9 важких уроків війни з Росією, які треба засвоїти на прикладі Маріуполя

Створюйте мультисклади 

Потрібні, перш за все, мультисклади для зберігання їжі, води, дитячого харчування, памперсів, засобів особистої гігієни. Бажано мати їх декілька. Влада зокрема може брати під контроль, використання і захист склади великих магазинів, вважає Петро Андрющенко. 

"Питання подальшої компенсації власникам можна окремо обговорювати. Але через вагання втрачається безцінний час, підвищуються ризики або мародерства, або знищення", – каже він. 

З досвіду Маріуполя легко побачити, що окупанти знищують будь-які місця, де є запаси їжі та води, зокрема великі магазини. 

Запасайтесь дровами та сухим паливом

Коли бомба потрапляє в будинок, нічого з запасів не лишається, зауважує Андрющенко. Водночас, на його думку, в містах, які потенційно можуть потрапляти під атаки окупантів, ОСББ або ЖЕКи можуть спускати в укриття старі холодильники на найгірший випадок: "Щоб люди з ближніх домівок могли в разі чого зберігати спільні вцілілі продукти". 

В умовах відсутності електрики рятує польова та мобільна кухня. Тому важливо заготовити дрова, каже маріуполець. 

Також можна подбати про придбання сухого палива та балонів із газом, які з горілками можна використовувати для приготування їжі. "Але це годиться радше для місць компактного укриття, підвалів і бомбосховищ. Щоб забезпечити людям якусь можливість підігріти або закип’ятити воду з природного джерела й убезпечити себе. Так було в нашому випадку, коли зникла нормальна питна вода", – розповідає Петро Андрющенко.

Проведіть інвентаризацію природних джерел води

Мова про струмки та все типу цього. Бо в українських містах їх багато. "Здебільшого, ними не користуються, хоча вони дійсно можуть стати джерелом життя", – підкреслює Андрющенко.

Інвентаризація природних джерел, за його словами, дасть зрозуміти не тільки їхню кількість, але в критичній ситуації можна облаштувати туди доступ або забір води для людей. А також хоча б повідомити їм, де ці джерела, розповідає він. 

"Це життєвоважлива інформація в найкритичніших ситуаціях, якщо місто потрапляє в реальну облогу", – підкреслює Андрющенко.

Подбайте про шиномонтаж, зокрема мобільний

Після масованих обстрілів, як в Маріуполі, на дорогах залишається безліч уламків від снарядів, скла, бетону. Як наслідок – у транспорту проколоті шини. Це створює серйозні проблеми для комунального транспорту, який має бути залучений до ліквідації наслідків обстрілів, для просування карет "швидкої", для військових і для поліції. 

Спочатку можна обходитися заміною коліс, але рано чи пізно постає питання оперативного швидкого ремонту, підкреслює Андрющенко. За його словами, в містах, які наразі не під атакою і можуть підготуватися, міській владі треба було б: 

- закупити специфічне шиномонтажне обладнання, зокрема мобільний шиномонтаж;

- залучити та підготувати людей, щоб його використовувати.

"Неможливо передбачити, який район буде під ударом, з якого боку, з якою метою. Це вирішується здебільшого, з огляду на оперативну обстановку. Сьогодні це безпечний район міста, а завтра – найнебезпечніший. Або сьогодні у нас було п’ять лікарень, а за два дні залишилася одна. А швидка не може їхати дорогами, бо пробиваються колеса", – пояснює Андрющенко. 

Тому в великих містах треба створити логістичні точки, де шиномонтажне обладнання буде розміщене і захищене: "Щоб принаймні можна було звозити туди колеса і швидко їх ремонтувати".

Важливо: підготувати техніку для прибирання уламків. У Маріуполі така частково працювала, але потім всю велику техніку залучили до оборони міста, зокрема для блокування доріг, забезпечення ускладнення входу російських танків і важкої техніки, розповідає Андрющенко. 

"Якби ми мали цей досвід в минулому, то хоча б техніку, яка може розчищати дороги, залучали для блокування в останню чергу", – наголошує він.

Тримайте внутрішню інформацію в секреті

Доступ до інформації про запаси палива, харчів тощо має бути дуже обмеженим. Бо, наприклад, в Маріуполі продовольчі склади з запасами були прицільно знищені в перші дні війни, каже Петро.

"Проблема не в тому, що ми не зробили запасів, а в тому, що не можна захистити запаси від "Урагану" і "Точки У" і від "Смерчу", не кажучи вже про авіабомби", – підкреслює він.

За словами Андрющенка, найбільша проблема багатьох міст, Маріуполя і не тільки – зрадники. Ними не завжди виявляються умовні депутати з ОПЗЖ чи прихильники Шарія. "Такі – це окреме питання. Але ми так само виявляємо зрадників серед людей, які під українським прапором були вхожі в ряди проукраїнського активу", – додає він.

Наприклад, у селищі по сусідству з Маріуполем на сторону окупантів перейшла вчителька української мови, яка останні вісім років була показовою проукраїнською активісткою: "Проблема зрадників більша за шиномонтаж, на жаль. Люди шоковані, коли починаємо називати прізвища зрадників, не вірять…"

Відкрийте всі підвали

Треба зняти замки та відкрити для вільного доступу всі приміщення, які можна використовувати як сховище, підкреслює Андрющенко.

Він пригадує, як під час перших днів війни в Маріуполі владі довелося примусово відкривати підвали та частини старих бомбосховищ, які свого часу приватизували та тримали зачиненими недобросовісні власники.

"Відкривайте підвали та тримайте їх відкритими. Це краще зробити зараз, щоб люди бачили та знали місцезнаходження. Бо коли обстріл застає на вулиці, не до того, щоб шукати стрілки "укриття". Людина має сховатися хоча б десь", – наголошує радник міського голови Маріуполя.

В укриттях великих будинків треба облаштувати дитячі зони, щоб в разі чого дітям там було тепло і вони могли гратися. 

Не переоцінюйте світломаскування

У Маріуполі немає електрики з початку березня – жоден вогник не горить. Тож із досвіду міста можна стверджувати: світломаскування не допомагає убезпечитися від авіаударів, ракетних ударів, обстрілів реактивною артилерією, переконаний Андрющенко.

"У Маріуполі задають точних потужних ударів з повітря зокрема. Окупанти працюють за координатами, маячками, за корегуванням вогню", – пояснює він. 

Водночас режим світломаскування – це допомога для збереження комендантської години та протидії диверсійним розвідувальним групам. У такому контексті це має сенс. 

Подумайте про поховання людей

На думку Андрющенко, немає особливого сенсу містянам завчасно домовлятися з сусідами щодо теоретичних місць поховання загиблих поруч із будинком. Бо неможливо наперед передбачити, яка частина міста опиниться під обстрілами, а яка – зруйнована. 

"У нашому випадку волонтери організовували поховання людей, і тоді місце поховання було вже геть неважливе. Часто процес поховання був ризикованим для волонтера, адже відбувався під час обстрілів. Волонтери отримували поранення", – розповідає він. 

Андрющенко переконаний, що муніципальним органам варто запастися пакетами для поховання: "Краще вони не знадобляться для поховання наших громадян, і їх використовуватимуть для поховання окупантів потім. Але щоб у крайньому разі мали в чому ховати людей. Бо про гроби в таких ситуаціях не йдеться".

Пам’ятайте про можливість екстреної евакуації

Важливо тримати при собі щонайменше документи, гроші, цінні речі. Хоча б скласти рюкзак з речами на перший час.

"Коли маріупольці потрапляють у безпечну зону, в Запоріжжя, ми зустрічаємо їх, намагаємося всім допомогти, знайти й одяг, і дах, і їжу. Але якісь речі варто все-таки мати при собі, якщо є можливість", – пояснює Петро Андрющенко. 

Про втрачені документи, наприклад, люди можуть не думати зараз. Хоча все одно доведеться їх відновлювати… "Це проблема, яку вирішуватимемо після перемоги. Але краще її не допустити, якщо є така можливість".

Важливо також: Немає світла, води та зв’язку, а люди є. Як живе Чернігів у гуманітарній катастрофі