Як мозок змушує нас ухвалювати ризикові рішення під час пандемії
Експерти, які досліджують спосіб мислення та ухвалення рішень, стверджують, що це може бути більше, ніж політика, яка рухає наше рішення році цього року. Безпрецедентний характер пандемії підриває спосіб обробки інформації та оцінки ризику. Такого у сучасному світі ще не було. Журналісти з ProPublica зробили дуже цікавий розбір цієї проблеми.
Марія Коннікова – психологиня, письменниця та чемпіонка з покеру. Вона була у робочій подорожі, й зі свого номера в готелі в Новому Орлеані зателефонувала сестрі (працює лікарем), щоб обговорити нову пандемію COVID-19. Коннікова побачила, що в Лос-Анджелесі були випадки, коли вона їхала на турнір з покеру.
Шанси зараження Коннікової за участю у великих заходах у приміщенні були невідомі. Але як гравець у покер вона мала великий досвід обмірковування ймовірних ризиків, пов'язаних з різними рішеннями. Тож вона зіграла його консервативно — скоротила свою поїздку та поїхала додому на карантин у Нью-Йорк.
Психологічний досвід Марії підказував, що більшості людей важко обмірковувати невизначеність та ймовірності, пов’язані з пандемією. Людина, зазвичай, навчається на власному досвіді, а ми ще ніколи не переживали нічого подібного до COVID-19.
Щодня нам доводиться стикатися з неприємними та невизначеними ризиками, й дуже важко планувати будь-що навіть на тиждень вперед. Але наш мозок любить впевненість й поділяє все на чорне та біле. Він потребує чітких відповідей, причин та наслідків. Йому зовсім не подобається жити у світі двозначностей та сірих зон.
Американські Центри контролю та профілактики захворювань закликали американців носити маски в липні. У всіх ЗМІ попереджають про небезпеку. На телебаченні та радіо виступають експерти, які радять, як вберегтися від хвороби та пояснюють, чому вірус дійсно небезпечний. То чому людям так важко носити маски та практикувати інші усталені способи поведінки, щоб запобігти поширенню COVID-19?
Проблема неоднозначних повідомлень від лідерів
Проблема експертів, які вивчають те, як ми думаємо, полягає в тому, що безпрецедентний характер пандемії робить нас вразливими до тонких упереджень, які підривають процес обробки інформації та оцінки ризику. Наш мозок може зіграти з нами в покер. Експерти зазначають, що деякі люди недооцінюють свій ризик.
"У стандартних ситуаціях люди раціональні та зважують витрати та вигоди, коли вирішують щось робити", – каже Єва Віттенберг, науковець з питань ухвалення рішень з Центру наук про ухвалення рішень в галузі охорони здоров'я в Harvard T.H. Chan School of Public Health. Але в нашому випадку навіть розумні люди можуть помилятися через неоднозначну та суперечливу інформацію, яку вони отримують від тих же експертів та лідерів. У них просто немає точних даних, спираючись на які мозок може побудувати правильні патерни поведінки.
Сила соціальних норм та особистий досвід
старший науковий співробітник Центру з питань ухвалення рішень щодо охорони здоров'я, зазначає, що люди можуть брати участь у ризикових заходах, коли більшість людей, що їх оточують, поводиться так само. Тобто це наочний приклад "Ти теж підеш з даху стрибати, якщо іншій підуть?!". Якщо ми оточені людьми, які поводяться певним чином, за її словами, ми, найімовірніше, поводитимемосяся так само.
Занадто велика кількість фактів, які іноді навіть суперечать один одному, ускладнює аналіз та ухвалення зважених рішень. Наші індивідуальні рішення дуже реальні для вас, але вони повинні бути підтверджені іншими людьми у нашому районі.
Особистий досвід також відіграє велику роль в ухваленні рішень. Люди, які перебували в гарячих зонах Нью-Йорка та Нью-Джерсі під час первинного розповсюдження COVID-19, стали свідками наслідків вірусу та добре розуміють, що може статися. Тим часом люди в частинах країни, де розповсюдження вірусу менше, такого досвіду не мають, тому їм може здаватися, що все це перебільшення, а ризик насправді невеликий.
Гравців у покер, а також таких людей, як метеорологи, гандикапи на кінних перегонах та адвокати, які працюють у непередбачених ситуаціях, регулярно винагороджують або карають відповідно до шансів. Це дає їм досвідчене розуміння відсотків і дозволяє коротко замикати когнітивний ефект, який називається "розрив опису та досвіду", що змушує людей недооцінювати ризик на основі власного особистого досвіду.
До цього сприйнятливі навіть лауреати Нобелівської премії. Пандемія виходить за межі людської інтуїції, сказав психолог та економіст Даніель Канеман у підкасті Коннікової.
Оптимістичний настрій
Упередженість оптимізму – це модель мислення, яка змушує наш мозок бачити майбутні результати кращими, ніж вони є насправді. Упередженість оптимізму загальна і виходить за межі статі, етнічної приналежності, національності та віку. Оптимістичні упередження спостерігаються також у тварин, таких як щури та птахи.
За словами Коннікової є лише одна підгрупа населення, яка не відчуває упередженого оптимізму, – люди, які мають депресивні стани.
Однак, коли йдеться про інституційну поведінку, упередженість оптимізму може призвести до поганого планування та ухвалення ризикованих рішень.
Доктор Ерік Тонер – старший науковий співробітник Центру охорони здоров'я Джонса Гопкінса, каже, що пандемія навчила його силі заперечення. ВООЗ дізналася в середині січня про масштаби передачі нового коронавірусу в Ухані. Найбільш очевидний знак занепокоєння, за його словами, з'явився, коли Китай зробив драматичний крок, заблокувавши одне зі своїх найбільших міст – Ухань. Саме після цього стало зрозуміло, що ситуація вкрай серйозна.
У людей спрацьовує доволі дивний механізм – вони можуть не зрозуміти, коли їм загрожує катастрофічна загроза, а незначні проблеми схильні перебільшувати. Для усвідомлення серйозності нам потрібні повідомлення від верхівки уряду або від людей, яких ми вважаємо професіоналами у своїй справі. Люди дуже неохоче вірять у справді погані новини.
Тож єдиний вихід – уважно слідкувати за правдивістю інформації, аналізувати її, ухвалювати рішення спираючись лише на висновки та поради фахівців,а також зберігати спокій.
Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин