Вдумайтесь: ми заходимо вже у другу пандемічну осінь. Уже другий рік ми живемо в умовах обмежень, правил, змін, непевності і повної плутанини.

Здавалось б, майже два роки – достатній час, аби хоча б чітко вибудувати правила, за якими дітям буде безпечно ходити у садки та школи.

Але ні. Таке враження, ніби нашим посадовцям простіше довести ситуацію до краю, а потім розвести руками, або й зовсім їх умити, замість того, аби подбати про якість освіти майбутніх поколінь і зробити все, щоб вони не втратили ні здоров’я, ні знання. А держава – майбутнє.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.