Історія життя Шарля Азнавура, новорічна комедія та Ентоні Гопкінс у ролі царя Ірода: прем'єри тижня
Месьє Азнавур
Синопсис:
Від злиденних вулиць Парижа до світових сцен — неймовірна історія Шарля Азнавура. Син вірменських біженців, якому пророкували провал, стає легендою шансону та символом Франції. Долаючи бідність, расизм та нещадну критику, Азнавур невтомно йде до своєї мрії, знаходячи підтримку в несподіваних союзниках, серед яких — сама Едіт Піаф. Захоплива сага про талант, кохання та тріумф людського духу, що розкриває невідомі сторінки життя одного з найвидатніших артистів XX століття.
Від дуету Ідір та Кор Маляд:
Режисерами фільму виступили Мехді Ідір та Ґран Кор Маляд, які вже разом працювали над такими роботами, як "Шкільне життя" та "Пацієнти".
Роль Шарля Азнавура виконав Тахар Рахім, відомий грою у фільмі "Пророк", за яку отримав премію "Сезар" за найкращий дебют та акторський перфоманс.
У стрічці також зіграв Віктор Мотеле у ролі П’єра Роше. Востаннє глядач міг бачити його у фільмі "Граф Монте-Крісто" в образі Фернана де Морсера. Едіт Піаф зіграла Тіффані Гофстеттер, відома участю в театральній постановці Oublie-moi, яка у 2023 році здобула чотири премії Мольєра.
Байопік про легенду Франції:
"Месьє Азнавур" – це насамперед біографічна історія про одного з видатних митців Франції. Дуже вражає особливий підхід до відображення різних епох, адже кожний розділ – про інший час та навіть країну. Бідні райони Парижа, роки окупації Франції, зимовий Монреаль, багатолюдний Нью-Йорк – усі ці локації ретельно відображені візуально і додатково розкривають внутрішні переживання героя.
Загальні враження:
Музичний байопік "Месьє Азнавур" – цікавий фільм про одного зі знакових виконавців Франції, чиє ім'я стало символом золотої епохи французького шансону.
Особливість картини — надто повільне й детальне розгортання сюжету на початку, коли йдеться про дитинство і юність Азнавура, і дуже стрімкий розвиток сюжету ближче до фіналу.
Збори ОСББ
Синопсис:
У чатах багатоквартирних будинків про що тільки не пишуть. Але значно жвавіша дискусія починається, коли сусіди збираються разом. Цього разу на зборах ОСББ обговорюють придбання генератора. Комусь важливо, щоб у квартирі було світло, комусь — щоб працював ліфт. Для Юлі (Антоніна Хижняк) це головне питання. Дівчина дуже любить свого песика і буквально носить його на руках на прогулянки. Сходами таку величеньку собаку підіймати дуже тяжко. Розмова триває не першу годину, а домовленості немає і близько.
Відомі зірки під одним дахом:
Продюсерами фільму виступили Єгор Олесов ("Мавка. Лісова пісня", "Захар Беркут"), Іван Мелашенко ("Інфоголік") та Павло Черепін. Мелашенко також виступив сценаристом фільму.
У головних ролях зібралися відомі актори: Євген Янович ("Інфоголік", "Бурштинові копи"), Антоніна Хижняк ("Спіймати Кайдаша"), Ольга Сумська ("Роксолана", "Тигролови"), Олександр Рудинський ("Перші ластівки: Залежні", "Агенція") та його дружина Марія ("Малевич", "Найкращі вихідні"), Михайло Кукуюк ("Побачення у Вегасі", "Свінгери"), Ігор Портянко ("Наші котики", "Дике поле"), Ніна Набока ("Припутні", "Будинок "Слово": Нескінченний роман"), Віктор Жданов ("І будуть люди", "Я працюю на цвинтарі"). Також у фільмі дебютував стример Михайло Лебіга.
Комедія про сьогодення:
"Збори ОСББ" — це комедія діалогів: доволі типове питання купівлі генератора зрозуміле українським глядачам, а образи сусідів — багатогранні, герої виглядають живими, а їхні проблеми — цілком реальними.
Загальні враження:
Комедія "Збори ОСББ" – це чергова робота від студії "Мамахихотала", яка раніше подарувала фільм "Інфоголік". Крім доволі смішних жартів у фільмі порушується чимало важливих питань, зокрема готовності до благодійності, афер і обману. Хімія між усіма героями чудова: прості й впізнавані образи, а таємниці між усіма сусідами додають інтриги.
Мати Христа
Синопсис:
Літня бездітна пара довго молила Бога про появу дитини. Зрештою у них народилася донька Марія (Ноа Коен). Як і обіцяли, батьки віддали дівчинку на служіння у храм, де вона зростала та навчалася. Звістка від ангела Гавриїла (Дадлі О'Шонессі) спантеличила юну Марію – вона має народити Сина Божого. Цар Ірод теж дізнався про те, що невдовзі має народитися Месія. Він вбачав у цьому загрозу своїй владі, тож наказав убити всіх новонароджених хлопчиків. Від римських легіонерів, які виконували цей наказ, Марії разом з чоловіком Йосипом (Ідо Тако) довелося тікати у Єгипет.
За режисури Ді Джея Карузо
Режисером фільму виступив Ді Джей Карузо, відомий трилером "Параноя" – римейком картини Альфреда Гічкока "Вікно у двір", спортивною драмою "Гроші на двох" та бойовиком "Три ікси: Реактивізація". Сценаристом фільму виступив Тімоті Майкл Хайєс, для якого це дебютний сценарій.
Марію зіграла Ноа Коен, для неї це перша роль такого масштабу. Йосипа на екрані втілив Ідо Тако, відомий грою у трилері "Солдат, що зникає". Ірода зіграв сер Ентоні Гопкінс – актор відомий, зокрема, ролями Ганнібала Лектера у фільмі "Мовчання ягнят", Ентоні у "Батько". За ці фільми Гопкінс отримав по "Оскару".
Біблійна екранізація про Мати Христа
"Мати Христа" — один з фільмів за біблійними мотивами. Нова робота Карузо пропонує не таку похмуру атмосферу, як у "Страсті Христові" Мела Гібсона, проте епізодично вдається до тривожних та жорстоких сцен.
Загальні враження
Епічний фільм "Мати Христа" – це історії життя Марії, яка була народжена із вищою ціллю. Робота чудово передає атмосферу та дух, проте відносно слабка акторська гра, що особливо проявляється у взаємодіях між персонажами. Навіть сер Ентоні Гопкінс не рятує фільм, адже творці стрічки залишили історію царя Ірода без логічного завершення.
Це не я
Синопсис
Кіноесей Леоса Каракса, знятий у годарівській манері, – це рефлексія режисера над своєю фільмографією, яка охоплює понад 40 років. Ідея короткометражного фільму з’явилась під час роботи над проєктом для паризького Центру Помпіду, де планувалась виставка на честь режисера, яка так і не відбулась.
У спробах відповісти на питання кураторів – "Де ти, Леосе Караксе?", – режисер заглибився у процес самопізнання. Пошуки вилились у яскраві кінематографічні роздуми, де особиста історія переплітається зі світовою, а сцени з фільмів – з реальним життям.
Есе від Леоса Каракса
Леос Каракс (він же Алекс Крістоф Дюпон) почав вивчати своє ремесло з юності. Дворазовий учасник Каннського фестивалю, у 2021-му переміг в номінації "Кращий режисер" за фільм "Аннет".
Після успішного виходу мюзиклу "Аннет" Леос Каракс вирішив створити незвичний твір – кінематографічну саморефлексію, де крім кадрів з власного життя знайшлося місце і для власної спадщини та інших робіт.
40 хвилин для справжніх гурманів
Перше, що спадає на думку, – це відносно коротка тривалість стрічки. Здавалося б, що 40 хвилин для звичайного кіносеансу – дуже мало. Це водночас так і ні. Для того щоб повною мірою насолодитись переглядом, потрібно бути знайомим бодай поверхнево із творчістю Леоса Каракса. Адже насамперед "Це не я" — авторський монолог, який порушує чимало філософських питань.
Загальні враження
Стрічка пропонує нетиповий досвід та можливість відчути роздуми режисера на різні теми: від особистісних переживань про ціль у житті до геополітики та роздумів про кінець світу.
Тому якщо ви готові познайомитись із творчим доробком автора чи просто шукаєте нових кіновідчуттів, то цей короткометражний автобіографічний фільм Леоса Каракса "Це не я" – для вас.