Антивакцинаторам не можна давати ефірний час. Вони заперечують факти, науку, цивілізацію
Минулого тижня я був на ток-шоу на UA: Перший. Посеред програми зробили включення з "юристкою", яка мала можливість хвилин десять розказувати усій країні різні антивакцинаторські меседжі.
Я зробив зауваження, що антивакцинаторам не можна давати ефірного часу. Ведуча відповіла, що люди хочуть чути відповіді на проблемні питання, які їх турбують.
Запрошення антивакцинаторів до ефіру не має нічого спільного з відповідями на проблемні питання. Це знецінює дискусію як таку, заважає і шкодить вакцинації в Україні. І ось чому.
Почнемо з того, що це ілюзія дискусії, а не справжнє обговорення проблем. Канали вдають, що, даючи слово антивакцинаторам, вони забезпечують збалансованість поглядів на проблему. Але це ніяка не збалансованість. І я кажу "вдають", бо впевнений, що канали прекрасно це розуміють.
Те, що говорять антивакцинатори, це не інший погляд на конкретну проблему – доцільність карантину, або щеплення для тих, хто перехворів. Це інший погляд на цивілізацію, суспільний устрій та взагалі факти як такі.
Поясню на іншому прикладі.
Є конкретна проблема: постачання води до окупованого Криму. Чи можна запрошувати на ефір російських політиків, якщо вони мають позицію "постачати"? Це створює "збалансованість"?
Не можна, бо російські політики заперечують основи нашої держави – наші кордони і наш суверенітет. А їх позиція по воді у Крим – уже вторинна, похідна від основної, в якій України не існує як суб'єкта.
Антивакцинатори заперечують факти, науку, цивілізацію. Їх позиція по сертифікатах, карантину, вакцинації тих, хто хворів, – це похідне від заперечення фактів та науки взагалі. А зовсім не "інший погляд на проблему".
Світогляд Росії не сумісний з нашим суверенітетом і життям. А позиція антивакцинаторів – несумісна з основами цивілізованого суспільства. І з життям вона також несумісна.
Тому "дискусія", яку імітують на каналах, – це не дискусія.
Тоді що це?
Це спосіб отримати перегляди шляхом допомоги антивакцинаторам.
Антивакцинатори не збираються обговорювати проблеми, які є приводом для їх запрошення в ефіри. Для них це лише двері, через які можна заносити свій порядок денний. І канали їм ці двері відкривають настіж. Вони дають їм цілі гори дорогущого ефірного часу у прайм-тайм на найпопулярніших передачах найрейтинговіших каналів. Про що їм ще мріяти?
Мало того, канали не лише помагають просувати погляди, несумісні з правдою. Вони знецінюють цивілізовану дискусію як інститут, бо ставлять людей, які спираються на правду, на один щабель з тими, хто існування правди заперечує. Канали змушують дискутувати з людьми, які не вірять у самі основи дискусії.
Канали надають легітимності наративу, що дієвість вакцин – питання дискусійне. Що факти – відносні. Що правди – немає.
Яка вигода від такої "дискусії" для цивілізованого суспільства? Який поступ ми робимо? Ніякого.
Яка вигода для антивакцинаторів? Яка вигода для Росії, яка вкладає величезні гроші, щоб просувати антивакцинальний наратив в Україні? Вона величезна.
То як робити правильно? Невже не обговорювати проблемних тем, гострих питань, незручних фактів?
Навпаки! Але їх обговорення може бути цінним тільки тоді, коли в ньому беруть участь люди з різними поглядами на проблему, а не на базові підвалини світу, суспільства, спілкування.
Проблеми в українській державі мають обговорювати ті, хто вірить в майбутнє цієї держави. А питання вакцинації – люди, які вакцинуються.