Зайві слова крадуть зміст: п'ять мовних порад, які врятують текст

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із новим випуском нашої мовнопорадної рубрики!

Сьогодні знову поговоримо про дрібні цікавинки й неочевидні способи зробити ваш текст коротшим, змістовнішим і, найголовніше, приємним для читацьких очей та слухацьких вух. Для тих, хто активно бореться проти зайвих запозичень із російської, теж буде свій бонус — конструкції, яких там немає. Словом, поїхали!

Шукати і знаходити

Кілька випусків тому я вже давав універсальну пораду всім, хто хоче висловлюватися коротко і змістовно: описуйте дії дієсловами, а іменники лишіть для важливих у вашому повідомленні істот і неістот.

Сьогодні буде ще кілька прикладів на цю тему. Дивіться:

• можу допомогти з пошуком — можу допомогти шукати / можу допомогти знайти;
• вона відчуває труднощі у виборі правильного варіанту — їй складно / важко вибрати правильний варіант;
• у нього проблеми зі знаходженням себе — йому важко себе знайти.

Як бачите, тут нам стають у пригоді економні конструкції з інфінітивами (неозначеними формами дієслова, які закінчуються на -ти). Ще один лайфхак: там, де йдеться про людей / істот, особові речення кращі, ніж безособові:

• у неї немає можливості проживання самостійно — вона не може жити сама;
• усвідомлення проблеми йому бракувало — він не усвідомлював проблеми.

Відколи, відтоді й доки

Ці слова теж рятують від надмірних довгот:

• З якого часу ти тут? — Відколи ти тут?
• А з яких це пір у нас їдять навстоячки? — А відколи це у нас їдять навстоячки?
• З тих пір ми не відчуваємо нестачі питної води. — Відтоді ми не відчуваємо нестачі питної води.
• З тих пір як він зник, ми про нього не забуваємо. — Відколи він зник, ми про нього не забуваємо.
• До яких пір це буде продовжуватися? — Доки це триватиме?
• До тих пір, поки не запам’ятаєш! — Доки не запам’ятаєш!

І компактна парна конструкція, що перетворює розлазливий покруч на приказку з афористичної збірки одного з моїх улюблених авторів 1920-х років:

До тих пір, поки не надокучите, до тих пір і не получите! — Доки не надокучите, доти не получите! (Валер’ян Поліщук).

Не являйтесь там, де не слід

Звісно ж, мені йдеться про російське бюрократичне являться у всіх його зашкарублих випадках уживання, що, живосилом перетягнуті в українську, плодять хіба безживних покручів. Як і чим їх поліпшити? Дивіться:

• Зробити не являлось можливим — Зробити було неможливо.
• Зустріч у цьому місці не являється зручною — Зустрічатися тут незручно.

Та ну, скажете ви, хто зараз так пише. Це ж треба зовсім ані дрібки мовного чуття не мати! На жаль, мушу розчарувати: пишуть. Хоч і рідко, бо й справді вже надто це виклична конструкція, та її адепти, як сказав би наш класик Іван Якович Франко, б’ють у морду здоровий розум. У нього, до речі, можна натрапити на зовсім інше являтися:

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Розрізнити просто: де хтось кудись справді приходить і перед кимось з’являється (являється) — там усе на своїх місцях.

Чи є можливим це терпіти?

Значно частіше можна натрапити на конструкції типу є можливим, було проблемою чи буде корисним. Усі вони мають братів-близнюків у російській (і, не виключаю, інших мовах), і всіх їх можна і дуже часто доречно спрощувати й олюднювати:

• зробити це не було можливим — зробити це було неможливо;
• на жаль, завтра це не буде можливим — на жаль, завтра це неможливо;
• це й було найголовнішою проблемою — це й була найголовніша проблема;
• вам буде корисним прочитати цю книгу — вам буде корисно прочитати цю книгу.

Економте слова, висловлюйтеся точніше й досліджуйте українську мову!