Що таке коливо і як його приготувати на поминальні дні: покроковий рецепт з поясненням
Що таке коливо
Коливо – традиційна українська страва, що має ритуальне значення у поминальні дні, на дев’ятий день, сороковий день та річницю смерті. Коливо готується і на поминки у день похорону, а також у всі поминальні батьківські суботи і на Проводи.
Коливо – основна поминальна страва, яка символізує єднання родини та різних поколінь. Дослідники вважають, що коливо є різновидом куті. Етнограф Павло Чубинський писав:
"Як вернуться з гробовища, то прямо йдуть у ту хату, де був мертвий. Там уже на столі стоїть приготовлене коливо – кутя, прилита ситою".
Традиційно його несли святити до церкви в баночці чи горнятку на поминальні дні. У коливо встромляли свічку, яка горіла всю службу. Тому, на відміну від куті, воно має бути густим, щоб свічка могла стояти.
Після служби й освячення одразу йшли на кладовище, відвідати могили родичів, а тоді вже додому – поминати близьких. Коливо куштували тричі, тобто кожен мав з’їсти три ложки.
Ні в якому разі не можна було коливо викидати. Його обов’язково доїдали, а залишки могли віддати курям або птахам. Навіть воду, якою мили посуд з-під колива не виливали аби куди, оскільки по ній не можна ходити. Її виливали під плодове дерево, або поїли нею курей.
З чого готують поминальне коливо
У різних регіонах зафіксовано кілька різновидів колива:
варена пшениця з медовою ситою;
подрібнений хліб з медовою ситою;
варений рис, так само политий медом.
Традиційним все ж таки для колива є зерно пшениці. З рису почали варити вже у XX столітті. Але в народі кажуть, що правильне коливо – з пшениці. Для слов’ян пшениця має особливе значення, символізує життя. Наші пращури вважали, що коливо на поминки допомагає душам померлих, як пшениці, прорости до раю.
Що таке сита, пояснює Лідія Артюх у своїх дослідницьких роботах.
"Ситу готували з стільникового меду, який закладали в дерев’яну діжечку і заливали крутим окропом. Віск із стільників розтоплювався і спливав, а мед розчинявся."
Таке коливо слід було прикрасити зверху сушеними вишнями. Зазвичай робили хрестик з сухофруктів, оскільки страва поминальна.
Кутя і коливо: чи є різниця
Різниця між кутею та коливом полягає в обробленні пшениці. Для куті пшеницю товчуть, а потім відварюють. А для колива – ні. Пшеницю лише дуже добре промивають, а тоді довго варять, оскільки вона нетовчена.
Іноді можна зерно замочити у воді на кілька годин або ж навіть на всю ніч. Тоді зранку воду зливають, заливають пшеницю новою водою і варять.
Мак до колива, як до куті, традиційно не додається. Коливо не таке солодке, як кутя, але обов’язково має бути підсолоджене, таким чином підсолоджується шлях покійним душам. Пізніше з’явилася традиція декорувати цукерками та цукатами, таку тенденцію бачимо і зараз. Ці прикраси також підсолоджують коливо.
Рецепт поминального колива
Для приготування треба взяти такі інгредієнти:
800 г пшениці, краще типу арнаутка;
3 л води;
0,5 л меду.
Краще після ретельного миття пшениці замочити її на ніч у воді. Якщо ж немає можливості, тоді треба буде довше її проварити. Пшеницю варити у вказаній кількості води – 3 л. Зерно має стати зовсім м’яким. Потім коливо має остигнути, після чого його можна прикрашати. До пшениці додати мед та добре перемішати.
Як прикрасити коливо
Для декорування можна використати:
175 г цукрової пудри;
2 пачки пісочного печива;
мармелад, глазуровані цукерки.
Печиво потрібно перетерти блендером у дрібну крихту. У пшеницю з медом всипати половину крихти з печива і також добре все перемішати.
Готове коливо можна висипати на широке блюдо і вирівняти, щоб було схоже на охайний корж.
Зверху присипати другою половиною крихти з печива.
Далі посипати через сито цукровою пудрою.
Тоді вже можна прикрасити цукатами, мармеладом та цукерками. Можна використати й інші прикраси, за бажанням.
Матеріал створено на основі досліджень Вікторії Семко "Кутя та коливо: порівняльний аналіз обрядових страв (на матеріалах із Західного Полісся)" та Марії Баглай "Поминання померлих у Зелену суботу на теренах історико-географічної Волині".