Локдаун чи нокдаун для української книжки? Як використати кризу для зростання

Попередні три тижні ми були вільні сходити на різдвяний ярмарок, покататися на ковзанах біля Офісу президента, вистоявши годинну чергу, та віднести кутю усім своїм родичам.

А зараз, коли всі потроху повертаються до роботи, ми не можемо купити шкарпетки та миючі засоби в супермаркетах, бо "локдаун".

В якій ситуації опинилися книгарні? Вони так само, як кафе, кінотеатри та спортзали зачинили свої двері до 25 січня. На заправках і в супермаркетах полиці з книжками так само заліплені скотчем, як батарейки і шкарпетки.

Усі видавництва та книгарні сфокусувалися на роботі онлайн. Чи доцільно це? З точки зору здорового глузду – скоріше ні, аніж так.

Ви давно бачили натовп в українських книгарнях? Дотримуватися дистанції в півтора-два метри у будь-якому книжковому точно легше, аніж у маршрутці.

Попросити одягнути маску, виміряти температуру при вході до книгарні також не проблема, чого не скажеш, наприклад, про метро. Поставити санітайзер та запропонувати одноразові рукавички, якщо відвідувач хоче торкатися книжок, теж не складно.

До того ж, в середньому, людина проводить у книгарні не більше 15-20 хвилин, що суттєво мінімізує ризик інфікуватися ковідом.

Наприклад, для нашого видавництва "Лабораторія" закриття книгарень – це зменшення продажів приблизно на 45-50%. Подібна ситуація і в інших видавництв, не кажучи вже про самі книгарні.

Для більшості покупців, книга – це емоційна покупка, а цю емоцію створює атмосфера стаціонарної книгарні.

Наприклад, якщо ви заходили колись у "Мою книжкову полицю" на Пушкінський  або "Книгарню Є" на Лисенка у Києві, розумієте, про що я. Якщо ви ніколи там не були, зайдіть. Це особлива атмосфера.

Онлайн-книгарні великою мірою обслуговують той попит, який створюють стаціонарні книжкові магазини та виставки. Це ключовий атрибут інфраструктури читання.

Днями я мав цікаву розмову з автором книги "Досить уже помилок" Олів’є Сібоні, який також є консультантом з прийняття стратегічних рішень та викладає в міжнародній бізнес-школі HEC Paris.

Серед іншого, я запитав Олів’є, яким він бачить майбутнє паперових книжок і чи бачить взагалі. Він сказав, що ще десять років тому, відповів би, що майбутнє за електронними книжками, але зараз вважає інакше.

Звісно, коли йдеться про здоров’я та життя людей, продажі не можуть бути самоціллю. Саме тому ще раз наголошую на тому, що як під час локдауну, так і в будь-який інший час робота будь-яких закладів повинна бути безпечною.

Встановити правила та дотримуватися їх – в наших же інтересах. Проблема в лицемірстві та несправедливості, в тому, що не всі заходи в ім’я порятунку людей дійсно працюють.

Книгарням за кордоном також складно. Багато з них повністю або частково перейшли на систему продажів click and collect, це коли ви оформлюєте замовлення онлайн і забираєте його в магазині, щоб не витрачати кошти на доставку. Простіше кажучи, самовивіз.

Але разом з цим у багатьох європейських країнах та США працюють державні програми для допомоги таким бізнесам. Такі виплати допомагають закрити витрати на оренду та/або зарплату. Цих грошей не вистачає повністю, але це і не 8000 гривень.

Окрім державної підтримки, в деяких країнах великий бізнес допомагає малому. Наприклад, у Франції сайт Cdiscount (щось на кшталт Amazon) пропонує маленькому бізнесу, який постраждав через пандемію, вихід на їх сервіс.

Виглядає так, що ані технологічний прогрес, ані пандемія не можуть перемогти паперові книжки і бажання людей купувати їх.

У Британії видавець Bloomsbury прогнозував зменшення обсягів продажу книжок на 75% через коронавірус. Натомість станом на липень 2020 продажі зросли на 9%. Разом із цим у Британії вже три роки поспіль зростає кількість книгарень.

Якщо поглянути на ситуацію з точки зору глобальних можливостей, то вони точно є, і це найперше – поштовх до розвитку електронної книжки. Питання в тому, чи готові українські видавці до нової технологічної ери та змін, які вона тягне за собою? Читачі готові. Люди хочуть мати можливість читати книжки зі свого смартфону будь-де і будь-коли.

Наразі електронні книжки читають 28% українців, ще 15% слухають аудіокниги (йдеться про громадян, які регулярно читають).

Такі дані опублікували у дослідженні, проведеному на замовлення Українського інституту книги у 2020 році. Звучить круто, але, як завжди, є одне але – піратство.

Серед читачів, які за останній рік прочитали бодай одну електронну книжку, 69% завантажили книжки безкоштовно. 4% – придбали книжки, 2% – скористалися онлайн-підпискою, а ще 22% не захотіли відповідати на запитання.

У сухому залишку ми маємо потенціал для розвитку електронної книжки, а разом із цим великий виклик – захистити авторські права та переконати українців купувати ліцензійне.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Точна кількість людей в Україні, які мають підписку в Apple або YouTube, Netflix чи Sweet.TV, або ж завантажили додаток АБУК невідома, але їхня кількість постійно зростає. Все більше блогерів/журналістів закликають своїх підписників підтримувати їх підпискою на Patreon, і люди підтримують. Тож, думаю, ми готові платити за контент, в тому числі купувати електронні книжки українською мовою.

Але і автори, і видавці погодяться: щоб запропонувати електронну книжку читачеві, потрібно створити умови, за яких завтра ця книжка не опиниться на тому ж торенті чи піратському телеграм-каналі. Простіше кажучи, треба подбати про безпеку.

Наступний крок – широкий та сучасний асортимент, який може задовольнити різні групи читачів. І третій важливий аспект – зручність. Ми, видавці, маємо зробити пошук, купівлю та читання максимально комфортними для читача.

Сьогодні в Україні все ще найпопулярнішими сервісами, де можна придбати електронні книжки або доступ до них, залишаються російські сервіси. Навіть попри блокування та заборону.

Наше ж завдання – надати громадянам альтернативу: якісну і доступну з одного боку та безпечну і захищену з іншого.

Вибір між паперовою, електронною та аудіокнигою – просто вибір форматів для зручності читача. Видавці мали би бути зацікавлені задовольнити читача сервісом. Це вимога часу.

У найближчому майбутньому електронна книга точно не замінить паперову для більшості читачів, але ігнорувати запит на розвиток цього напрямку – це припускатися великої стратегічної помилки.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин