Для собаки це – гра: як у кінологічному центрі ДСНС вчать службових псів шукати людей
Нещодавно в місті Ромни Сумської області загубився дідусь. Його син спочатку сам шукав батька у місті, але врешті викликали ДСНС, залучили пошуково-рятувального собаку – і дідуся знайшли, розповідає заступник начальника міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС Олександр Пачковський.
"Коли російські окупанти обстріляли ТЕЦ у 20 км від міста, наші собаки теж виїжджали на пошук людей. Під завалами виявили двох вцілілих військовослужбовців, які охороняли приміщення", – продовжує Пачковський.
Службових псів дресирують у навчальному кінологічному центрі ДСНС у Ромнах на Сумщині уже 16 років. Це єдина установа в країні, де навчають кінологів та розводять і тренують собак для різної роботи. Наразі тут – 33 псів, 18 із яких – рятувальники. Навчають їх за правилами Міжнародної організації пошуково-рятувальних собак (IRO) уже 12 років.
Для пошуку людей у центрі тренують німецьких та бельгійських вівчарок, курцхарів і лабрадорів. З цими породами простіше працювати, легко вчаться, витриваліші, зауважує Пачковський.
Просто гуляти лісом – теж навчання
Майбутніх рятувальників починають готувати ще цуценятами.
"Коли цуценя відлучають від мами, її роль для тварини заміщує кінолог-провідник", – розповідає начальник відділення підготовки службових собак навчального кінологічного центру Максим Патьоха.
Цуциків возять у місто, гуляють лісом, показують різні умови. Оцінюють, наскільки спокійно собака переміщається на різних територіях.
"Гуляти з собакою і просто показувати різні предмети – також навчання. Якщо цього не робити, тримати цуценя на одній території, в майбутньому собака може боятися машин, сторонніх предметів", – пояснює Патьоха.
"Також цуценят привчаємо до різних звуків, криків людей чи сирен – вмикаємо записані звуки через колонки на площадках і граємо в різні ігри з цими звуками", – додає Пачковський.
Не всі собаки можуть рятувати у всіх умовах
Собак вчать шукати та виявляти людину в природних умовах та за техногенного завалу, за індивідуальним запахом людини (за слідом). Це три окремі задачі та напрями тренувань із різними підходами.
Тобто якщо пса вчили знаходити людину в природному середовищі, його не відправлять шукати постраждалих у зруйнований ракетою дім, пояснює Максим Патьоха.
Собаки-рятувальники мають бути активними. Для них це найважливіше, наголошує він: "Пес сам хоче гратися, йому подобається кудись бігти, залізти".
Натомість пси, яких тренують шукати за слідом, мають бути спокійніші і більш сконцентровані.
Собаки-рятувальники натреновані знайти людину, а коли опиняться максимально близько до постраждалого – гавкотом це показати. В тренуванні такого пса беруть участь кінолог, помічник (відіграє роль постраждалого), інструктор, який спостерігає і вносить корективи.
Як вчать шукати людину в природних умовах
Тренування минає приблизно так:
Кінолог тримає собаку;
Помічник показує собаці іграшку чи корм, трохи дражнить ним і мотивує до дії;
Помічник (статист) відбігає від собаки;
Собаку відпускають вслід за помічником;
Собака добігає до статиста, сідає або лягає поруч і починає гавкати;
Статист дає собаці іграшку чи корм.
"Тварина знає правила гри, адже відпрацьовуємо з малого віку. Знає, щоб отримати, що хоче, повинна погавкати. Погавкала – має корм чи іграшку", – пояснює Максим.
Під час тренування собаки шукати людину в природних умовах, статисти відбігають від нього на різну відстань у різні боки. Відстань поступово збільшують. Коли погода гарна, каже Патьоха, пес-рятувальник може відчути людину на відстані 200-300 м.
Як вчать шукати людину під завалами
В кінологічному центрі тварин дресирують на пошкодженому триповерховому приміщенні. Тут алгоритм тренування відрізняється тим, що статист ховається всередині. Спочатку – десь за стінкою, але тварина його не бачить. Поступово рівень віддаленості ускладнюється. На цій локації передбачені ніші, де статисти можуть ховатися, імітуючи "людину під завалом".
"Собаки-рятувальники не мають тягнути постраждалого чи зачіпати зубами. Максимум, якщо собака дуже вмотивована, але не може добратися до людини, може пошкрябати поверхню, під якою людина, але не саму людину", – підкреслює начальник навчального кінологічного центру Дмитро Кудашкін.
В такому тренуванні насамперед важливо, щоб пес взаємодіяв зі статистом. Коли тварина знайшла статиста, саме він віддає їй корм, м’ячик, ласощі. Зрозуміло, що під час реального виклику постраждалий не пригощатиме собаку, який його знайшов. І це також відпрацьовується під час дресирування. Не щоразу, коли пес знаходить статиста, отримує від нього заохочення. Так тварина привчається і до цього варіанту. Але навіть у такому разі за правильне виконання вправи собака отримає "мотивацію" від когось іншого. Щоб лишилась приємна асоціація.
Для собаки – це гра, не робота
Кожна вправа з пошуку людини триває недовго – 3-4 хв. За годинку – повторюють знову. В день може бути чотири-п’ять коротких тренувань, залежно від активності тварини.
"Один-два дні на тиждень – вихідний. Якщо у собаки погана мотивація, можемо призупинити тренування на день-два, щоб засумував за цим. Адже це для нього не робота, а гра", – пояснює Пачковський.
Щодня змінюють статистів, щоб пес не звикав до однієї людини. Бо має знати, що це може бути хто завгодно, додає Кудашкін: "З цим є певні складності, у нас штат обмежений".
Зараз тренувати українських собак-рятувальників у кінологічний центр приїхали чотири експерти з Міжнародної організації пошуково-рятувальних собак (IRO). Спільні навчання триватимуть до 27 листопада.
"Під час тренування найголовніше, щоб собаки отримували задоволення від роботи, насолоджувалися пошуком людини. Хоча саме в тренуванні пес шукає насамперед їжу або іграшку, а не людину", – розповідає інструктор з Німеччини Клаудіо Ботчі. Він вперше в Україні. Каже, дружина не зраділа рішенню їхати туди, де війна, але "зрозуміла, що не зможе зупинити ані мене, ані моїх колег". Ботчі вражений рівнем підготовки українських службових собак і їхніх провідників: "Наша мета – допомогти ще більше підвищити професійний рівень. Це наш обов’язок, адже українські собаки є членами і нашої організації".
Як собаки починають працювати
Щоб підготувати пошуково-рятувального пса для роботи в умовах техногенного завалу або природного середовища, в середньому потрібно 4-6 місяців, каже Кудашкін. Приблизно в однорічному віці собак можна здавати на перші тести, успішна здача яких дозволяє атестувати тварину разом з кінологом і залучати до реальних операцій з пошуку.
Якщо собака атестується на пошук людей у техногенному завалі, розповідає Пачковський, обов’язково тестується на слухняність, спритність і пошуковий етап.
Атестацію пси та їхні провідники проходять щороку. В навчальному центрі готують собак-рятувальників виключно для підрозділів ДСНС України.
За правилами, розповідає Пачковський, собаки мають бути на службі щонайбільше вісім років. А далі їх повинні знімати з обліку. На практиці є собаки, готові працювати до 10 років. Вже потім тварин прилаштовують в родини (більшість забирають до себе кінологи, для яких за стільки років роботи собака стає частиною сім’ї). Своїх псів-рятувальників не продають. Хоча звернень вистачає.
Собаки-рятувальники кінологічного центру наразі шукають тільки живих постраждалих. Водночас Кудашкін не виключає, що надалі започаткують напрям пошуку і загиблих: "Актуальність зростає. Багато загиблих може бути під завалами… Маємо в розробках плани на підготовку таких собак, плануємо співпрацю з європейськими колегами з досвідом такої роботи".