Звіт WWF. За 13 років у світі знищили лісів, площею з Марокко – чим це загрожує

За останні 13 років (з 2004 до 2017 року) на Землі втрачено 43 млн га лісів, що майже дорівнює площі, розміром з Марокко. 

Про це йдеться у звіті Фонду дикої природи (WWF) "Знеліснення: причини та шляхи вирішення у мінливому світі".

Зазначається, що найшвидші темпи знеліснення відбуваються в Бразилії, Болівії, Серрадо, Парагваї, Аргентині, на Мадагаскарі, Суматрі та Борнео.

На що це впливає

Знеліснення та деградація лісів мають прямий вплив на здоров’я людини, стверджують дослідники. 

"Ліси відіграють роль буфера проти таких хвороб, як Covid-19. Коли зникають ліси – тварини втрачають природне середовище для існування, взаємодія людей і тварин збільшується, що призводить до появи нових зоонозних хвороб", – пояснили у звіті.

Які причини зникнення і деградації лісів

• Сільське господарство – провідний фактор вирубки лісів у світі. 

Зростання світового населення та збільшення споживання їжі призвели до перетворення багатьох лісів на ферми, пояснили в WWF. 

• Побудова дорожньої мережі.

Знищення найчастіше відбувається в місцях, через які з’єднують виробничі зони з експортними та внутрішніми ринками.

• Заготівля дрів та видобуток корисних копалин.

Яка ситуація в в Україні

В Україні вирубка, в тому числі суцільна, призводить саме до деградації лісів, а не до буквального знеліснення територій, пояснюють у звіті. 

Річ у тому, що після заготівлі деревини у нас відбувається лісовідновлення – штучним або природним шляхом.

Утім, негативними факторами, що викликають занепокоєння в Україні, є суцільна вирубка старих лісів природного походження, зокрема пралісів та квазіпралісів, зазначають дослідники. 

"Попри те, що на даних ділянках потім триває відновлення лісу, молоді насадження (особливо, якщо мова йде про лісові культури) можуть бути не здатними компенсувати втрати від вирубки старолісся, особливо такі, як втрата оселищ грибів, тварин і рослин, що потребують старих лісових ділянок", – йдеться у звіті. 

Як це подолати

У WWF пропонують два підходи:

1. Територіальний.

Включає в себе визнання права на землеволодіння корінних народів і місцевих громад, управління цими територіями та впровадженням на них принципів стійкої економіки і розвитку.

2. Секторний.

Це впровадження різних законодавчих та страхових практик, добровільні сертифікації та політики сталого розвитку, політики нульового знеліснення та відстежуваності джерел походження сировини, плата за екосистемні послуги, фінансування сталого ландшафтного планування та моніторинг знеліснення тощо.