не було сил, ми просто дивилися багато фільмів.
Я не змушую себе годинами гратися з нею чи робити щось, що мені не цікаво.
Основне правило у нас вдома – повага. Я не проводжу лекцій на цю тему, просто сама намагаюся завжди поважати Єву. Перш ніж про неї щось розповісти, запитую у неї, чи можу це зробити. Завжди питаю, що б вона хотіла одягнути, чи потрібна їй допомога.
Є правило, що всі говорять по черзі, тому, перш ніж когось перебити, потрібно про це запитати. У нас ліберальна сім’я, заснована на гуманному відношенні до особистості: як моєї, так і Єви.
У нас немає покарань, вважаю це неприйнятним. Плюс я обережна з заборонами.
Багато батьків не дозволяють дітям купу речей, які б приносили їм радість. Не дозволяють через якийсь свій страх.
Я, перш ніж щось заборонити, запитую у себе: "Єва постраждає від цього? Хтось інший постраждає?". Якщо відповідь "Ні", значить, це робити можна.
Думаю, це створює у відносинах довіру. Дитина розуміє, що її мама чи тато не просто тупо щось забороняють, а роблять це лише тоді, коли необхідно.
Про секс-освіту
Коли довелося звільнитися з Центральної виборчої комісії після допису про несправний вібратор, на доньці це не позначилося. Булінгу не було, моя дитина вчиться у першому класі прогресивної школи, сумніваюся, що батьки там обговорюють хейт соціальних мереж з дітьми.
У моєму дитинстві не було статевого виховання як такого, але з донькою я відкрито говорю на тему сексу.
На її запитання відповідаю з урахуванням її віку, але без сорому говорю слова "пеніс" і "вагіна". Так само як "печінка" та "вухо".
Вважаю сексуальне виховання надзвичайно важливим. Адже це і про кордони, і про культуру ставлення до свого та чужого тіла.
Розмова про тілесність та секс повинна бути буденною, як і тема харчування, наприклад. Адже це насамперед про безпеку дитини й зараз, і в майбутньому.
Якщо дитина відчуває, що не може запитати у батьків про щось, це створює певну небезпеку, що вона сама буде шукати ці відповіді. Тому моя донька може запитати в мене будь-що.
Також потихеньку підіймаємо тему цифрової безпеки у мережі. Наприклад, я розповідаю, що все, що вона бачить в інтернеті – не обов‘язково правда. Щодо хейту та агресії у соцмережах поки не говоримо, бо вона не має власних аккаунтів, окрім Spotify, не було ще такої потреби.
Про конфлікти з дитиною
У мене немає конфліктів з донькою, мабуть, тому, що їй шість. У нас класні стосунки, немає нічого такого, щоб вона могла б зробити, щоб викликало конфлікт.
Вона – дитина, робить помилки й це нормально.
Ми – дорослі – часто помиляємося. Все, що нам потрібно в цей момент – підтримка. Що вже говорити про дітей?
Якщо мене може щось розізлити, я не думаю: "Вона винна", а думаю: "Так, мені треба відпочити трохи й набратися сил".
Поняття провини відсутнє у моїй сім‘ї. І тому, що я надто багато років у психотерапії, і тому, що дуже люблю Єву. Думаю, конфлікти починаються з дітьми у підлітковому віці, коли вони самі виходять на конфлікт і це необхідно їхній психіці, це нормально.
Взагалі вважаю, що якщо всередині тебе є конфлікт, він буде шукати виходу у зовнішніх відносинах.
Тому якщо у батьків є конфлікт з дітьми, його насамперед необхідно вирішити всередині себе з собою. І цьому допомагає психотерапія.
Робота та материнство
Якщо Єва приходить з якоюсь сильною емоцією і я бачу, що зараз дуже потрібна – відкладу усе. Робота може почекати, а лишати дитину одну сам на сам з тим, що для неї зараз більше, ніж вона сама – ні.
Якщо ж їй просто хочеться погратися, спокійно кажу, скільки мені необхідно часу, щоб закінчити роботу й описую, коли й що ми будемо робити.
Єва ніколи не закатувала істерик. Але працювати вдома з дитиною майже неможливо, тому стараюся не робити цього.
Про свободу, гаджети й табу
Моя дитина максимально вільна. Я просто поруч і вона знає, що завжди може попросити допомогу і її отримати.
Щодо гаджетів: у неї є мій старий телефон, де вона слухає музику на Spotify та грається. На день у неї є година на це, час використовує, як сама захоче. Єдине, що мене дратує – ТікТок, тому його дивимося разом. Там багато неоднозначного контенту, який можу перемкнути.
Телефон використовується лише вдома, в школу не даю.
Найголовніше табу у мене як у мами – ніколи не вдарю дитину і не дам іншим дорослим її ображати чи насаджувати відчуття провини.
Насилля – табу. Як до Єви, так і від неї.
Про материнську емпатію
Я ніде не вчилася бути мамою, окрім терапії. Коли розумієш свою внутрішню дитину, відчуваєш її – відчуваєш і свою дитину фізичну.
Ніхто не знає, як краще з твоєю дитиною, аніж ти. Жодна система не ідеальна. Бувають ідентичні ситуації, а емоційна реакція твоєї дитини – різна. І без емпатії нікуди.
З психології маю певні знання, але все одно більше просто споглядаю за нею і дивуюся: вау, оце лібідо почало розвиватися, вау, відстоює себе, вау, цікавиться сама книжками.
Для мене моя дитина – диво.
Обожнюю дивитися за її розвитком, радіти кожній дрібниці.
Про освіту і гуртки
Єва ходить в театральну студію, яку люблю за їхній театр "Чорний квадрат". Вона обожнює туди ходити. Відвідує раз у суботу, не проблема її туди возити. Також у школі ходить на робототехніку, сама попросилася.
Ще сказала, що хоче в басейн. Відповіла, що коли куплю абонемент собі в спортзал, куплю і їй, щоб ми займалися в один час.
Я за те, щоб нікого ні до чого не змушувати. І батьків так само. Треба завжди дивитися на свої сили. Якщо не можеш дитину возити – краще відмовитися. Ніхто від цього не помре, а психічний стан поліпшиться. Врешті, це найголовніше для дитини: адекватні дорослі батьки.
У нас немає навчання вдома. Не роблю з донькою домашку, вона все в школі робить. Дуже сподіваюся, що так пройдуть всі 12 років у школі.
Як не загубити власне "Я" у батьківстві
Чесно собі зізнатися, що роль мами чи тата не єдині у житті й визнати своє право на себе. Ми його часто віддаємо іншим, а собі не лишаємо.
Звісно, коли дитині п’ять місяців і вона постійно потребує тебе – яка там реалізація?! Тільки й думаєш про дитину.
Але коли знаєш, що всередині тебе – особистість, починаєш по-іншому ставитися. І дітям потрібно, щоб батьки не були зациклені на них і страждали.
Бо ти страждаєш, коли не реалізуєшся і присвячуєш себе лише дитині.
У мене така модель сім‘ї, що рідко хочеться відпочити від материнства. Але, коли вже так сталося, то йду на пілатес, бігаю, або пишу. Все залежить від того, якої конкретно енергії не вистачає.
Як отримувати задоволення від батьківства
Розв'яжіть свої проблеми з батьками. Перезліться на них, на себе, визнайте, що вони теж люди, не боги, і пробачте.
Себе і їх. Тоді батьківство стає чистим кайфом.
Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин