Чому багато людей ідеалізують Трампа і сподіваються, що він закінчить війну

Під час тривалих криз, таких як війна, багато людей шукають прості рішення для складних проблем. Через втому, стрес та невизначеність чимало українців покладають надії на зовнішніх лідерів, зокрема на Дональда Трампа. Звідки ці сподівання і як працює цей психологічний механізм, LIGA.Life запитала в психологині Олени Шершньової.

Надія на сильного лідера: психологічні механізми під час затяжних криз

Психологічний захисний механізм, відомий як регресія, може спрацьовувати під час кризових ситуацій. У такій ситуації дуже природно очікувати допомоги від "героя", який, як у казках, прийде і всіх врятує, пояснює психологиня:

— Коли людина перебуває в стресі, психіка може автоматично звертатися до простих рішень. Віра в доброго героя, який все вирішить, є такою дитячою реакцією на складні ситуації. Це певний психологічний захист, який дозволяє зменшити рівень тривоги.

Втома, стрес та невизначеність: пошук простих рішень

У часи емоційного і фізичного виснаження, коли людина не має сил на глибоке осмислення ситуації, організм спрямовує весь свій ресурс на виживання, каже Олена Шершньова:

— Не маючи достатньо сил, організм і психіка спрямовують свої ресурси на збереження життя, задоволення базових потреб та підтримку існування. Внаслідок цього не вистачає енергії на пошук складних рішень, логічне розмірковування чи критичне мислення. Організм і психіка прагнуть знайти прості рішення, щоб зекономити обмежений ресурс.

Колективна вразливість і реалістичність очікувань від Дональда Трампа

Як зауважує Олена Шершньова, надмірні надії на одного політичного лідера можуть бути результатом колективної вразливості. У такому випадку, суспільство, яке переживає кризу, може почати ідеалізувати того ж Дональда Трампа, який обіцяє швидке розв'язання проблем. Проте це може призвести до гіркого розчарування, якщо ці надії не справдяться.

— Якщо люди покладають надмірні надії, не мислячи критично, а емоційно прагнучи побачити втілення своїх очікувань, розчарування може бути надзвичайно гірким. Це робить вразливими як окрему особистість, так і спільноту, яка сподівається, що хтось відповідатиме їхнім очікуванням.

Щоб уникнути таких ситуацій, важливо зберігати критичне мислення, тверезо оцінювати реальність і не дозволяти собі видавати бажане за дійсне, адже в дитячій позиції легко зачаруватися, а потім відчути гірке розчарування.

Як працює механізм проєкції?

Психологічний механізм проєкції допомагає людям проєктувати свої сподівання на зовнішніх лідерів. Коли людина не має ресурсів для вирішення складних ситуацій, вона може уявити, що ці ресурси є в інших — в того ж Трампа, наприклад. Це, зі слів психологині Олени Шершньової, дозволяє людині зберігати внутрішній спокій, навіть якщо це не має реального підґрунтя.

— Психіці стає легше, оскільки з’являється надія, що хтось розв'яже проблему. У цьому стані людина відчуває спокій, але це може бути оманливим, адже проєкція є захисним механізмом, який психіка використовує не для реального оцінювання ситуації, а для того, щоб захистити себе від зайвого стресу. Тому, приписуючи певним лідерам риси чи якості, яких нам бракує, ми проєктуємо свої надії на вирішення болючих ситуацій.

Небезпеки ідеалізації зовнішніх лідерів як рятівників

За словами Олени Шершньової, надмірна віра в зовнішніх лідерів може призвести до розвитку комплексу меншовартості і втрати віри в себе як націю. Це також може створити залежність від рішень інших країн, знижуючи здатність самостійно справлятися з проблемами:

— Українці не повинні втрачати свою гідність і впевненість у власних силах, навіть якщо є сильні політичні фігури за кордоном. Важливо думати про те, як ми можемо впливати на свою долю, а не лише цілковито залежати від чужих рішень, чужих лідерів.

Історичні паралелі: чи є віра в рятівника частиною української культури?

Українська історія має приклади, коли на допомогу ззовні покладалися великі надії, але ці надії не завжди були виправдані. Психологічна потреба в зовнішніх лідерах перегукується з історичними фактами, такими як спроби звертатися до Османської імперії, Москви або Швеції. Однак ані Богдан Хмельницький, ані Іван Мазепа не виправдали сподівань українців, адже жоден з таких союзів не завершився успіхом, каже Олена Шершньова:

— Вірити в рятівників ззовні — це частина нашої історії, але ми маємо вивчати ці уроки, щоб не потрапляти в подібні пастки знову. Чужі лідери й країни, на які покладали надії українські гетьмани, в кінцевому підсумку обманювали, посилювали свій контроль і не справджували очікувань, тому важливо зберігати критичне мислення і не ставати залежними від рішень інших.

Спокій, логіка та об’єктивність допоможуть зберегти ясність розуму навіть у найскладніші моменти.

— Вивчення своєї історії та підтримка критичного мислення можуть захистити від ідеалізації політичних лідерів. Ми повинні приймати рішення об’єктивно, розуміючи, що ніхто не може розв'язати наші проблеми за нас, — резюмує Олена Шершньова.

Попри війну та складну економічну ситуацію в Україні, не варто покладати великі надії на Дональда Трампа чи інших сильних лідерів з-за кордону. Справжня сила — в самостійності, критичному мисленні та здатності діяти без ілюзій. Розуміння психологічних механізмів, які підштовхують нас до пошуку рятівників, може допомогти не тільки розвіяти ці міфи, а й знайти реальні рішення в часи кризи.