Чим нам запам’ятався 2024-й: слова року
Любі читачі й ще любіші читачки!
Вітаю вас із першим у цьому році випуском нашої мовно-дорадчої рубрики!
Четвірка у ваших календарях змінилась на п’ятірку — і розпочався останній рік першої чверті ХХІ століття. А чим нам запам’ятався 2024-й? Які слова приніс, актуалізував, увиразнив? Яким словам змінив значення?
Пригадаймо бодай дещицю.
Курськ і Суджа
Ці топоніми (географічні назви) актуалізувалися в українській мові після успішного прориву ЗСУ. Вперше за останні 400 років українці увійшли на територію Росії й вели там бойові дії. Фахівці кажуть, буцімто минулого разу це сталося, коли козаки Петра Сагайдачного разом із військом польського королевича Владислава увійшли в Москву.
Після початку курської операції в інтернеті з’явилось чимало відео з російських територій, куди увійшла українська армія, — і люди почули, як говорять тамтешні мешканці. Дехто здивувався, що говірка їхня майже така сама, як в українців з іншого боку кордону (хоча дивуватися тут немає причин, адже політичні кордони для живої мови часто не відіграють ролі), дехто згадав про історію Суджі (колишнього сотенного містечка Сумського козацького полку), а дехто дістав етнічні карти розселення українців і показав, що українських "острівців" на території сусідньої Курщини досить-таки чимало — зрештою, так само як і на території Брянщини, Білгородщини, Ростовщини чи Кубані. Одне слово, як бідкалася тьотя Мотя з Курська, героїня п’єси Миколи Куліша "Мина Мазайло" (1929), "нащо, питаю, нащо ви нам іспортілі город".
"Паляниця" і "Пекло"
2022 року слово "паляниця" допомагало виявляти російських диверсантів, яким було не під силу його вимовити, — себто було для нас шиболетом. Шиболетами називають слова, фрази чи загалом мовні особливості, які допомагають розрізнити своїх і чужих. Саме це слово походить із біблійної історії про війну двох племен і переправу, на якій представники одного вбивали тих, хто не міг вимовити характерну для його мови фразу, — себто був ворогом.
До речі, торік я вже робив випуск про українські слова і звуки, які важко вимовити росіянам: кому цікаво, подивіться. Крім паляниць, там фігурують горобці й гілки, привід і привид, суші й гаражі, а також чистий м’ячик.
Цього ж року ми дізналися, що "Паляниця" (як і "Пекло") — це ще й нові далекобійні дрони. Про "Пекло" скажу, що це слово росіянам вимовляти теж важко, бо твердий "п" у їхній мові — аж надто рідкісний гість. Тож нехай ці два шиболети й далі допомагають ЗСУ.
ATACMS i Storm Shadow
Чекали-чекали й нарешті дочекалися. Нафтопереробні заводи, авіабази й скупчення живої сили ворога на його території вже давно не можуть почуватися цілком безпечно, а відколи Байден таки дав дозвіл на удари далекобійною зброєю по Росії, їм доводиться ще важче. Що в цій новині цікавого з мовного погляду?
Абревіатура ATACMS розшифровується як Army Tactical Missile System ("Армійська тактична ракетна система"). Читається вона англійською "етéкемз". Українською ж її пишуть як завгодно: і ATACMS, і АТАКМС, і АТАКАМС. Усе це у двох комплектаціях — із лапками чи без. Розмовна версія — атакамс, без лапок, з маленької літери, відмінюване: вдарили атакамсом.
Як писати правильно — відповіді немає, бо "правильно" — це так, як у правописі чи словнику; ані туди, ані туди такі штуки переважно не потрапляють. Логіка підказує, що абревіатурна назва в лапки не береться (ООН, F-16) і може передаватись українськими літерами без послівного перекладу (НАТО), якщо англійське звучання впізнаваніше. Розмовна форма з малої літери теж цілком природна (порівняйте зі словами "фейсбук" чи "твіттер").
Назву Storm Shadow у офіційних джерелах теж пишуть двояко: і англійською, і транслітеровано ("Шторм Шедоу"), але частіше все ж таки англійською. Розмовна версія — "шторми". Написані латинкою назви в лапки зазвичай не беруть, бо латинка сама собою є засобом виділення на тлі україномовного тексту.
"Орєшнік"
Так називається міжконтинентальна балістична ракета, якою росіяни нещодавно вдарили по місту Дніпру на превелике здивування всього цивілізованого світу. На жаль, цивілізований світ укотре показав своє лицемірство — але це тема для зовсім іншої рубрики зовсім інших людей. Що тут цікавого з погляду мови? Цікаво, що назву ракети українською майже всі медіа дружно почали передавати транслітом — себто не "Орешник", не "Ліщина", а саме "Орєшнік". Цікаво, що, передаючи цю російську назву, ми все одно зберігаємо окання й не пишемо "Арєшнік" (так, як вона звучить в оригіналі), тобто фактично лишаємося десь посередині між транскрипцією й транслітерацією — з одного боку місіс Хадсон, з іншого Гудзонова затока, з одного боку Володимир Путін, а з іншого "Орєшнік". Яка мораль? Багато рішень у цій царині ухвалюються швидко й необґрунтовано, тому логіку тут не шукайте.
Грузинський майдан
Після початку масових протестів у Тбілісі, викликаних заявою прем’єр-міністра Грузії про припинення консультацій щодо вступу країни в ЄС, в українському інтернеті знову точково заговорили про те, що Грузію треба називати Сакартвело, бо так просять самі жителі цієї країни. Востаннє такі розмови були в часи тріумфу Міхеїла Саакашвілі й буму книжок на тему "Чому Грузії вдалося?". Історія показує, що ми часто починаємо називати країну та її жителів так, як вони самі просять, лише після того, як у цій країні відбуваються сприятливі для нас політичні зміни (й закінчуємо, коли ці зміни закінчуються). Так було з Білоруссю, яку після початку повномасштабної війни дехто знову демонстративно став називати Білорусією, — так періодично буває і з Грузією.
Загалом же назва "Сакартвело" означає "Країна картвелів". Картвелами називають жителів центрального регіону цієї країни (Картлі), що став осередком формування цілого народу. Назви ж Грузія і Георгія прийшли з перської. Перси називали грузинів/картвелів "гурган", а країну їхню — Гюрджистан. Шляхом перестановки звуків із "гурджи"/"гурдзі" утворилося "Грузія" і "грузини". До речі, носії прізвищ Гуржій, Гуржи, Гурджієв та інших подібних, — ваші прізвища теж пов’язані з Грузією.
Звісно, це далеко не всі цікаві слова з найважливіших новин року. Тут не знайшлося місця ані другому пришестю Трампа, чиє прізвище походить від німецького Trumpf ("козир"), ані перейменуванням, які проклали дорогу до карт прізвищу Шептицький, ані, врешті-решт, першому українському "Оскару" за "20 днів у Маріуполі", довкола якого можна було б говорити про грецькі міста чи різницю між -піль і -поль. Але — на все свій час! Побачимось у новому році, й нехай він буде до нас милосерднішим.