Жити без бар’єрів: як усунути перепони для повноцінного життя кожного

Одна з головних відмінностей України від багатьох розвинутих країн – нерівний доступ до можливостей. В освіті, охороні здоров’я, кар’єрних та соціальних ліфтах, гендерній сфері, не кажучи вже про поневіряння людей з інвалідністю. Таких бар’єрів у нас десятки, якщо не сотні.

Значна їх частина встановлена ще за царських або комуністичних часів, але залишається актуальною й у сучасному суспільстві: середня зарплата жінок значно менша, ніж у чоловіків, діти з сільської місцевості загалом отримують менш якісну освіту ніж міські (що підтверджують результати ЗНО). Що говорити про людей з інвалідністю – їм взагалі важко реалізувати свої права на освіту, здобуття гідної роботи, отримання належного соціального захисту. 

Щоб ідентифікувати та подолати бар’єри, які заважають комфортному життю та самореалізації українців, в Україні актуалізували національну стратегію безбар’єрності. Це величезний шматок роботи не лише для всіх органів державної влади, а й громадськості, і не на один рік, а можливо, і не на десятиріччя. 

Можна довго сперечатися про те, якою ми хочемо бачити ідеальну Україну, чи всі європейські механізми і погляди на правильне суспільство потрібно впроваджувати. Але є речі, які ми можемо і маємо робити тут і зараз. Державні стандарти надання соціальних послуг з перекладом жестовою мовою, супровід людей з порушенням зору, супровід при працевлаштуванні та на робочому місці, соціально-трудової адаптації – це приклади заходів у сфері суспільної безбар’єрності. Вони допомагають освіті, працевлаштуванню, отриманню соціальних послуг та й просто повноцінному життю людей з інвалідністю.

Вже працює проєкт "Почуй мене" (послуги сурдоперекладача при спілкуванні з Міністерством соціальної політики для людей з порушенням слуху) та "Працюй вільно", який допомагає людям з інвалідністю знайти роботу, а роботодавцям – їх працевлаштовувати.

Команда Мінсоцполітики зараз працює над впровадженням цифрової безбар’єрності – перевели значну частину послуг Пенсійного фонду та послуг щодо призначення соціальних допомог в онлайн-режим. Ми хочемо створити єдину інформаційну систему соціальної сфери – "єдиного вікна", до якого можна звернутись по соціальні послуги чи допомогу у будь-який час з будь-якого населеного пункту. 

Зараз дуже актуальною є проблема безбар’єрності для дітей, які залишились без батьківського піклування, – виховання їх у сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Адже інтернатні заклади дають дитині харчування, одяг, гідні умови для життя – все, крім родинного тепла. Тому прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, усиновлювачі користуються і будуть користуватись державною підтримкою – як інформаційною, так і матеріальною.

Лише у минулому році завдяки своєчасно наданим соціальним послугам нам вдалося залишити у сім’ях 14 000 з 15 000 дітей, які знаходились під загрозою вилучення. 

Але, мабуть, найважливіший елемент стратегії зі створення безбар’єрного простору – це зміна філософії соціального захисту. Від надання пільг та виплат – до створення можливостей.

За даними Служби зайнятості, вже після півроку безробіття мотивація до праці і впевненість людини у власних силах суттєво зменшуються. Чим більше людина знаходиться у статусі безробітної, тим важче їй знайти роботу. Це дуже небезпечний соціально-психологічний бар’єр. 

З 2022 року по всій Україні почне діяти державна програма перетворення безробітних на підприємців. Кілька років тому ми успішно завершили пілотний проект "Рука допомоги" (пропонував довготривалим безробітним кошти на оплату обладнання і матеріалів для ведення бізнесу). Сьогодні бачимо, що майже всі повернули державі отриману допомогу – грошима чи сплаченими податками. Доходи більшості учасників проекту значно перевищують середні – 30 000-120 000 грн -  і дозволяють їм самостійно керувати власним життям.

Правильно побудована соціальна політика – це не про те, щоб лише роздати допомогу, а про те, щоб забезпечити можливості для реалізації та розвитку кожного. Тому у найближчі два роки в Україні мають бути реалізовані понад 250 проектів з ліквідації бар’єрів в усіх сферах суспільного життя. І це тільки початок. Далі буде. 

Але треба розуміти, що у кінцевому підсумку, успіх проекту розбудови безбар’єрної України буде залежати від готовності брати у ній участь всього суспільства. Виховательки у дитячому садку, вчителя, міністра, підприємця, кожного з нас. Тільки підтримка суспільства надасть крила цій надважливій для країни ініціативі.