Президентський університет: Мрії мають базуватися на повазі до науки, пане Зеленський

Володимир Зеленський підписав указ про створення Президентського університету, який готуватиме "людей майбутнього". Це буде коштувати 7,2 млрд грн на три роки.

Як не дивно, почну з хорошого. Я коротко.

Створення так званих "центрів досконалості" – це правильний підхід. Потрібно шукати точки стрімкого зростання науки в університетах, всіляко їх підтримувати та інвестувати в них.

Стратегія розмазування ресурсів тонким шаром між 300 вишами без жодної пріоритизації – це хибний підхід. Він демотивує найкращих викладачів та дослідників досягати висот і при цьому поблажливо ставиться до найгірших, до тих, кому не місце в українській вищій освіті.

Ще на початку роботи Верховної Ради цього скликання, я подала законопроєкт про реформу фінансування вищої освіти. На жаль, він і досі не розглянутий. 

Одна з ідей, закладена в ньому, – фонд розвитку вищої освіти. Я пропонувала 10% коштів інвестувати в розвиток вишів на противагу споживанню. Досі вважаю, що це єдино правильний підхід. При цьому потрібно запустити прозорий механізм відбору найсильніших кафедр, створити для них особливі умови, щоб вони могли реалізувати свій науковий потенціал. 

Це не надскладне завдання: варто подивитись на публікації українських науковців у визнаних міжнародних журналах, і в принципі ми побачимо, де насправді розвивається наука. Треба тільки дати їм більше ресурсів, більші зарплати та більше свободи. 

І тоді можна сподіватись, що в університетах з’являться точки формування нової академічної культури, яка потім буде поширюватись на решту академічної громади.

Проте цей шлях виявився дещо заскладним для президента. Замість робити складні та подекуди непопулярні реформи у вищій освіті, він запропонував вкласти 7,2 млрд грн в один університет. 

7,2 млрд грн на наступні три роки – це приблизно 8% очікуваних видатків держави на всю вищу освіту. Це – невиправдано багато для одного, порівняно невеликого закладу. 

За озвученою інформацією, перший набір становитиме 120 осіб, а в найближчі п’ять років їхня кількість має зрости до 600. Для порівняння – зараз в українських університетах вчиться 1,1 млн студентів.

Що буде з рештою 300-ми українськими вишами? В системі вищої освіти України величезні проблеми, але в цих вишах є хороші дослідники, талановиті викладачі та потужні кафедри. 

За іронією долі, університет Володимира Зеленського планують розмістити на ВДНГ, навпроти корпусів університету Шевченка, де працюють сильні кафедри з визнаними дослідженнями. Але біда в тому, що через брак коштів, взимку вони не опалюються. Заняття там не проводяться, лабораторії – закривають. 

Так, в українських університетах – є чимало проблем. Плагіат, застарілі навчальні програми, обмеження академічної свободи – весь цей масив проблем не можливо вирішити одномоментно. Зміни потребуватимуть тривалого часу та подекуди – політичної сміливості, щоб робити те, що буде непопулярним. Я розумію, що створити окремий університет – простіше, ніж реформувати старі. 

Окремі навчальні заклади, створені нещодавно, задають нові стандарти якості. Але проблема в тому, що практики Українського католицького університету чи Києво-Могилянської академії не приживаються в університетах-гігантах, проблеми яких з роками лише накопичуються. 

Проте замість складної дискусії про те, як рухатись в напрямку вирішення цих проблем, президент виходить з ідеєю побудувати новий університет, в якому буде "11 кампусів, адміністративний корпус, апарт-готель для студентів, апарт-готель для педагогів, лікарню, дипломатича служба і корпус з офісами іноземних компаній"? 

Я вже навіть не хочу вдаватись в дискусію про те, навіщо університету "дипломатична служба"? Кого буде обслуговувати лікарня, якщо в плані університету немає медичного факультету? Чи забудова території ВДНГ – найкраще рішення в місті, в якому так бракує зелених зон? Чому – чорт забирай – люди, які хочуть будувати новий університет, плутають "кампус" і "корпус"?

Чи розуміє президент, що пропозиція, що випускників цього університету "гарантовано працевлаштують у провідних державних компаніях, дослідницьких та наукових установах, центральних органах влади" – суперечить чинному законодавству, яке забороняє "обов’язкове працевлаштування"? Так само, як суперечать законодавству плани відбирати студентів не лише за ЗНО, а й на основі "детальних співбесід щодо можливості цієї людини працювати і генерувати нові знання". 

Можна сказати, що то все – деталі. І вони не повинні зупиняти людей на шляху до великої мрії. 

Ось тільки я переконана, що мрії про університет майбутнього, мають базуватись на цінностях академічної свободи, академічної доброчесності та поваги до науки. 

Два роки роботи президента Зеленського не дають підстави думати, що він розуміє значущість цих цінностей.