Середній бал 5,5 і нуль мотивації: що ми втрачаємо, коли діти роками не бачать школу

Буквально днями ми завершили виїзний навчальний інтенсив для підлітків із прифронтових та прикордонних регіонів. Понад 250 одинадцятикласників із Херсонщини, Миколаївщини, Сумщини та Харківщини. Працюємо з такими дітьми всі чотири роки повномасштабної війни, і різниця між тим, що було раніше, і тим, що ми побачили зараз, відверто лякає.

Ще два роки тому школярі з громади під Харковом демонстрували впевнені знання з української, математики та англійської. Сьогодні їхній середній бал – 5,5 із 12. Це ті самі діти, у тих самих громадах, де завжди була сильна освіта й активні вчителі. Але тепер втома, апатія, повна відсутність мотивації.

Учителі кажуть: "Ми вперше за роки побачили їх офлайн. Вони навіть одне одного не бачили".

На територіях із постійними обстрілами немає навіть гібридного навчання – лише онлайн. А онлайн там, де тривоги лунають по кілька разів на день, – це не навчальний процес, це боротьба за виживання.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку LIGA PRO. Перейдіть до повної версії сторінки.