"Залишався глибоко вільним". 10 яскравих історій відомих людей про Олександра Ройтбурда
8 серпня з життя пішов Олександр Ройтбурд - український художник, директор Одеського художнього музею. Йому було 59 років. Причина смерті – тривала хвороба.
Ройтбурд народився 14 жовтня 1961 року в Одесі, закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. В кінці 2017 го виграв конкурс на посаду директора Одеського худмузея. Депутати облради пручалися його кандидатурі. Незважаючи на це, навесні 2018 роки з ним підписали п'ятирічний контракт.
LIGA.Life зібрала яскраві цитати відомих людей про Олександра Ройтбурта.
Віталій Дейнега
громадський діяч, засновник проєту "Повернись живим"
Олександр був непримиренним ворогом "вати" в Одеській міськраді і у якої палало через те що живий і творячий геній, яким ніхто з них ніколи б не міг стати, у них в ворогах. Шура, як його звали колеги по ремеслу, мав неперевершені смак, почуття гумору та життєлюбство. Він був людиною, яка заряджали цим усім кожного кому пощастило з ним перетнутись. Неймовірна людська і художня харизма.
В Олександрі мені дуже подобалась зухвалість і гедоністичність, яку він ніс в усьому від мистецтва до життя.
Якесь абсолютно непереборне життєлюбство і бажання кайфувати і насолоджуватись життям як дитина влітку в Одесі, коли їсть стиглий м’який персик заплющивши очі і все одно що сік стікає по шиї і бороді.
Сергій Жадан
письменник
Рік тому ми вигадали видати збірку його віршів. Саша любив їх читати в компаніях і при застіллях. Читав натхненно, весело й переконливо. Тож ідея книжки не могла не виникнути.
- Саш, – говорю йому, – ти оформив мою збірку, давай я оформлю твою.
Саша внутрішньо скривився, але погодився. Зібрав рукопис, дав почитати.
Це були дивні, цікаві вірші, не зовсім подібні на його картини (цим, по-своєму, і цікаві), в яких було багато еросу, багато Одеси, багато печалі.
[...]
Це дуже печальна новина для всіх, хто любить цю країну. Без Ройтбурда тут буде трішки порожньо, протяги будуть гуляти.
Спочивай із миром, маестро, ти багато зробив. Бракуватиме тебе.
П. С. А книжка вийде у вересні. Почитайте її. Ройтбурд там цікавий, парадоксальний, яскравий, несподіваний. Ну, ви ж його знаєте.
Зоя Казанжи
журналістка
У мене чомусь виявилось багато світлин з Ройтбурдом. [...]
У мене залишилась купа листувань з ним. Де ми підтримували одне одного, сперечались, сварились, дискутували, раділи… Перечитую. Там є все. Все, окрім відчаю і розпачу.
Смерть Ройтбурда – це шалено болючий удар по українській Одесі. Це колосальна втрата для української культури. Хоча він був тим, для кого кордони і межі не мали особливого значення. Він вмів без кордонів і обмежень.
Альберт Цукренко
музикант, журналіст, фронтмен гурту Хамерман знищує віруси
Якось у 2018-му, коли ХЗВ виступали з великим джаз-бендом на Jazz Koktebel у Чорноморську, мені подзвонив Саша Ройтбурд і попросив на наступний день зробити перформанс ХЗВ в Одеському художньому музеї. Це якраз був пік його протистояння з ригами з облради. І цей "фон" відчувався в його голосі, коли ми обговорювали деталі виступу. Він спитав, чи не могли би ми зробити трохи м'якшу програму, ну, відібрати пісні так, щоб без жесті. Я йому сказав: "Ну, це ж тоді будемо не зовсім ми і не зовсім те, що ти насправді хочеш". І додав: "Ось ти нас запрошуєш, знаючи наперед, що це буде скандал і у твоїх ворогів горітиме. Ти саме цього хочеш? Розумієш, що буде?" Він кілька секунд помовчав, а потім сказав, що так, хоче і розуміє.
Саша був дуже делікатною людиною. Але не зраджував собі.
Оксана Юркова
історикиня
Смерть Олександра Ройтбурда, неординарного митця та відданого громадянина України, підняла дві бридкі хвилі – українофобську та антисемітську. В принципі, цього можна було очікувати.
Надто значною особистістю був Ройтбурд, надто багато він робив, надто чесно формулював, надто вболівав за долю країни.
Дуже шкода, що він – реально Великий Українець – так рано пішов.
Юрій Марченко
телеведучий
Одного разу ми невеликою компанією поїхали на Старокінний ринок, де бродили між розкладеними на землі реліквіями і мотлохом. Здається, Ройтбурда знали всі – і всіх знав він. Жартував, цікавився. Придбав якийсь глечик і безглуздий кинджал. Я купив офіцерські шкіряні чоботи – Саша схвалив і знову-таки якось поіронізував.
Важко уявити без цієї людини Одесу. Музей. Київ. Відкриття будь-художньої виставки. Здається, ось зараз вирине з-за рогу з вічної злегка єхидною напівусмішкою.
Іван Сауткін
режисер
Одного дня я опинився в міністерстві культури на засіданні колегії. Вирішувалося питання дофінансування фільму, треба було "захищатися". Якимось загадковим чином, на цьому засіданні опинився і Саша Ройтбурд – його запросили, але забули сказати для чого, жодне з питань що там вирішувалися не стосувалося його аж ніяк.
[...]
В кінці засідання Ройтбурд несподівано попросив сказати слово. Ось його промова, як я її запам'ятав:
Шановні члени шановної колегії, шановний пане міністре, шановні панове зами! Як ви, напевно здогадались, я єврей. Євреї дуже хитрі люди – перед тим, як про щось говорити, їм завжди треба зрозуміти з ким вони говорять. Так би мовити, "принюхатися". Оскільки я майже не з ким тут не знайомий, лишається дивитися та робити висновки. Перше що впало мені в око в цьому місці це, звісно картини на стінах. Я бачу декілька зразків салонного живопису 70х та 80х років, інкрустацію з бурштину, колаж з кінського волосся і сухих квітів та ікону. Під цією іконою, як ви бачите, сидить шановний голова Академії мистецтв України (Чибикін). Наступне що мене зацікавило, це інтер'єр зали засідань: блідо-жовті стіни, гіпсові вензелі, мармурові підвіконня та вкрита блискучим лаком паркетна підлога. Звертають на себе увагу масивні парчові штори з золотими маркізами. Бачите, коло лівої частини цієї штори сидить виконуюча обов'язки головного архітектора нашої столиці, пані Бондар. Отже, як єврей, я роблю наступний висновок: людям що тут зібралися байдуже. Голові Академії мистецтв байдуже що на стінах міністерства культури України висить дешевий несмак, головному архітекторові столиці байдуже що приміщення виглядає провінційно та безглуздо, а міністрові (Ніщук), напевно, байдуже що тим, хто тут зібрався байдуже... Про що можна говорити з людьми, яким байдуже? Та ні про що. Тому мені, напевно, час йти. Дякую за увагу та бажаю гарного дня.
Саша дістав з сумки теку та обережно склав в неї свій малюнок.
Гліб Гусєв
журналіст, письменник
Олександр Ройтбурд був справжнім художником. Я розумію, що це звучить занадто пафосно.
Але мені здається, що навіть ставши чиновником і депутатом (чого він явно не дуже прагнув) внутрішньо він залишався глибоко вільною людиною – тобто справжнім художником у своїй суті.
Як вільна людина Ройтбурд говорив те, що думав – в своїх картинах, інтерв'ю, постах в фейсбуці. "Смт Одессочка" – як же його не любили за цю характеристику люди, яких він таким чином характеризував.
[...]
Мені сумно, що грандіозний український художник Олександр Ройтбурд помер в 59 років – це занадто рано. І мені шкода, що останні роки свого життя грандіозний український художник провів у війні з троглодитами. Сподіваюся, що в цій роботі було задіяно місце радості і втіхи від перемог.
Зоя Звиняцківська
критик, журналістка
Ми ходили залами (Одеського художнього музею – ред.), обговорювали деталі і я знімала шматки експозиції, просто на телефон, для пам'яті, як замітки в блокнот. І крадькома фоткала його.
Мені було ніяково його знімати, соромно просити позувати, фотки вийшли криві і випадкові,
але не знімати я не могла – він був богом цього світу, він його створив і вдихнув в нього життя.
І цей світ вдячно крутився в його руках. Остання зустріч, остання розмова, остання смс – все було про плани, весь він був спрямований в майбутнє.
Павло Клімкін
дипломат, колишній керівник МЗС України
Олександр Ройтбурд багато про що. Про музей, в який він вклав свою душу. Про сучасне мистецтво і про Українську політичну націю. Про те, яким може бути патріотизм і про небайдужість до всього, що навколо нього. І про погляд на речі, з яким я часто не погоджувався, але який завжди дуже поважав.
Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин