"Я знаю правду": як працюють теорії змов і чому вони можуть здаватись переконливими

Від QAnon (поширена у США теорія змови, що виникла за першого президентства Трампа. Послідовники QAnon переконані, що США, або навіть усім світом, керує таємна і могутня група сатаністів-педофілів, до якої входять члени Демократичної партії і голлівудські зірки. — Ред.), божевільних теорій про Covid і заперечення змін клімату, здається, що теорії змови протягом останніх кількох років набирають обертів. 

LIGA.Life розбирається, як вони працюють, чому одні більш вразливі до них, ніж інші, та як конспірологія впливає на наш мозок.

Основні риси теорій змов

Теорії змов мають шість спільних рис:

1. Передбачувана таємна змова;
2. Група змовників;
3. "Докази", які, здається, підтверджують теорію змови;
4. Адепти теорії припускають, що ніщо не відбувається випадково;
5. Адепти ділять світ на "добрий" чи "поганий";
6. Адепти роблять цапів-відбувайлів з інших людей і соціальних груп.

Як працюють теорії змов

Віра у теорії змов — це скоріше побічний продукт еволюції людської психіки, ніж її "злам". Наш мозок впродовж тисяч років вчився розпізнавати закономірності, причинно-наслідкові звʼязки та потенційні загрози. Але ці еволюційні механізми в інформаційну еру грають проти нас, пояснює LIGA.Life психологиня у напрямках когнітивно-поведінкової та діалектично-поведінкової терапії Богдана Валігура:

— Насправді будь-хто може стати прихильником теорії змов — це залежить не стільки від якихось рис особистості, скільки від контексту та емоційного стану людини. В ситуації високого стресу, невизначеності чи загрози будь-хто може несвідомо використовувати ці механізми для пошуку простих пояснень складних подій: як-то політична криза, війна, пандемія.

Теорії змов часто пропонують прості пояснення, забезпечуючи ілюзію контролю над ситуацією або звинувачуючи зовнішні сили.

Дослідження виявили, що люди захоплюються всілякою конспірологією, коли живуть в умовах високого стресу, соціальної ізоляції, підірваної довіри до офіційних джерел інформації, відчувають безсилля та піддаються впливу оточення, серед якого вже є прихильники подібних вірувань.

Що кажуть дослідники

Згідно з дослідженням, опублікованим Американською психологічною асоціацією, люди, які схильні вірити в теорії змов, не завжди є психічно нездоровими людьми — хоча саме такий портрет зазвичай малюють у масовій культурі. Натомість багато хто звертається до теорій змови, щоб задовольнити депривовані мотиваційні потреби і знайти сенс у стражданнях і погіршенні здоров'я, пояснює одна з провідних авторок дослідження Шона Боуз, докторантка клінічної психології Університету Еморі. Дослідження було опубліковане онлайн в журналі Psychological Bulletin.

За словами Боуз, попередні дослідження того, що керує теоріями змови, здебільшого розглядали окремо особистість і мотивацію. Нинішній аналіз мав на меті вивчити ці фактори разом, щоб отримати більш уніфіковане уявлення про те, чому люди вірять у теорії змови.

Для цього дослідники проаналізували дані 170 досліджень, в яких взяли участь понад 158 000 людей, переважно зі Сполучених Штатів, Великої Британії та Польщі. Вони зосередилися на дослідженнях, які вимірювали мотивацію учасників або риси особистості, пов'язані з конспірологічним мисленням.

Дослідники виявили, що загалом людей спонукала вірити в теорії змови потреба розуміти своє оточення та почуватися в безпеці в ньому, а також потреба відчувати, що спільнота, з якою вони ідентифікуються, є вищою за інших.

Наприклад, учасники, які відчували соціальні загрози, були більш схильні вірити в теорії змови, засновані на конкретних подіях, такі як теорія про те, що уряд США спланував теракти 11 вересня, а не в абстрактну теорію про те, що уряди загалом планують завдати шкоди своїм громадянам, щоб утримати владу.

Велика п'ятірка особистісних рис (екстраверсія, поступливість, відкритість, сумлінність і невротизм) мала набагато слабший зв'язок із конспірологічним мисленням, хоча дослідники кажуть, це не означає, що риси особистості не впливають на схильність довіряти теоріям змови.

Психологічні аспекти вразливості

Віра у теорії змов може тимчасово полегшити тривогу, бо це створює ілюзію контролю та наперед визначає винних у складних ситуаціях. Однак у довгостроковій перспективі це зазвичай призводить до підвищення тривожності — аж до параноїдальних ідей, ще більшої соціальної ізоляції, бо людина починає обмежувати спілкування тільки колом однодумців. Також віра у теорії змов спричиняє пасивність через те, що у людини вкорінюється відчуття, що вона насправді ні на що вплинути не може, каже когнітивно-поведінкова терапевтка Богдана Валігура.

Психологиня також наводить найпоширеніші приклади реакцій та дій прихильників конспіраціонізму:

• Помилка підтвердження або Confirmation bias — пошук тільки тих даних, які підтверджують думку, і ігнорування інформації, яка їй суперечить.
• Ілюзія закономірності або Pattern recognition — бачення зв’язків між подіями, які насправді є випадковими.
• Дихотомічне мислення або Black-and-white thinking — поділ світу на "добро" і "зло", без визнання складних нюансів.
• Аргумент до незнання або Argument from ignorance — припущення, що якщо немає доказів спростування, це означає, що твердження є правдивим.
• Помилка анекдотів або Anecdotal fallacy — використання окремих випадків як доказів, ігноруючи систематичні дані чи дослідження.

Деякі люди більш вразливі до теорій змов через поєднання психологічних, соціальних і когнітивних чинників, пояснює в коментарі LIGA.Life когнітивно-поведінкова психотерапевтка та лікарка-психіатриня Софія Влох. Експертка виділяє п'ять основних факторів: 

— 1. Потреба в контролі та передбачуваності. У складних і нестабільних обставинах люди шукають пояснень, які дають відчуття ясності та контролю. Теорії змов пропонують начебто прості відповіді на складні запитання, створюючи ілюзію порядку в хаосі.

2. Схильність до когнітивних викривлень. Люди з високим рівнем потреби знаходити приховані закономірності (наприклад, бачити причинно-наслідковий зв’язок там, де його немає) частіше піддаються впливу змовницького мислення. Це відоме як "помилковий пошук патернів".

3. Недовіра до авторитетів і інституцій. Ті, хто вже має скептичне ставлення до офіційних джерел інформації, легше сприймають альтернативні пояснення, навіть якщо вони абсурдні.

4. Емоційна залученість. Страх, тривога, злість або фрустрація можуть посилювати сприйнятливість до змов. Теорії змов апелюють до емоцій, що робить їх більш переконливими для тих, хто шукає емоційного підтвердження своїх почуттів.

5. Соціальна ізоляція та бажання належності. Люди, які почуваються ізольованими, можуть знайти у спільнотах, що поділяють такі теорії, відчуття підтримки та ідентичності.

Теорії змов активують нейронні мережі, пов’язані з емоційною реакцією та "системою винагороди, що впливає на мозок, продовжує Софія Влох:

— Відчуття того, що "я знаю правду", викликає дофаміновий сплеск, який закріплює віру. Однак вони також викликають стрес і тривогу, оскільки підживлюють недовіру до світу. Згодом це може формувати когнітивну ригідність, роблячи людину менш відкритою до альтернативних поглядів. Робота з такими переконаннями вимагає емпатії, критичного мислення та поступового коригування дезінформації.