Поговори зі мною. Чому нам так важко, але важливо говорити з партнером про секс
Психолог Роберт Стернберг розробив трикутну теорію кохання. Його компоненти: близькість (почуття причетності та єдності), зобов’язання (рішення залишатися з партнером, спільні досягнення, плани на майбутнє), а також пристрасть, яка передбачає не лише закоханість, але й сексуальний потяг.
Більшості з нас нескладного говорити про єдність та плани на майбутнє з партнером. Однак чому ж так складно, а інколи й соромного говорити про секс?
Про це LIGA.Life розпитала сімейну психологиню та сексологиню Анну Вершебенюк. Експертка також поділилася порадами, як підготуватися до розмови та які теми слід обговорити.
Табуйована тема
Головною функцією сексу завжди було продовження роду. Однак нині на перший план виходить інша функція – отримання задоволення. Попри те що у сучасному світі секс – популярна тема серед дослідників, медіа та соцмереж, у багатьох дорослих вона досі викликає рум’янець та сором. Але чому?
Причину слід шукати в дитинстві. Нинішні дорослі – це діти СРСР або вихідців цієї епохи. У радянські часи тема сексу була табуйованою. Тож про сексуальну грамотність не знали ані дорослі, ані діти. Однак це важлива складова виховання, стверджує психологиня.
Так батьки мають:
чітко називати статеві органи, а не придумувати прізвиська;
у віці трьох-чотирьох років вчити дітей "правила трусиків": ніхто з дорослих не має права торкатися всього, що є в трусиках. Це вчить будувати власні кордони;
у шість-сім років пояснювати, звідки беруться діти;
у 10-11 – розповідати про контрацепцію, небажану вагітність та більш детально про секс.
Вона знає, що може проявити інтерес і у разі необхідності запитати про це батьків. У дорослому віці буде чітко проговорювати, що хоче і що подобається у ліжку.
"Діти дуже розкуті. Це дорослі нав’язують їм думку, що є неприпустимі та приховані теми. Якщо не робити з сексу табу в дитинстві, то в дорослому віці ця тема не викликатиме сорому", – додає сексологиня.
У своїй практиці парної або секс-терапії вона неодноразово вчила дорослих партнерів чітко називати статеві органи, пози та інші елементи сексуального життя: "Коли людина чує від терапевта слово "пеніс" і самостійно повторює його на сеансі, то поступово сором замінюється розкутістю".
Натомість виховання та брак сексуальної грамотності – не єдина причина страху інтимних розмов з партнером. Є психологічні бар’єри. Наприклад, людина вільно розмовляє про свої фантазії чи секс-іграшки з друзями, але боїться про це сказати хлопцю/дівчині.
Причина криється саме у страху. Адже партнер – один з найважливіших людей для нас. Тож під час побудови стосунків виникає страх бути відштовхнутим. А чи зрозуміє він/вона мене? А чи прийме мої фантазії та бажання?
"Натомість з друзями все легше – вони вже вас прийняли. Тож обговорюючи секс з ними, відчуваєте себе у безпеці", – пояснює Анна.
Що обов’язково слід проговорити з партнером
Розмова про секс – це не лише озвучення незадоволення чи розв’язання проблеми. На різних етапах стосунків теми можуть різнитися. Наприклад, на початку парі слід обов’язково обговорити методи контрацепції. Адже це не лише питання небажаної вагітності, але й ризику передачі інфекційних захворювань.
"Ви можете довіряти чоловіку/жінці, але не її/його попереднім партнерам. Тож це нормально просити довідку від уролога/гінеколога та обговорювати методи статевого захисту. Якщо партнер не погоджується, то задумайтесь, чи вам комфортно з тим, хто не прислухається до ваших життєво важливих побажань?" – додає психологиня.
Також доречно було б проговорити бажання та вподобання одне одного. Зазвичай такі розмови складаються з двох частин:
Розказати про себе: власні сексуальні бажання, вподобання, фантазії, табу, пропозиції щось змінити або чогось позбутися. Уникнути цієї частини – опинитися в позиції безумовної сторони, яка все приймає, схвалює і на все погоджується. У перспективі партнер може втратити інтерес через це.
Дізнатися про партнера: як він/вона бачить ваші сексуальні стосунки, наскільки його/її це задовольняє, щоб він/вона хотів/ла змінити. Пропустити цю частину – проявити егоїзм. Партнеру може здатися, що ви думаєте лише про себе.
"Попри це, пам’ятайте: тільки ви відповідальні за своє задоволення. Можна злитися, чекати, що партнер здогадається, робити натяки. Однак це марна справа. Партнер – людина з іншим сприйняттям. Він/вона не може читати думки. Тож важливо все обговорювати", – додає експертка.
Ще одна важлива тема – згода. Її обговорюють не лише на початку стосунків, але й впродовж них. За словами психологині, на парній терапії одна з перших вправ базується на научінні відмовляти один одному та приймати відмову.
Наприклад, психотерапевт дає завдання парі: протягом місяця відстежуйте своє сексуальне бажання. Не хочеться – відмовляйте, хочеться – погоджуйтесь.
"Більшість людей мають звичку погоджуватись, навіть коли не в настрої, втомлені чи просто не мають бажання. Ігноруючи свій стан, ми погоджуємось на секс без ентузіазму, а партнер починає дратувати своїми пропозиціями. Від цього страждають обидва", – пояснює Анна.
Оргазм – поведінкова реакція. Що більше статевих актів, які сприяють цьому, то краще мозок запам’ятовує набір факторів, пов’язаних з ним: поза, слова, атмосфера, ритм, аромат партнера тощо.
"Тож чим більше повторів хорошого сексу, тим швидше і легше ми досягаємо оргазму. Тому пари, які вміють говорити про секс та свої вподобання, а також можуть вчасно відмовити, частіше та швидше мають оргазм", – підсумовує сексологиня.
Однак отримання задоволення – не єдина причина, чому варто обговорювати з партнером сексуальне життя. Серед інших:
Шанс стати ближчим. Відвертість зміцнює зв’язок між партнерами. Пари, які мають дітей, матимуть додатковий плюс – малеча житиме у кращій атмосфері.
Шлях до розв’язання проблеми, а не її уникання. Замовчування незадоволення рано чи пізно призведе до конфлікту. Тож відверта розмова – профілактика сварки з партнером. Не подобається частота сексу, не відчуваєте оргазм, незручна поза, хочете змінити метод контрацепції – поговоріть про це.
Можливість отримати бажане. Незадоволення має здатність накопичуватися. Поступово секс стане або нецікавим, або взагалі зникне. Однак обговорення допоможе отримати бажане.
Покращення самооцінки.
Як підготуватися до розмови
Спробуйте сформулювати розмову заздалегідь. Проговоріть вголос слова, які можуть вас бентежити: назву поз, статевих органів, відчуттів, іграшок тощо. Однак психологиня радить не фокусуватися на цьому як серйозній розмові. Це має бути цікаве дослідження або гра. За таких умов рівень тривоги та стурбованості зменшиться.
Підберіть вдалий момент. Не варто говорити про секс під час нього. У момент близькості можливі ненав'язливі корегування партнера або делікатні підказки за допомогою рухів, жестів та дотиків, але не запальні обговорення. Для них краще створити простір поза ліжком, коли обидва відпочилі, вільні від справ та мають грайливий настрій.
Хочете сказати щось не дуже приємне – почніть з хорошого. Інакше партнер може сприйняти це як критику. Натомість підкреслення цінності позитивних якостей чи вчинків дасть впевненість у собі.
"Секс – одна з найбільших зон вразливості людини. Тому максимально уникайте в розмові фраз, які знецінюють та оцінюють: "до тебе в мене взагалі не було проблем", "як ти можеш взагалі таке пропонувати", "тебе цікавить лише секс", – наголошує Анна.
Такі вислови ображають і руйнують зв’язок, який потрібен для побудови діалогу. Ваш партнер почне захищатися. На цьому розмова закінчиться. Тож будьте відкритими до будь-якої фантазії, не оцінюйте партнера і проявляйте зацікавленість.
Отже, ключові "не" у розмові про секс з партнером:
не оцінювати;
не звинувачувати;
не пригадувати минулий досвід;
не бити по вразливих темах. Наприклад, якщо у людини є травма чи переживання з певного приводу.
Що якщо партнер не готовий говорити про секс
"Візьміть ініціативу у свої руки. Поясніть, що у пари має бути зона комунікації, де можна обговорювати, пропонувати, радити. Можете похвалити: "Ти завжди такий/а сміливий/а. Нічого не боїшся. Розумію, ця тема може бути чутливою для тебе. Однак ми на одному боці, любимо один одного. Тож знайдімо можливість поговорити про це. Я буду дуже радий/а", – радить експертка.
Складно побудувати комунікацію з цієї теми – зверніться до психотерапевта, який працює з парами. Наприклад, якщо розумієте, що з останнім партнером не мали такої проблеми, а у нових стосунках з нею зіштовхнулися. Або якщо раніше секс був частіше, а нині все рідше і зникла пристрасть.
"Зазвичай пари, які приходять на терапію і розповідають, що колись в них був гарний секс, мають кращі прогнози, ніж ті пари, де від початку все було погано з цим. Навіть якщо звертаються до спеціаліста не з питаннями сексу, а з інших проблем у стосунках", – підсумовує Анна.