Розпізнати та подолати булінг: думка психологів та нововведення від Міносвіти
Понад 53% українських учнів стикалися з булінгом, але лише половина з них наважувалася розповісти про це батькам або вчителям, свідчать дослідження Міносвіти. Серед головних причин: страх осуду або погіршення ситуації, що й заважає дітям звертатися за допомогою. LIGA.Life розповідає, як виникає булінг, що про це кажуть психологи та як МОН заохочує повідомляти про випадки булінгу в школах.
Як виникає булінг серед дітей та підлітків
Часто цькування в підліткових колективах пов'язане з віковими особливостями розвитку, коли діти прагнуть затвердити свій статус у групі однолітків, пояснює в ексклюзивному коментарі LIGA.Life психологиня та голова ГО "Соціальний проєкт "Разом" Оксана Зінько:
— Підлітковий період — це час, коли діти активно шукають своє місце в суспільстві, а саме агресивна поведінка може стати спробою проявити силу чи підвищити власну самооцінку.
Фактори, що сприяють булінгу:
1. Соціальне середовище в якому негативна атмосфера в колективі, слабкий контроль із боку дорослих, зокрема вчителів, сприяють розвитку агресивної поведінки. Якщо в школі або в сім'ї відсутні чіткі правила взаємоповаги, діти можуть використовувати силу для досягнення соціального впливу.
2. Індивідуальні особливості дітей і підлітків, які мають проблеми із самоконтролем, низьку самооцінку, або переживають труднощі в сім'ї, можуть використовувати булінг як спосіб впоратися зі своїми емоціями або знайти визнання серед однолітків.
3. Стереотипи та моделі поведінки, де часто агресивна поведінка є наслідком наслідування моделей, які діти бачать у своїх сім'ях або в медіапросторі. Якщо в їхньому середовищі агресія є нормою, вони можуть сприймати булінг як прийнятну форму взаємодії.
Як на випадки цькування повинні реагувати батьки, аби не зашкодити дитині
Серед приводів для булінгу: зовнішність; особливості поведінки; світогляд, відмінний від думки інших; уподобання чи хобі; мовна ознака.
Якщо говорити з погляду дитячої психології, то булінгом діти закривають свої дві пріоритетні цілі — це статус та прийняття. Я зараз говорю про дітей саме середнього шкільного віку — це десь п'ятий-дев'ятий клас, розповідає в коментарі LIGA.Life аспірантка Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, гостьова дослідниця університету Турку, яка брала участь у дослідженнях українського Міносвіти, Анастасія Мельниченко:
— Якщо школа не надає можливість набути статус та прийняття в просоціальний спосіб, то діти вдаються до таких деструктивних практик. Так само, якщо вчителі самі практикують, наприклад, приниження дітей, знущання з дітей: вони як рольові моделі наче "дають дозвіл" на прояви булінгу, тому дивуватися, що у таких колективах є булінг, не варто. Також, чим гірші стосунки вчителя з учнями, тим, власне, це більше сприяє булінгу: оскільки булінг — це про статус, то конфлікт вчителя з дитиною або підштовхує її відновлювати статус за допомогою булінгу, або ж, якщо ця дитина й без того не є "статусною", дає відмахування цькувати таку дитину ще більше.
Дуже важливо в таких випадках не знецінювати почуття дитини, продовжує Анастасія Мельниченко:
— Однозначно батьки не повинні говорити "та забий, та не звертай уваги", тому що не звертати уваги можна на те, що тебе не зачіпає. А булінг — це дуже травмуючий та тяжкий досвід, як можна не звертати на нього уваги? Це наче сказати дитині: "твої почуття та біль неважливі, ігноруй їх". Інша неправильна стратегія — говорити "ти маєш дати здачі". Окрім того, що це перекладання рішення ситуації з булінгом на саму мішень, якій і без того непросто, але ще це й приховане повідомлення: "якщо ти не можеш себе захистити — ти слабак/слабачка". Дитина думає: "окей, якщо мене цькують — значить зі мною щось не так, значить, я слабак чи слабачка". І така дитина починає приховувати ще більше факт булінгу і таким чином консервується в ситуації булінгу. Або, якщо дитина таки дає здачу, то, особливо у старшому віці, коли булінг із фізичного переходить в інші, менш помітні, форми, то саме фізичне насильство стає видимим для вчителя. І саме тих, хто "дає здачу", карають, а не булерів.
Психологиня та голова ГО "Соціальний проєкт "Разом" Оксана Зінько рекомендує батькам, які дізнаються, що їхня дитина зазнає булінгу, діяти обережно, аби не погіршити ситуацію і не травмувати дитину ще більше. Психологиня пропонує кілька практичних кроків.
1. Зберігати спокій і слухати, де найважливіше вислухати дитину без поспішних висновків чи емоційних реакцій. Дитина повинна відчути, що її підтримують і що вона зробила правильний крок, поділившись проблемою. Поставте відкриті питання, щоб допомогти дитині виразити свої почуття. ("Розкажи, що саме сталося?", "Як ти себе почував/почувала у цей момент?", "Як ти думаєш, чому це сталося?")
2. Не звинувачувати дитину. Уникайте фраз, які можуть здаватися осудливими або зневажливими, на кшталт "Ти сам винен, бо..." або "Треба було захищатися". Такий підхід може призвести до почуття вини у дитини, що лише поглибить її емоційний стан.
3. Не підштовхувати до агресії у відповідь. Батьки інколи можуть порадити "дати відсіч", але це рідко є продуктивним рішенням. Відповідь агресією може лише погіршити ситуацію або призвести до подальших конфліктів.
4. Звернутися до школи. Важливо залучити вчителів та адміністрацію школи до розв'язання проблеми. Але це слід робити конструктивно, не звинувачуючи й не розпалюючи конфлікт із педагогами чи батьками інших дітей. Важливо, щоб школа була партнером у захисті вашої дитини.
5. Шукати професійну допомогу. Якщо ситуація серйозна і дитина відчуває сильний стрес або страх, варто звернутися до шкільного психолога або залучити незалежного спеціаліста. Дитячий психолог допоможе дитині впоратися з емоційними наслідками булінгу та навчить її ефективних стратегій поведінки в складних ситуаціях.
6. Створювати безпечне середовище вдома. Найголовніше, щоб дитина відчувала себе в безпеці вдома. Підтримка сім'ї та відчуття, що її люблять і розуміють, допоможуть їй справитися зі стресом і відновити емоційний баланс.
Ключове завдання батьків — підтримати дитину, не піддаючись емоціям, діяти обдумано і залучати відповідні ресурси для розв'язання проблеми булінгу. Батьки мають реагувати обережно, щоб не погіршити ситуацію. Перш за все, важливо вислухати дитину і проявити підтримку.
Як повідомити про випадки булінгу онлайн
Міністерство освіти і науки України впровадило новий інструмент звернення: для цього потрібно зайти на сайт АІКОМ та натиснути кнопку "Повідомити про булінг".
Завдяки цьому нововведенню, дитина або її батьки можуть заповнити коротку анкету на спеціальному порталі та надіслати електронну скаргу. Це дозволить негайно привернути увагу адміністрації школи, а за потреби — залучити правоохоронні органи. Якщо ви помітили випадок булінгу, але не є його жертвою, ви також можете повідомити про це через онлайн-форму. Це можна зробити анонімно, а також можна скористатися чат-ботом, який надасть рекомендації щодо підтримки себе чи інших у подібних ситуаціях.