Природа, церкви та дворики. За що люблять Київ туристи та місцеві. Три історії гідів

В останню неділю травня у столиці святкують День міста.

LIGA.Life поговорила з екскурсоводами, які відкривають місто як мешканцям Києва, так і туристам. Тетяна, Сергій та Наталі розповіли, як це – представляти місто, що вони чують від клієнтів про Київ та які місця обов’язково радять відвідати усім.

Тетяна Єфременко

Я люблю Київ за те, що з кожним зануренням в його історію він щоразу вражає. Гуляючи містом, бачу не тільки прекрасну архітектуру, а історію кожного будинку. Не тільки красиві парки, а буяння зелені на схилах Дніпра.

Любов до Києва та історії була в мене зі шкільних років. Проте я пройшла довгий шлях, щоб перетворити цікавість в професію. Отримавши економічну освіту, упродовж 13 років я працювала в одному зі столичних банків. 

Подорожуючи Україною та світом, завжди заглиблювалась в історію місць. Захотілось розширити ці знання. У 2012 році пішла на курси екскурсоводів, але не заради того, щоб стати ним, а для дозвілля.

Через кризу банківської сфери у 2017 році банк, у якому я працювала, закрили. Я знайшла роботу в іншому закладі, але розуміла, що це не моє. Звільнилася та через п’ять років після закінчення курсів екскурсоводів знову до них повернулася – тепер уже точно для того, аби отримати професію.

Моя перша екскурсія називалась "Слідами "Білої гвардії"", бо я була в захваті від цього роману Михайла Булгакова. 

За ніч до екскурсії страшенно хвилювалась. Здавалося, що нічого не знаю. Проте люди залишились задоволені. Вони помітили, наскільки я була захоплена цією темою. 

Про незручні запитання

Після цієї екскурсії зрозуміла, що свої знання потрібно постійно поглиблювати, адже запитання екскурсантів можуть бути неочікуваними. 

Вибачилась і запропонувала клієнту залишити контакт, щоб пошукати інформацію та надіслати її. Він нічого не відповів, просто розвернувся і пішов в іншу сторону. Для мене це було потрясінням, адже меморіальна дошка зовсім не стосувалась теми "Білої гвардії".

Після цієї ситуації виникла маніакальна жадоба дізнатися більше про кожен куточок міста. Був страх знову не знати відповідь на запитання. 

Зараз я змінила свою думку. Не можу знати все. Тому, коли виникають такі запитання, прошу гостя залишити свій контакт, на який згодом надсилаю точну відповідь.

Про улюблені місця екскурсантів

Здається, що ми ходимо одним містом. Проте монотонності в професії екскурсовода немає. Я досі під враженням від Києва. Постійно дізнаюся нові факти з історії та воджу людей новими маршрутами.

Мої екскурсії мають опцію додавання локацій. Ми з клієнтами обговорюємо маршрут заздалегідь, і якщо вони хочуть кудись піти, змінюю програму. Найчастіше люди просять піти в місця, куди важко потрапити.

Наприклад, прогулюючись Липками, хочеться зазирнути в один із маєтків. Більшість з них не мають вільного доступу всередину. Проте гіди мають можливість організувати візит в деякі маєтки.

Так ми були в Будинку Лібермана – дім на вулиці Банковій, де наразі Спілка письменників України. В народі його називають Пряниковим будинком. Там зберігся інтер’єр, а його родзинка – легенда про розсувну стелю.

Також просять зазирнути у Будинок Підгорського, часто його називають "Замком барона". Знаходиться він біля Золотих воріт. За домовленістю туди можна зайти.

Якщо говорити про улюблені місця екскурсантів, то смаки різняться залежно від того, звідки люди. Іноземцям подобається, що весною та влітку Київ весь у зелені. Вони полюбляють гуляти Маріїнським парком та Володимирською гіркою.

Вони в захваті від краєвидів, які відкриваються завдяки горбистому ландшафту правого берега Дніпра. Особливо до вподоби панорама з Велосипедно-пішохідного мосту на Труханів острів, Дніпро та Поділ.

На екскурсії приходять і кияни. Вони живуть в цьому місті, але рідко підіймають голову, щоб розгледіти деталі. Тому їм подобаються "секретики" міста: дворики та мурали.

Наприклад, діти люблять скульптуру, присвячену Їжачку в тумані. Усі з ним фотографуються. Молоді дуже подобається дворик на Рейтарській, де живе крук. Там особлива атмосфера, адже тамтешнє кафе "Каштан" – один з осередків молодіжної культури. 

Старше покоління захоплюється Андріївською церквою. Вона нетипова для Києва та ще й на пагорбі.

Також людям подобається гастрономічна культура. У нас різноманіття закладів на будь-який гаманець та смак.

Про невдоволення Києвом

Невдоволення Києвом може виникнути у туристів, які порівнюють його з іншими містами. Вони не сприймають Київ таким, яким він є: зі своєю атмосферою, перевагами та недоліками. Їм завжди хочеться сказати: "А в нас краще!" 

Пам’ятаю, якось проводила екскурсію для зарубіжних гостей другого січня. Ми зустрілися біля Золотих воріт. Одна з перших фраз, яку я почула: "Київ такий брудний! У вас стільки сміття". Але я розумію, що це неправда. Тому що після новорічних святкувань комунальники ще не встигли прибрати місто.

Про місця, які варто відвідати

Моє місце сили – подвір’я Софіївського собору. Мені здається, що там є невидимий купол, який поглинає звуки. На Софіївській площі дуже гамірно, багато людей, шум від машин, які їдуть бруківкою. Заходиш на подвір’я, а там тихо. 

За часи роботи екскурсоводом я знайшла багато цікавих місць. Наприклад, найстаріший житловий будинок міста на Контрактовій площі, 7.

Також не пропустіть:

Золоті ворота. Це можливість доторкнутися до історії. Раджу зайти в музей та піднятися на тераси, звідти відкривається краєвид на центр міста. 

Вулицю Городецького. Вона дозволяє побачити Київ у період його розквіту наприкінці ХХ – на початку ХХI століть. Багато будівель збереглися в первозданному вигляді. Також зазирніть на площу Івана Франка.

Район Київського велотреку – незвичний спортивний майданчик поруч з розкішною архітектурою вулиці Липинського.

Київську фортецю – музейний комплекс, територію якого можна відвідати лише за одну гривню. Звідти відкривається чудовий краєвид на Олімпійський стадіон.

Замкову гору. Піднятись на неї можна з боку Андріївського узвозу, сходи біля нового пам’ятника Гоголю. Проте для людей, які шукають гостріших відчуттів, рекомендую піднятися з вулиці Фролівської. Шлях лежить через залишки старого кладовища. Там також збереглися знаки старообрядців. 

Сергій Савченко

Моя любов до Києва – це як почуття до людини. Ти просто любиш і не можеш інакше. З дитинства мене цікавило мистецтво та релігійна історія. Київ – комбінація цих речей.

У школі я склав тест на профорієнтацію. Результати показали, що пасує саме екскурсійна справа. Тож розумів, що рано чи пізно пов’яжу з нею своє життя.

Під час навчання за спеціальністю "Філософія та релігієзнавство" пішов на курси екскурсоводів, щоб дізнатися більше про місто та отримати ліцензію. Одразу після  закінчення навчання почав працювати гідом.

Перша фахова екскурсія була присвячена дворикам Києва. Був березневий день, коли зі стріх рясно капало, бо дощило. Зараз розумію, що я був нещадним гідом, тому що водив екскурсантів чотири години такою погодою.

Дивина, але після першої екскурсії людям хотілося ще! Ті, кого я бачив вперше в житті, потім приходили до мене на інші екскурсії. Так за 12 років досвіду сформувалось коло поціновувачів київських історій.

Про монотонність професії

Мені ніколи не набридає місто. Щодня змінюю напрямки, чергую тематичні екскурсії з певною періодичністю. Немає відчуття монотонності чи рутини.

Навіть був досвід екскурсій без маршруту. Ми зустрічались з екскурсантами у певному місці, але вони самі обирали, куди нам піти далі. Дорогою я розповідав історії місць, які були навколо. Ми до останнього не знали, де закінчиться двогодинна екскурсія. Щоразу маршрут був зовсім інший.

Розумію, що не до снаги опанувати усього з київської минувшини. Тому навіть коли мене запитують, а я не знаю відповіді, сприймаю це як мотивацію для пошуків незнайомих фактів про знайоме місто.

Про захоплення туристів

Київ – місто постійних змін декорацій. Наче калейдоскоп, який прокручуєш і отримуєш нову картинку. Це завжди помічають туристи. Їм подобається прогулюватися центральною вулицею міста, потім пірнати в якусь арку і потрапляти в зовсім іншу атмосферу. 

Кияни, які приходять на екскурсії, часто ще більше відкривають для себе місто. Можна 100 разів проходити повз Золоті ворота, але не знати їхню історію.

Ті, хто добре знає про архітектуру, цікавляться людьми, які проживали у Києві. Адже це місто хитросплетінь доль діячів політики, культури, спорту. Площі і будинки говорять про життя колосальної кількості людей.

Про незадоволення екскурсантів

Ті, хто вперше знайомляться з Києвом, часто нарікають на його строкатість, нагромадження різних об’ємів, подеколи великі відстані між об’єктами.

Скаржаться на недоглянутість міста. Його атмосферність та краса відчувається, але не завжди це пов’язано з доброустроєм. Потенціал київської архітектури величезний, але не до кінця використаний.

Це впливає на враження від столиці. Інколи мені як його представнику доводиться виправдовуватись за погрішності київської влади.

Про місця, які варто відвідати

Маю три улюблених місця в Києві. Залежно від настрою та життєвих обставин, прогулююсь районом Липок. Імпонують його аристократичні садиби. Люблю Видубицький монастир, це одне з найзатишніших місць у столиці.

Не можу оминути квартал навколо Золотих воріт. Якби я жив на зламі ХІХ-ХХ століть, точно винаймав би чи придбав там житло.

Тішить, що процес дослідження Києва для мене триває дотепер. Наприклад, нещодавно прогулювався районом Єврейського базару (Євбазу) – сучасна Площа Перемоги – і натрапив на атмосферний дворик на вулиці Олеся Гончара. Він не схожий на інші закутки Києва, більше підходить Одесі та Львову. 

Також я би рекомендував усім відвідати:

Кирилівську церкву. Там є фантастичні середньовічні фрески. До наших днів зберігся неймовірний масив стінопису попередніх століть. У церкві поєднується візантійська манера письма з віяннями зламу ХІХ-ХХ століть. Це варто побачити.

Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври. Це одна із тих церков, яка вражає соковитістю фарб та фантастичними розписами XVIII століття в українській манері. 

Андріївський узвіз у поєднанні з горами та реставрованою алеєю художників. Віктор Платонович Некрасов колись назвав Андріївський узвіз "найбільш київською" вулицею, бо там зустрічається уся строкатість місцевого життя. Не знаєш, що очікувати за поворотом: величезну садибу чи маленький будиночок. 

Щекавиця та Юрковиця – необлаштовані оглядові майданчики. Проте звідти відкривається дивовижний краєвид на місто. 

Русанівська набережна. Туди варто поїхати, щоб зрозуміти, що бачили перед собою паломники 100-300 років тому. Дивовижна панорама на правий берег Дніпра. Окрім цього, на набережній є багато активностей на будь-який смак. 

Наталі Пиріг

Київ можна любити за його компактність, затишність, багату історію та привітність. Проте я його люблю просто за те, що це дім, яким захоплююсь з дитинства. Ми з тіткою часто гуляли містом, коли я була маленькою. Вона розповідала різні історії.

Згодом я переповідала їх своїм друзям та іншим родичам під час імпровізованих екскурсій. Проте після школи цікавість історією Києва не перетворилась у професію. Я закінчила університет за спеціальністю "Фінанси та кредит". Працювала менеджером, хотіла стати бухгалтером. Але декрет змінив плани та погляди на професію.

Одного ранку я дивилася інтерв’ю київської гідеси, яка розповідала про свій шлях у професію. В той момент зрозуміла: "Ось те, чим хочу займатися!". Після декрету я закінчила курси екскурсоводів. На десятий день після випуску мені запропонували роботу.

Моя перша екскурсія – семигодинний піший тур містом у компанії з дівчиною з Москви. За цей час ми встигли обійти майже все місто, поїсти, випити каву та захопитись Києвом настільки, що клієнтка захотіла придбати квартиру!

Намагаюсь бути гнучкою. Якщо розумію, що клієнт цікавиться авіацією, то ми не можемо оминути будинок Ігоря Сікорського. Наприклад, у мене скоро буде екскурсія з групою, яка вирішила влаштувати собі тімбілдинг. Вони хочуть дізнатися більше про Урядовий квартал. Конкретно такої екскурсії в мене не було. Але я адаптувала під бажання клієнтів інший маршрут. 

Також клієнти можуть поставити запитання, на які не знаю відповіді. У таких випадках я прошу залишити контакт і надсилаю відповідь згодом. Під час однієї з осінніх екскурсій мені показали дерево і запитали його назву. Я пообіцяла дізнатися це, коли листя знову позеленіє.

Про враження туристів від столиці

Іноземних туристів вражають не пам’ятки, а місцеві жителі. Колись проводила екскурсію для італійця. Він мені розповів, що його відмовляли від поїздки у Київ. Казали, що це місто біля Москви і взагалі небезпечне, бо на вулиці ледь не стріляють. 

Але він настільки був вражений відкритістю та приязністю киян, що усі стереотипи одразу розвіялись.

Жінка з Лондона виокремила чудовий сервіс в ресторанах Києва. Вона була доволі заможною і мала з чим порівняти. Розповіла, що навіть в найдорожчих закладах британської столиці немає такого душевного сервісу, як у нас.

Також європейців захоплюють золоті куполи церков та кількість і різноманіття соборів. Хрещатик та Майдан Незалежності полюбляють за збережену радянську архітектуру.

Людей з пострадянського простору вражає атмосфера двориків. А киян – історичні факти та деталі. Наприклад, не усі помічають горгулью, яка сидить на даху будинку на вулиці Великій Житомирській. Також місцеві завжди дивуються, що Казимир Малевич народився в Києві.

Про негативні відгуки

Одна з моїх клієнток була родом з Білорусі, але жила в Росії. Вона прийшла до мене вже упередженою: "Я не впевнена, що ви мене чимось здивуєте, бо Київ брудний і негарний. Бачите в якому стані ці будинки?". Поки я розповідала їй про Київ, вона мене переконувала, що Мінськ красивіший.

Це була єдина людина, яка сказала мені, що Київ їй не сподобався.

Інших клієнтів бентежить стан наших будинків. Вони не можуть зрозуміти, чому ми не зберігаємо власну історію, чому не реставруємо старі будівлі. Я принципово не показую Поділ іноземцям, бо там будинки в особливо жахливому стані. Воджу їх районом Золотих воріт, хоча і там є свої недоліки.

Про місця, варті уваги

Як на мене, перлина міста – Андріївська церква. Люблю приходити на узвіз ввечері, сідати навпроти храму та насолоджуватись краєвидом.

Проте також люблю приховані місця. Наприклад, дворик на Лютеранській вулиці. Там є непримітна арка, яка веде до каскаду двориків. Кожен з них знаходиться на різній висоті.

На Липках є інше цікаве подвір’я – біля будинку Наталії Уварової. Весною та влітку там дуже затишно. Можна присісти на лавку та побути наодинці з собою.

Також не оминайте такі місця:

Фролівський монастир. Заходячи на його територію, потрапляєш в інший вимір. Там настільки спокійно та тихо, що відпочиваєш душею. 

Велотрек. Якщо хочете побачити спортивний Київ, то вам точно туди. Я, наприклад, люблю спостерігати за велосипедистами, які магічним чином їздять під нахилом і не падають.

Гора Дитинка. Це альтернатива Замкової гори. Ви можете потрапити туди з Пейзажної алеї. Звідти відкривається гарний краєвид на Поділ. 

Дворик на вулиці Пушкінській. Він оформлений під аристократичну тематику кафе "Antwerpen".

Дворик біля Музею Ханенків. Там є мозаїка, яку створив колишній директор музею.