Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із новим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики!

Сьогодні поговоримо про словникарство — точніше, про один дуже важливий для нашої мови словник і цікавинки, які в ньому можна знайти.

1907 року в Києві почала виходити остаточна версія "Словаря української мови" Бориса Грінченка — найповнішого українського словника свого часу. Лінгвісти, перекладачі, та й загалом усі небайдужі користуються ним і досі: хтось шукає там колоритних слів і виразів, зібраних із текстів, що з’явилися друком після "Енеїди" Котляревського, хтось користується ним як перекладним із російської, а декому й узагалі видається, що слова, яких там нема, негоже вважати питомо українськими (що б це не значило).

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
українська моваБорис Грінченкопро що мова