Якщо ви хочете завести собаку за одною з цих причин, подумайте ще раз. Пояснює кінологиня

Собака для дітей

Нерідко трапляється, що діти просять тварину або батьки хочуть прищеплювати їм відповідальність.

Хай який з варіантів союзу дітей із собаками буде вашим, майже гарантовано ви зазнаєте фіаско. Або вже зазнали. 

Основний догляд за собакою лежатиме на вас. За багаторічну практику мені трапилася лише одна дитина, не підліток, яка була справді готовою до відповідальності такого рівня. Аби батьки зважилися на собаку, вона рік щодня, вранці та ввечері, виходила на годинну прогулянку й намотувала кола навколо будинку. Це виняток із правил, який лише підтверджує, що для дитини турбота про когось — іще дуже важке завдання, бо вона сама потребує організованості й самоконтролю. 

А якщо ви змушуватимете дитину дотримуватися обіцяного, вона зненавидить цю тварину як утілення примусу.

І ще важливий момент.

А із собаками з групи особливо небезпечних порід — до 16 років. 

До цього віку відповідати за те, що собака комусь завдасть шкоди, доведеться лише вам. І не завжди ця шкода буде заподіяна стороннім.

Нещодавно моя колега стала свідком інциденту. Дівчинка років десяти у сльозах принесла непритомного шпіца у ветеринарну клініку. Вона кричала в істериці: "Ми гуляли, і він просто зістрибнув і впав без свідомості!" 

Шпіца реанімувати не вдалося. Але персонал клініки дуже довго не міг заспокоїти дитину, намагаючись зарадити її горю. Горю, якого можна було б уникнути, якби батьки не звалювали на неї поки що непосильну ношу. 

І якою травмою та почуттям провини для цієї маленької і сміливої людини все завершиться, знатиме лише її психотерапевт.

Собака для охорони

Ви хочете великого й сильного собаку, з яким вам буде спокійно залишити дітей самих удома. Ви готові ним займатися й ходити на спеціальні заняття "із захисту".

Історія з практики колеги. Її запросили на консультацію в дім до собаки з такою функцією, але він покусав дитину. Під час аналізування всіх деталей виявилося: діти бачили, як на заняттях із собакою поводяться дорослі. 

Одного дня вони посварилися й одна дитина почала нацьковувати собаку на іншу, застосовуючи ті самі інструменти. Чи винний у цьому випадку пес? Авжеж, ні. Однак і залишати його з дітьми після цієї ситуації мамі страшно.

А буває ще й так. Я ходила на подібні заняття з одним зі своїх собак, і там деякі мої одногрупники працювали зі своїми псами над захистом двору від проникнення.

Серед них була середньоазіатська вівчарка, що чудово працює. Так от у неї з-під носа з двору викрали велосипеди всієї родини. Водночас вона перебувала в цілковитій свідомості та при здоровому глузді. Просто ці "дивовижні" люди змогли домовитися й запропонували їй більші вигоди.

Собака-копія

У вас уже є особлива історія, пов’язана із собакою. Упродовж довгих сімнадцяти років з моїми учнями жив дворняга. Милий кудлатий сірий собака компактного розміру. 

З їхніх розповідей можна зробити висновок, що він був дивовижний та дуже спокійний. Коли його не стало, хлопці почали обирати когось дуже схожого.

Дивилися на різні породи й вирішили, що піренейська вівчарка — саме те, що дозволить їм максимально наблизитися до такого зручного сусідства, яке ще жило у спогадах. 

І так вони потрапили до пекла для хазяїв. Тому що ця порода ні крапельки не про зручність та розслабленість. А про активність та постійну жагу нового. Вона легко дасть прикурити більшості бордер-колі.

Але навіть із породистими собаками ми нерідко можемо потрапляти в це гаряче місце.

І нехай ваше серце сповнене найтепліших почуттів стосовно, наприклад, німецького боксера, а у 2022 році це зовсім не ті собаки, яких ви пам’ятаєте з 1990-х. 

Не забувайте про моду, сплеск і згасання інтересу до породи, скорочення чисельності особин і те, що їхнім розведенням займаються просто люди.

Великий собака = серйозний собака 

Щоб було спокійно й по-дорослому. Знаю історію про одну жінку, яка керує великою компанією. Вона чудово організовує роботу працівників і вміє робити безліч справ одночасно. 

Має свій будинок, чималу прибудинкову територію та ще й живе там сама. Їй було некомфортно, тож вона найняла охоронців, які наглядали за господарством і підтримували лад. У якийсь момент жінці стало страшнувато залишатися з ними наодинці. Вона вирішила звільнити їх і завела собаку. Авжеж, великого. Через рік їй стало страшно вже із цим собакою. 

А за цю можливість нам доведеться платити сповна. Адже великий собака — це тільки ще більше відповідальності, ще дорожче утримування і не завжди легко та спокійно. Тривожна кнопка — вона і простіша, й надійніша.

Собака без клопоту

Якщо завести маленького песика, із цим легко впоратися. Його не треба виховувати й можна не вигулювати. Такий собі вже не кіт, але ще й не клопіткий собака.

На початку моєї практики до мене звернулися власники чихуахуа. Вони могли взяти його на руки лише в рукавичках електрика. Це такі величезні товсті рукавиці.

Бо він кидався в бій з усією відчайдушністю свого маленького чихуахуахового серця.

Маленький пес — це все одно пес. Як і будь-який інший, він потребує правил, навчання та навантажень. Смарти їздять нашими дорогами за тими самими правилами, що й КамАЗи.

Собака — ознака благородства

Якщо врятувати собаку з вулиці чи притулку — він буде вдячний до кінця своїх днів, невибагливий і дешевий в обслуговуванні, а я зроблю добру справу.

Це всього лише тому, що їхні люди змогли створити таке середовище й стати партнерами для них.

З висоти досвіду проживання із чотирма собаками з вулиці можу сказати з упевненістю — жодної вдячності. Лише задоволення потреб і домовленості про правила та відповідальність сторін. Ну а з приводу міцного здоров’я всіх безпородних собак — це казки.

Безпородні та колишні бездомні собаки не відрізняються від якихось інших в утримуванні.

• Вартість ветеринарного обслуговування.

• Послуги спеціалістів: інструкторів-дресирувальників, грумерів, догсіттерів (вигульників) тощо.

• Вартість годування.

• Амуніція.

• Вартість товарів, що регулярно використовуються: препарати для обробки від бліх, кліщів і глистів, іграшки тощо — усе це для всіх собак коштує однаково. Тому розраховувати на суттєву різницю в утримуванні не доводиться.

Собака для кінологічного спорту, участі у виставках чи іншої роботи

Ви походили по заходах і побачили, яких результатів можна досягти і як чудово можна проводити час.

Років зо три тому в нашу школу на посаду адміністратора проходила співбесіду дівчина. 

Вона з натхненням розповідала, як хоче долучитися до спорту із собаками, до кого на семінари ходила та які знання здобула. А ще про те, що вона повернула собаку після року проживання разом, бо той не міг задовольнити її спортивних амбіцій, і планує взяти іншого.

Як підприємця, що має кілька бізнес-проєктів і ставить перед собою цілі, яких хоче досягти, я можу її зрозуміти. Але як до власника тварин, у мене залишилося багато запитань до неї. Ми не взяли її на роботу.

Це не тому, що їм мало. Просто в певний момент вони із собакою досягали стелі, яку неможливо пробити головою.

Собака вже не може бігти швидше, змінити форму хвоста чи успішно шукати людей у завалах, якщо в нього артрит і болять лапи. І щоб продовжувати свою улюблену діяльність, ці люди аналізували весь наявний досвід, який їм уже дали їхні собаки, складали подальший план і ретельно обирали наступного пса, який цьому плану відповідатиме. 

А тому собаці, який досяг своєї стелі, вони забезпечили якісне та щасливе життя. Це дорого, трудомістко, але чесно.

Можливо, вам здалося, що я нагнітаю. Але це реальні випадки, і я надто часто бачу наслідки не надто розумних рішень. Від них страждають не лише собаки, а й люди.

Якщо ви тільки починаєте міркувати про собаку, обираєте серед сотень варіантів і хочете постаратися зробити це максимально правильно, спробуйте уявити таке. Що саме ви хочете відчувати поряд з вашим майбутнім собакою?

• Якщо спокій і розслабленість, то, можливо, це ши-тцу, а не гладкошерста такса.
• Якщо активність та емоції від подорожей, напевно, шипперке підійде краще за англійського бульдога.
• Якщо толерантність до дітей і гостей, леонбергер значно надійніший за кавказьку вівчарку.
• Коли чітко уявите відчуття, продумайте, що категорично неприйнятно у вашому житті.
• Якщо ви дуже охайні в побуті, вам ні до чого великий пелехатий собака, який п’є, влаштовуючи калюжі на підлозі, у нього тече слина й на очосах збираються грудки бруду.
• Якщо ви не про спорт і рухливість, викресліть зі списку тер’єрів, такс і більшість мисливських порід. Для них життя і є рух, хай якими маленькими й зручними вони вам здаються.
• Якщо ви за купу гостей у домі та постійні тусівки, не беріть собаку з яскравою територіальною поведінкою, наприклад, мастифа чи ротвейлера.

Звісно, багато речей можна покращити, але якщо вже в нас є можливість вибору, чому б не скористатися цим повною мірою?

Лише склавши ці два списки, переходьте до вибору породи собаки. Найкраще — після консультації з відповідним фахівцем, а не на підставі того, що пишуть породні рекламні статті. Це дозволить мінімізувати помилкові рішення, які суттєво впливають на якість життя. Вашого й собаки.

Ми можемо передбачити надзвичайно мало.

Але особисто мені це дуже подобається. Можливо, і вам теж.