Які формати житла чекають нас у майбутньому
Останнє століття будівництво житла у світі спирається на одні й ті самі просторові "правила", щоб відповідати нашим уявленням про комфортний дім. Однак ці "правила" вже не діють. Суспільство змінюється, з’являються нові патерни соціальної взаємодії та нові виклики — гостра нестача житлової нерухомості, проблема доступності житла, зростання кількості "одинаків" і старіння населення. Все це змушує переглянути звичні моделі житла, щоб адаптуватися до мінливих потреб містян.
Видання ArchDaily розглядає сучасні моделі колективного житла, які могли б стати альтернативою звичайним квартирам і будинкам. Колективне житло також може стати основою для нового досвіду проживання людей, який водночас не заважатиме їм підтримувати сучасний спосіб життя.
Чому виникає проблема нестачі житла
Брак житла — серйозна проблема у багатьох містах по всьому світу. Через зростання кількості населення у мегаполісах вже думають над тим, як збільшити кількість житла. Водночас не завжди дбаючи про місто, яке потерпає від стрімкої урбанізації. У Британії, наприклад, розвернули програму з будівництва 82 000 нових житлових будинків, а Амстердам планує звести 52 500 одиниць житла до кінця 2025 року.
Тож з цієї причини варто переосмислити, що насправді сучасний будинок чи квартира повинні давати людині та для кого вони призначені, наголошує авторка матеріалу. Адже у світі здебільшого житлове будівництво досі орієнтоване на нуклеарну сім'ю — тобто, сім’ю, де є батьки + діти. Однак з 1960-х років у всьому світі стрімко зростає кількість сімей, що складаються лише з однієї людини.
У США майже 30% людей живуть самі, а в країнах ЄС близько третини домогосподарств складаються з одного дорослого. В країнах Північної Європи цей показник наближається до 50%. Ці дані свідчать, що треба глобально переоцінити типологію житла і просторові планування, до яких ми звикли. Ось які ідеї розглядає авторка ArchDaily.
1) Проживання у спільнотах
Основними рисами такого формату співмешкання є певні соціальні зв’язки та спільне використання "просторових ресурсів". Форма проживання у спільноті може бути різною — від проживання у багатокімнатній квартирі до колівінгу та проміжних варіантів.
"Громадський аспект житла матиме набагато більше значення у майбутньому, з огляду на неухильний розвиток технологій", — каже Бен ван Беркель, засновник нідерландської архітектурної практики UNStudio.
Найбільш потенційним форматом життя у спільнотах можуть стати колівінги — це простори, де люди мають окремі індивідуальні помешкання, але користуються спільним громадським простором — вітальнею, коворкінгом, їдальнею. Щось схоже ми бачили у серіалі "Друзі".
"Останніми роками форми спільного проживання стають дедалі популярнішими та можуть бути реалістичною відповіддю на такі проблеми, як брак житла, зростання вартості життя, "епідемія самотності" та зміни в соціальній структурі", — пише ArchDaily.
Ще один фактор, який впливає на появу такого формату співмешкання — кочовий спосіб життя деяких людей, який породив сервіси, що дозволяють орендувати спільне житло "за підпискою".
2) Коли мешканці самі стають "забудовниками"
У Німеччині є таке явище як Baugruppen — це альтернатива традиційному девелопменту, коли мешканці самі вирішують, яке житло хочуть побудувати, й інвестують у нього. У такій моделі будинок стає комунальним і перебуває у спільній власності, а житлові одиниці — в індивідуальній.
Проєкт спільного проживання R50 Baugruppen у Берліні об’єднав 19 власників, які вклали кошти у будівництво власного будинку і самі стали "забудовниками". Проєкт розробляли архітектори Heide & von Beckerath, Ifau спільно з Jesko Fezer. Мешканці колективно обрали місце для будівництва, а саму будівлю розробили завдяки спільному проєктуванню, під час якого учасники узгодили між собою усі суперечливі питання — від загальних просторів до оздоблення.
У R50 передбачено багато місць спільного користування, включно з терасою на даху з літньою кухнею, громадською вітальнею та загальними балконами, що оточують всю будівлю. Найцікавіше, що індивідуальна вартість проєкту виявилася нижчою, ніж ціна звичайної квартири в тому самому
3) "Відкрите будівництво"
Концепція "відкритого будівництва" була розроблена у 1960-х роках нідерландським архітектором Джоном Хабракеном. Він вважав, що майбутні жителі теж мають бути долучені до процесу створення житла. Концепція передбачає, що мешканці разом проєктують, а потім колективно "володіють" житлом.
Цей формат десь посередині між моделлю спільного проживання та звичайним будівництвом багатоквартирних будинків. Мається на увазі, що модель залучає мешканців від самого початку проєктування, але повноваження користувачів обмежуються тільки індивідуальним житлом.
Проєкт Object One, розроблений нідерландською компанією Space&Matter — це гнучка структурна система, яка передбачає широкий спектр сценаріїв проживання. Мешканці можуть вибрати один з трьох типів просторів, у межах яких вони можуть спроєктувати свій власний будинок відповідно до своїх потреб та отримати "мікс з різних за розміром помешкань", одні з яких можна придбати, а інші – орендувати.
"Як і місто, Object One ніколи не припинить рости. Він так само живе, розвивається і змінюється відповідно до того, як змінюються потреби й бажання жителів", — каже Саша Гласл, співзасновник Space&Matter.
3) Житло як послуга
Проблема з доступністю житла у великих містах, а також економічні та соціальні зміни призвели до відродження формату оренди. Останніми роками популярності набуває така модель мікрооренди, як спільне проживання в одному помешканні. Дехто вважає, що здавати в оренду квадратні метри багатьом людям — новаторська штука, інші ж порівнюють нинішній формат спільного проживання з "елітними гуртожитками для дорослих".
Деякі компанії вже підхопили цей тренд і проєктують та здають в оренду ті самі колівінги, які роблять спільне проживання максимально комфортним. Такі простори, де панують принципи sharing-economy, нагадують міський готель, де мешканці орендують приватні житлові помешкання, але мають спільний доступ до різних зручностей і заходів.
У такому форматі індивідуальна житлова площа скорочується до мінімуму, зате це збалансовується великим спільним простором. У майбутньому ця модель зможе розв’язати проблему з житлом для "одинаків".