Як не множити біль від втрати: поради з етики та інфогігієни у соцмережах
На початку березня у соцмережах активно почало з’являтися відео вбивства полоненого українського військового після його слів "Слава Україні". Ці кадри облетіли весь інформаційний простір: від анонімних Telegram-каналів, лідерів думок і ЗМІ до сторінок звичайних користувачів.
Дехто наввипередки почав називати імена військових, які могли бути на відео, і цим насамперед шкодив рідним бійців. За однією із версій, загиблим вважали військовослужбовця із Житомирщини — його особу на відео впізнали одразу декілька родичів. Згодом цю версію спростували.
Можна лише здогадуватися, який біль і страждання пережили рідні військових, імена яких називали, або хто впізнав у чоловікові на відео когось близького. У таких ситуаціях ми не можемо вплинути на почуття інших, але можемо зробити максимально етичними власні дії. Як поширювати чутливу інформацію про втрати без шкоди для інших, LIGA.Life запитала в експерток з інформаційної гігієни та психології.
Емоції та критичне мислення
Експертка з інформаційної гігієни Оксана Мороз пояснює: масове поширення зазначеного відео та розголошення історії стало закономірною реакцією на ситуацію, в якій опинилося українське суспільство на початку березня 2023 року. Адже, з одного боку, війна загострила у людей відчуття справедливості, а з другого — ми відчуваємо великий біль за усіх полеглих українських військових.
"Додатковим фактором стало те, що з початку повномасштабного вторгнення Росія планомірно підвищує градус напруги в нашому суспільстві — активний етап почався 14 січня і триває досі. Це, мабуть, відіграло одну із ключових ролей. На тлі подій у Соледарі та Бахмуті ситуація підігрівалася, й на одному із таких піків "вкинули" це відео", — пояснює вона.
За словами експертки, суспільство не могло інакше відреагувати, адже ситуація була кризовою. У таких випадках критичне мислення відходить на другий план: людина не перевіряє джерело інформації та сам контент, а на емоціях шукає відповіді у каналах, які цим станом зловживають. Не важливо, скільки правил інформаційної гігієни ви знали й дотримувалися раніше — емоційна хвиля зносить усіх.
За словами психологині Юлії Бригадир, будь-які емоції впливають на нашу здатність аналізувати та критично мислити. Під їхнім впливом ми схильні вірити в ту інформацію, яка підтверджує наші ідеї, або відкидати все, що їм суперечить. Саме тому важливо в моменти емоційного збудження навчитися зупиняти себе і нагадувати, як ці емоції можуть на нас впливати.
Як розпізнати сильний емоційний стан?
- Якщо ви відчуваєте емоційне збудження — зупиніться, почекайте і подихайте.
- Намагайтеся зрозуміти свої емоції. Спробуйте їх назвати або відчути в тілі, опишіть метафорою.
- Дайте відповіді на питання: "Що в цій події викликало емоції? Що я знаю про це? Які є підтверджені факти? Чи можу я довіряти цьому джерелу?"
- Обговоріть свої емоції та ситуацію з людиною, яка теж любить розібратися.
Провал у комунікації ЗМІ, блогерів, військових і пересічних громадян
Серед причин, чому люди можуть масово поширювати інформацію про загибель військових, з якими особисто не знайомі, психологиня Юлія Бригадир називає:
Емоційна реакція на події. Людина може відчувати жалість, сум, злість — їй боляче. Тож поширюючи емоційний контент, вона ділиться своїми відчуттями, шукає розуміння та підтримку.
Бажання підтримати. Досить часто люди поширюють подібний контент, аби висловити вдячність військовим, розповісти про них якомога більшій кількості осіб.
Бажання привернути увагу політиків та громадян з інших країн, людей з іншою позицією. Цим поширенням люди ніби промовляють: "Дивіться — ось що відбувається!"
Ці чинники спрацювали й у випадку із поширеним відео вбивства полоненого українського військового. Експерти досі не можуть визначити першоджерело відео, адже кадри почали ширитися Telegram-каналами, далі відео підхопили в інших соцмережах, а через якийсь час воно з’явилося і в медіа. Розголос набув таких масштабів, що всюди публікувалися незаблюрені фото та відео, а деякі користувачі соцмереж почали шукати ім’я загиблого.
"Велика кількість українці це бачили, висловлювалися на цю тему. Було кілька версій, хто міг бути на відео. Люди змагалися у доказовій базі, у кримінальній експертизі й інших галузях, в яких не були експертами. Це створило такий прецедент, коли фактично Збройні Сили України пішли на поводі в суспільства й оприлюднили ймовірні імена, не дочекавшись результатів експертизи", — зазначає експертка з інформаційної гігієни Оксана Мороз.
Так, окремі підрозділи ЗСУ назвали два імені військовослужбовців, які, ймовірно, були на цьому відео. Зрештою, одна із версій підтвердилася — загиблим виявився Олександр Мацієвський, боєць 119 бригади Сил територіальної оборони Чернігівщини. Матір впізнала його на відео, а згодом інформацію підтвердили результати експертизи.
"Соціальні мережі та медіа на хвилі цього хайпу взяли на себе функцію встановлення особи на відео. Але у соцмереж і Telegram-каналів немає жодних правил поширення інформації. Натомість це підхопили журналісти — зрештою, їхнім діям дала оцінку Комісія журналістської етики", — каже Оксана Мороз.
Так, 13 березня комісія оприлюднила заяву, в якій назвала поширення журналістами відеозапису без приховування обличчя військового грубим порушенням Кодексу етики українського журналіста. У заяві йшлося про те, що медійники не дотрималися балансу між повагою до приватного життя та суспільно значущою інформацією.
За словами Оксани Мороз, у цій ситуації ЗМІ мали вчинити так:
публікувати лише заблюрені фото та відео до моменту з’ясування особи загиблого військового;
не встановлювати самостійно імені загиблого та закликати читачів не публікувати жодних гіпотез, а дочекатися результатів розслідування компетентних органів.
Ці правила, зазначає експертка, поширюються не лише на медіа, але й на усі інші канали інформації: блогерів, комунікаційників від ЗСУ та пересічних громадян.
"Я особисто бачила прецеденти, коли користувачі соціальних мереж писали один за одним пости та спершу казали: "Боже, а що ж буде, якщо матір бійця із соцмереж дізнається про його смерть?", а потім розголошували усі можливі версії. Це дуже показовий кейс, як робити не потрібно. Передусім люди мають дбати про те, що відчуває зараз родина, а розголос має йти на зовнішню аудиторію", — пояснює Оксана Мороз.
Важливо розуміти різницю між висвітленням історії на західну аудиторію та всередині країни. Для розголосу та привернення уваги до російських воєнних злочинів за кордоном потрібно проводити роботу в певних соцмережах (здебільшого, з цією метою використовують Twitter) та залучати дипломатів. Особиста сторінка в Facebook чи Instagram, за якою стежать лише рідні та друзі, буде малоефективною.
Як не нашкодити рідним військових?
За словами психологині Юлії Бригадир, поширення інформації про загибель військових, зокрема з відео та фотографіями, може завдати суттєвої шкоди рідним бійців.
Публікація у соціальних мережах відео чи фото самого факту загибелі стане травмувальною подією для рідних, які побачать пост. У результаті, кожне відео буде новою ретравматизацією. Тож психологиня радить відмовитися від публікації подібного візуального контенту. Натомість висловити подяку та шану загиблому можна простими словами вдячності на тлі світлини людини (якщо особу 100% встановлено).
Що важливо пам’ятати, аби поширена вами інформація не нашкодила іншим?
Поширюйте лише перевірену інформацію з надійних джерел. Це можуть бути рідні бійців, офіційні представники влади чи військових підрозділів.
Уникайте болісних деталей (фото, відео моменту смерті, тортур тощо).
Говоріть з повагою та співчуттям.
Тричі подумайте, як поширений вами контент може вплинути на емоційний стан людини, якій ви це говорите.
Після зниження емоційного рівня можна провести "роботу над помилками". Спробуйте проаналізувати, де ви вчинили неправильно, як це могло вплинути на інших. Адже помилка лише тоді стає уроком, коли її аналізують.
Також важлива превентивна робота з інформаційної гігієни, стверджує Оксана Мороз:
На її думку, потрібно комунікувати з людьми та закликати відписатися від усіх агрегаторів і анонімних Telegram-каналів. Для цього можна пояснити бізнес-модель подібних платформ: вони публікують інформацію першими, отримують максимальну аудиторію, яку згодом можуть монетизувати. У цьому ланцюжку немає перевірки інформації, адже так нічого першим не опублікуєш.
Також варто розуміти, хто може стояти за тим чи іншим ресурсом і які інтереси ця людина має. Велика кількість чутливого та емоційного контенту спершу потрапляє у Telegram і вже далі поширюється іншими соцмережами — цьому є пояснення. Адже сьогодні діяльність Telegram-каналів в Україні нічим не регламентована. Користувачі та представники влади фактично не мають можливості вплинути на поширення контенту чи його спростування, що робить цю мережу потужним інструментом впливу та маніпуляцій, зокрема для Росії.
"Це явище, з яким нам доведеться жити до кінця повномасштабного вторгнення як мінімум, а то і далі. Відповідно, єдине, що ми можемо цьому протиставити, — це постійно комунікувати у відносно спокійний час про те, як ці Telegram-канали працюють. І другий важливий момент: аби усі інші інформаційні ресурси, на які можна бодай якось вплинути та до яких можна доносити голос розуму, у подібних ситуаціях діяли протилежно і закликали суспільство не піддаватися впливам", — сказала Оксана Мороз.