Як від пекельної спеки може рятувати архітектура? Шість ідей
Липень 2024 року відзначився шаленою спекою — з початку місяця у Києві зафіксували 13 температурних рекордів. А 14 липня максимальна добова температура повітря сягнула +37,7 °С — це лише на 1,7 градуса менше абсолютного максимуму, зафіксованого 1936 року. Кліматологи кажуть, що це тільки початок — щороку літо ставатиме лише спекотнішим, а через 30 років клімат в Україні буде як у Саудівській Аравії. Найгірше те, що зараз навіть кондиціонери не рятують — через постійні блекаути світло маємо 5-8 годин на день. У цих умовах потрібні нові, альтернативні способи охолодження повітря — потрібно зробити так, щоб місто стало "великим кондиціонером".
Про те, як цього досягти — ми поговорили з архітекторкою, директоркою бакалаврської програми Харківської школи архітектури Дар’єю Ожигановою. Дар’я пояснює, які природні способи охолодження приміщень ми можемо запозичити у східних та південних країн, та як змусити архітектуру працювати на нас, а не проти нас.
6 архітектурних рішень, що рятують від спеки
Архітектурні споруди дійсно здатні зменшувати вплив високих температур. Пригадайте, як у бабусиній хаті влітку було прохолодно — і як приємно було заходити туди зі спекотного двору. Ймовірніше за все, будинок вашої бабусі був із каменю й мав дуже товсті стіни. Це лише одне з народних архітектурних рішень, що працюють на охолодження. Таких способів багато, проте вони не завжди були актуальними в Україні — адже раніше у нас ніколи не фіксували такої аномальної спеки (за винятком Криму).
Зовсім інша історія у південних країн із середземноморським кліматом (Греція, Іспанія, Португалія) або країн Північної Африки. В Іспанії, наприклад, сонячних днів у році удвічі більше, ніж у Нідерландах, які майже на одній широті з Києвом. А в Марокко сонце світить 300 днів на рік. У такому кліматі спека — звичне явище, тож люди там навчились пристосовуватись до жарких реалій за допомогою архітектурних рішень. Дар’я Ожиганова розповідає про найпопулярніші:
1) Маленькі вікна й товсті стіни
Іспанія відома тим, що вікна тут здавна робили невеликими. Ефект наступний — чим менші вікна, тим менше сонячного світла потрапляє всередину приміщення, а отже менш спекотно. Додатково до маленьких вікон іспанці зводили будівлі з товстими стінами, які утримували холодне повітря всередині та у спеку охолоджували приміщення.
2) Бадгіри або вітролови (вітряні вежі)
Це стародавні вентиляційні системи, винайдені ще за часів Перської держави. Бадгір ззовні виглядає як звичайна вежа на даху будівлі. Всередині конструкція має вентиляційні канали та ще один отвір з іншого боку споруди. Принцип роботи базується на законах фізики: через вітрову вежу, яка має отвори, холодне повітря потрапляє всередину, а тепле — підіймається нагору й виходить. Друга вежа створює тягу, повітря циркулює й охолоджує приміщення в будівлі.
Бадгір вважається символом національної архітектури Ірану. Також вітролови можна зустріти сьогодні в країнах Близького Сходу — у Пакистані, Бахрейні, Саудівській Аравії, Катарі.
3) Фасади з цегли
Ідеться про цегляні фасади, які використовують для декорування архітектурних споруд. Цегла спеціально викладається таким способом, щоб у стіні залишались отвори — завдяки цьому приміщення вентилюється й водночас затінюється. Перевагою такого рішення є його естетичний вигляд та "легкість простору". Втім Ожиганова скептично ставиться до сучасних вентильованих фасадів із композитних панелей, які сильно перегріваються на сонці влітку.
4) Корт-ярди
Дослівно вираз "корт-ярд" перекладається як внутрішній двір. Це невеличкий простір всередині будівлі, викладений світлим та прохолодним матеріалом, з озелененням та фонтаном або навіть невеличкою водоймою.
"Прохолодний двір допомагає кондиціонувати простір усього будинку зсередини. А зовнішні фасади, навпаки — закриті, мають невеликі вікна, щоб будівля не перегрівалась ззовні", — пояснює Дар’я й додає, що такий формат житла традиційний для Франції, Іспанії, Італії та американського півдня.
5) Відкриті простори
Коли спекотно, хочеться вийти на вулицю. Веранди, тераси та лоджії дають можливість побувати на вулиці, не виходячи з дому. Це архітектурне рішення застосували ще у давньому Вавилоні, у наш час воно набуло популярності після котеджного буму. Облаштовувати тераси можна й у багатоповерхових будівлях — тераса з дахом та озелененням зменшить руйнівний вплив спеки.
6) Архітектура кримських татар
"Через тамтешній клімат кримським татарам доводилось думати, як рятуватись від спеки", — каже Дар’я. Тож у них ми можемо запозичити традиційні решітки, які вони встановлювали на вікнах — ці решітки були призначені для затінення приміщень всередині будинку. Таку роль можуть виконувати й віконниці, які у спекотний час закриваються і не дають гарячому повітрю потрапляти всередину.
Вже на етапі проєктування архітектор має прораховувати усі загрози для будівлі, зокрема й перегрів, каже Дар’я Ожиганова. Зокрема, він має подумати про затінення. "Має бути щось, що створюватиме тінь у напрямку приміщень — це можуть бути дерева, архітектурні панелі, які рухаються і в найспекотніші часи дають тінь, або навіть маркізи (навісні вивіски над вікнами. — Ред.)", — підкреслює архітекторка.
Чи може місто стати "великим кондиціонером"
Охолодження повітря у спеку повинно бути комплексним процесом. Ожиганова переконана, що ми маємо говорити не лише про те, як охолоджувати архітектурні споруди, а відразу усе місто як систему. "Бо температура у місті може дуже сильно варіюватись залежно від того, як воно сплановане", — каже вона. Дар’я називає три основні аспекти, які допоможуть зменшити вплив аномальної спеки — озеленення, воду та правильні матеріали.
Озеленення. Низка досліджень доводять, що саме достатня кількість зелені в місті може сприяти загальному зниженню температури. Багато провідних міст світу (Нью-Йорк, Париж, Амстердам) вже впровадили програми, спрямовані на збільшення зелені у місті — це не лише нові дерева, а й нові сквери, парки, зелені коридори.
"Зелень допомагає знижувати температуру у місті, це факт. Але й так само вона знижує температуру у приміщеннях — бо коли високі дерева затіняють будинки, вони де-факто охолоджують й самі будівлі", — пояснює архітекторка.
Водойми. Йдеться не лише про річки та природні водойми, а й інші водні форми у місті — канали, фонтани, штучні озера, або водні дзеркала — невеличкі водойми глибиною мінімум 10 см, які розташовані у міському просторі. Вода сприяє тому, що температура повітря у місті буде знижуватись. "Водойми допомагають не тільки містянам, а й тваринам — бо від спеки страждають і птахи, і комахи, які є частиною біорізноманіття", — коментує Дар’я.
Матеріали, які використовуються у міському дизайні та архітектурі, мають бути енергоефективними. Серед таких матеріалів — так звані охолоджувальні поверхні, наприклад, використання гравійного відсіву замість бруківки чи бетонні покриття замість асфальтних. Навпаки покриття з гуми активно притягують тепло, тож їх використання небажане.
"Здається, що це банально, але це дуже дієво. Температурний перепад залежно від матеріалу покриття може бути дуже суттєвим", — каже архітекторка.
Важливу роль відіграє й колір матеріалів — темний притягує сонячне світло і тепло, білий, навпаки, відбиває. Найбільш доцільно фарбувати у білий колір дахи будинків — оскільки основний перегрів будівлі відбувається через дах (та вікна), треба у першу чергу усунути перегрів через ці поверхні. Доведено, що фарбування у білий колір здатне знизити температуру поверхні на декілька десятків градусів. "Охолодження даху може позитивно вплинути на збереження температури і всередині будівлі, і у всьому місті загалом", — зазначає архітекторка.
Ще одна сучасна практика, яка сприяє охолодженню будівлі — "зелені дахи". Вона передбачає, буквально, висаджування рослин на даху будівлі, що дозволяє будинкам залишатись холодними влітку й теплими взимку. Франція взагалі на законодавчому рівні зобов’язала всі комерційні новобудови покривати "зеленими дахами". До того ж таке рішення дозволяє затримувати вологу під час рясних опадів, що зменшує ризик підтоплень.
Сучасні житлові комплекси зі скляними фасадами навпаки лише сприяють перегріву приміщень, а взимку — ще більшому охолодженню, каже архітекторка. "Тобто направду сучасна архітектура "скляних фасадів" — дуже суперечливе рішення, яке, на перший погляд, дуже красиве. Але з погляду енергоефективності — це погане рішення, яке не працює", — коментує експертка.
Як можна зменшити перегрів у випадку, якщо ви мешкаєте у "скляних" будинках? "Можуть допомогти елементарні світлі штори та зачинені вікна. Це може здатись трішки контрінтуїтивним, але якщо подивитись на спосіб життя південних країн, то що вони роблять? Під час вранішнього бризу вони провітрюють приміщення, а потім ближче до спеки закривають вікна віконницями, щоб зберегти прохолодне повітря всередині", — розповіла Дар’я.
Що робити містам, якщо ставатиме тільки спекотніше
Те, що відбувається з Києвом та Україною сьогодні — це так звані "хвилі спеки" (Heat Waves). Вони виникають як наслідок Глобального потепління, через яке температура Землі поступово збільшується. За останні 70 років середня температура планети зросла на 1 градус, через що кількість "хвиль спеки" зросла уп'ятеро. Якщо температура Землі й далі зростатиме, то від цих хвиль ми будемо страждати щорічно.
Багато провідних сучасних міст це усвідомили, тому почали впроваджувати посаду Chief Heat Officer — відповідального за боротьбу зі спекою. Вперше посаду запровадили у мерії Афін у 2021 році. Згодом — нововведення почало поширюватись і на інші муніципалітети світу.
"Ця людина займається проблемами перегріву і шукає рішення, щоб якось протидіяти страшенній спеці. Цей департамент робить дуже багато досліджень, дає дуже чіткі гайд-лайни, що в міському просторі та архітектурі треба змінювати, щоб впоратись зі спекою", — розповідає Дар’я й наголошує, що українським містам також слід передбачити таке нововведення.
"Це лише питання, коли це відбудеться, зокрема, коли це відбудеться в Україні. Я думаю, що рано чи пізно нас це чекає. Якщо це не буде якась окрема посада, то це мають бути зміни в будівельних нормах і регуляторних механізмах, на які архітектори мають зважати", — додає архітекторка.
На її думку, українським містам треба повертатись до низькоповерхової, людиноцентричної архітектури з використанням натуральних матеріалів, а не будувати хмарочоси з дзеркальними фасадами. Це важливо не лише у контексті кліматичних змін — але й загалом у контексті якісного міського планування.
"Нам потрібне більш гуманне місто, а не мономісто. Нам потрібно менше егоцентричності самих архітекторів, як фахівців, натомість більше уваги до містян", — підкреслює Дар’я Ожиганова.