Їде дах після кількох місяців життя з ріднею. Чому так важко і що робити – радить психолог

За даними Міжнародної організації з міграції, понад 8 млн українців переїхали в інші регіони країни через велику війну.

Частина знайшла прихисток у родичів. Але співіснувати на одній території навіть з близькими людьми – не так просто, як здається.

LIGA.Life розпитала сімейну психологиню та аналітично орієнтовану психотерапевткиню Анну Вершебнюк, чому складно жити з родичами, як владнати непорозуміння і побудувати власні кордони.

Чому так складно жити з родичами

• Різниця поколінь. 

Зазвичай молоде покоління їде до старшого, яке має інший стиль життя, ритм, звички та ставлення до побутових питань – харчування, виховання дітей, ролі жінки та чоловіка в родині.

"Уявімо: ваші батьки мають налагоджений побут та розподілені ролі. Раптом приїжджаєте ви зі своєю родиною – уклад в будинку змінюється. Це провокує суперечки, бо доводиться повторювати одне одному власні правила життя. Якби до вас приїхали старші родичі – ситуація була б ідентичною", – пояснює Анна.

• Брак місця для власного простору. 

Нестача усамітнення заважає всім. Тому причиною конфлікту може стати відсутність часу та простору наодинці з собою. Адже існує необхідність постійно контактувати з іншими.

• Відсутність ресурсу

"І зважайте на дію стресу та відсутності джерел ресурсу. У мирний час його можна було черпати від близьких через спілкування. Проте під час війни усі напружені, виснажені. Емоції загострюються. Їх складно контролювати. Тому виникають розбіжності та конфлікти", – додає психологиня.

Як говорити, щоб вас почули

Базою співжиття має стати повага. Ворог – Росія, не родичі, з якими довелося з’їхатися. Проаналізуйте переваги спільного проживання. Наприклад, батьки готові допомагати з онуками, поки ви працюєте. 

"Висловлюйте вдячність за це. Слова подяки "роззброюють" та вгамовують негативні емоції. Не заперечуйте досвід іншого покоління, не кажіть, що вони роблять неправильно. Ставте акцент на хорошому і дякуйте", – радить експертка.

Наприклад, вам не подобається, як батьки "сюсюкаються" з вашою 5-річною дитиною. Для вас це вже доросла людина, з якою слід розмовляти на рівних.

"Подякуйте батькам, що вони так ніжно ставляться до онука. Але поясніть, що ви виховуєте дітей за іншим підходом. Розкажіть про це. Ви можете почути: "Але ж ми тебе так виховували!" Проте часи змінюються, про це слід говорити. Наприклад, у радянські часи була популярною методика доктора Спока, яка базувалася на годуванні дитини за розкладом, а не бажанням дитини, та сном окремо від батьків. Зараз, навпаки, популярною є теорія прив’язаності з абсолютно протилежними поглядами", – пояснює Анна.

Якщо вас слухають, але не чують – не лінуйтесь знову і знову сідати за стіл переговорів. Наприклад: "Мамо, ти знову дала цукерку дитині, хоч я просила тебе цього не робити. Можливо, ти мене неправильно зрозуміла? Хочу ще раз поговорити".

"Дорослі дуже схожі на дітей. Часто їм потрібно декілька разів повторювати одне й те саме, щоб вас почули. Але у форматі побажання, а не претензії".

Власні кордони та родичі

Кордони – це щось, що вважаю своїм: тіло, кімната, стиль, горнятко, спосіб харчування, час. Коли родина з’їжджається – кордони порушуються, що може призвести до конфліктів.

Тож щоб захистити своє – озвучуйте родичам свої потреби.

Наприклад:

• "Я хочу 1 год побути на самоті. Я втомився, а час наодинці допомагає відновитися та заспокоїтися".

• "Я не їм м’яса, тому що моєму організму так легше. Можу готувати для себе окремо. Це не проблема".

• "Це моя кімната, тому дуже прошу стукати, перш ніж заходити". 

"Дітей теж слід вчити захищати свої кордони. Наприклад, старші родичі дуже люблять обійматися. Якщо дитині це неприємно чи дратує, поясніть їй, що про це слід говорити: "Бабуся, давай менше обійматися. Іноді мені зовсім цього не хочеться", – радить психологиня.

Якщо після розмови родичі знову вриваються у вашу кімнату зі словами: "Я на дві хвилини!" – повторіть прохання. Після двох попереджень можна встановити правила: "Коли на дверях ця табличка або на ручці червона хустка – я зайнятий. Не заходьте, будь ласка". Якщо і це не допомагає – встановіть замок. 

Порушенням кордонів також є непрохані поради:

• "Тобі вже давно час одружитися/вийти заміж".

• "Щоб ти заспокоїлася – потрібні діти".

• "Ще б скинути 5 кг –  і фігура буде ідеальною".

Як правильно відповідати? "Якщо раніше ви вже просили не давати небажаних порад, але вас не чують, то не витрачайте часу на доведення власної думки. Не сперечайтеся. Краще подякуйте за рекомендацію та робіть, як вважаєте за потрібне", – рекомендує Анна.

Пам’ятайте, що порада – не примус до дії. Це інший погляд на ситуацію. Ваше право – обрати: прислухатися до поради чи зробити по-своєму.

Як ділити обов’язки

В ідеалі – про обов’язки слід домовитися на початку співжиття. Проте ніколи не пізно поговорити про це знову, навіть через три місяці.

Наприклад: "Зараз ми живемо разом. У нас є перелік задач та обов'язків, які слід розподілити між собою. Це допоможе розвантажити одне одного. Хто на себе готовий взяти…?"

Якщо ваша сестра/брат смачно готують, заохочуйте їх до цього через похвалу: "Ти так добре готуєш, нам дуже подобається. Давай ти будеш за це відповідати?" 

"Заохочення через позитив – хороша стратегія. А від вимог та ультиматумів слід відмовитися. Важливо, щоб розподіл задовольняв всіх. Інакше система не буде працювати", – наголошує психологиня.

Старше покоління любить фразу: "Немає "не хочу", є "треба". Але кому треба? Де написано, що помідори не можна купувати в магазині? Це самостійне бажання та рішення родичів вирощувати помідори на своєму городі. Тож якщо ви не вмієте або не хочете займатися городиною – запропонуйте альтернативу.

Наприклад: "Я не вмію працювати сапкою чи лопатою. Натомість я можу взяти на себе прибирання або приготування вечері. І вам буде легше, і мені приємно".

І не забувайте просити про допомогу. Просте "допоможи, будь ласка" здатне полегшити завдання та виконати його набагато швидше.

Як говорити про гроші

Родинний бюджет, як і розподілення обов’язків, має вирішуватися за столом переговорів. Сформуйте список основних витрат: харчування, комуналка, пальне, побутова хімія тощо. Розподіліть їх між собою, щоб витрати були більш-менш однаковими.

Якщо є частина сім'ї, яка фінансово неспроможна брати участь у бюджеті, запропонуйте компенсувати це своєю допомогою. Наприклад, додати до обов’язків екстразадачі.

"Грамотний розподіл фінансів має викликати відчуття справедливості у кожної сторони. Тоді сварок не буде. Але не забувайте, що домовленості з часом можуть переглядатись. Особливо якщо одна зі сторін незадоволена. Правила мають влаштовувати всіх. Інакше непорозумінь не оминути", – пояснює психологиня.

Конфлікт уже є: що робити

• Прийняти, що ви відповідаєте лише за 50% комунікації. 

Ви висловлюєте почуття, пояснюєте свою точку зору з аргументами, далі – справа за іншою стороною. Ви не можете зробити за них крок назустріч. 

Якщо це супроводжується пасивною агресією або доріканнями, намагайтеся знайти причину: що саме не влаштовує ваших родичів?

Можна запитати прямо: "Постійно відчуваю незадоволення мною з вашого боку. Поговорімо про це" або "Під час розмови з вами відчуваю дискомфорт. Мені важливо, щоб ми не сварилися. Що вас пригнічує?"

"Ігнорування чи втеча від проблеми не розв’язує її. Вона не тільки залишатиметься, але й прогресуватиме. Проте пам’ятайте: від вас залежить лише 50% комунікації" – радить Анна.

• Контролюйте емоції. 

Щойно ви відчуваєте, що спілкування переходить межі конструктиву та стає занадто агресивним, зробіть паузу та домовтеся, коли ви повернетеся до обговорення. 

"Але найскладніше – зловити себе у моменті, коли злість за 10-бальною шкалою на рівні 1-5 і ще можливо зупинитися", – наголошує Анна.

• Не потрібно просити вибачення у ситуаціях, де ви не відчуваєте провину. 

Натомість після конфлікту спробуйте поговорити з родичами: "Мені шкода, що так вийшло. Це нормально, що ми маємо різні погляди. Я зробив/ла по-своєму, але не мав/ла намірів тебе ображати. Поговорімо про це".

"Часто старше покоління не вміє просити вибачення, бо цього не робили їхні батьки. Просити вибачення для старшого покоління – це приниження або демонстрація слабкості. Проте насправді визнання своєї помилки та вибачення – це про силу. Лише сильна людина розуміє свої слабкі сторони й здатна не перекидати провину на інших", – додає психологиня.

• Не тікайте від конфлікту.

"Суперечки – це не погано. Так ви можете сказати те, що болить і заважає. Лише після конструктивної розмови робіть висновки та ухвалюйте рішення щодо переїзду. Інколи після конфліктів люди відчувають більшу близькість, бо нарешті почули одне одного".

Вирішили поїхати від родичів: як їм пояснити це 

Поясніть, що це ваше життя. Ви доросла людина, яка хоче продовжити своє життя самостійно з поправкою на війну. Додайте, що ви завжди на зв’язку і приїжджатимете з конкретною періодичністю.

"Люди, які вас люблять, вимушені вас відпустити. Адже любов – це не коли ваші рідні завжди поруч, а коли ви даєте їм простір для власних кроків та підтримку на шляху", – додає Анна.