10 незвичних маршрутів заходом України на вихідні. Радить тревел-блогерка

Рай та Бережани 

Не знаєте, куди поїхати, опинившись в Тернополі? Цвітана радить завітати в місто Бережани та селище Рай, що розташоване неподалік.

Серед головних пам’яток Бережан, які мають статус Державного історико-культурного заповідника: 

• руїни Бережанського замку;
• вілли Андрія Чайковського та Дубицького;
• Фарний костел святих апостолів Петра і Павла (1600-1620 років);
• Вірменський костел 1764 року;
• площа Ринок з міською ратушею 1811 року. За словами Цвітани, саме в будівлі ратуші до 1910 року працювала знаменита на всю Галичину Бережанська гімназія;
• церква Пресвятої Трійці (1768 рік).

Наступна зупинка – селище Рай, де в оточенні парку з каскадом водойм, рідкісних дерев та античних скульптур причаївся мисливський палац Потоцьких. 

"Колись там була величезна бібліотека з Острозькою Біблією та рукописами 13 сторіччя", – розповідає експертка. Нині і парк, і палац відкриті для туристів, попри те, що перебувають не в найкращому стані.

Бучацький край 

В іншій частині Тернопільщині є місто Бучач. Але дорогою до нього спершу зупиніться в селі Підзамочок, де збереглись руїни колишньої фортеці. За свою понад 400-річну історію замок нищили і відбудовували, але у 1946 році його частину розібрали на побудову сільського клубу. Нині можна прогулятися місциною, де зберігся яблуневий сад, та порозглядати залишки замку.

У самому Бучачі обов’язково зверніть увагу на Монастир отців Василіян, побудований за ініціативи Миколи Потоцького у 1771 році. Колись це був центр освіти, але нині в його стінах – чинний храм.

"Раджу випити каву біля місцевої ратуші, прикрашеної роботами Пінзеля. А потім неспішно піднятися до руїн Бучацького замку. Звідти відкривається фантастичний краєвид на місто", – радить Цвітана.

Наступна зупинка – село Рукомиш, де є скельний монастир. Вважається, що перші монахи з’явились в цій місцині ще в 13 столітті. На вершині гори побудували каплицю Святих Бориса і Гліба та зробили дві печери – для богослужінь та ночівлі.

"Місце, де розташований монастир, називають "Травертинові скелі". Це родовище травертину – матеріалу, придатного для виробництва облицювальних виробів", – додає блогерка.

У селі Язловець також є на що подивитися. До наших днів збереглись палац (1644) та руїни однойменного замку (перша згадка – 1436 рік). У 19 столітті в палаці був монастир, згодом – школа для дівчат, а за часів радянської влади – зоотехнікум та санаторій. Нині там чинний храм, де можна заночувати, попередньо домовившись з настоятелькою, каже Цвітана.

Ще одна пам’ятка села – костел Успіння Богородиці (1590), який також є у стані руїн.

Заповідник Медобори, Подільські Товтри та Сатанів

Про Карпати знають усі, але відпочинок на дикій природі можливий і на межі Тернопільської та Хмельницької областей. Цвітана радить прогулятися природним заповідником "Медибори".

"На території чимало історичних пам’яток 10-13 століть. Наприклад, язичницькі святилища. А на горі Богит збереглось ціле капище, де стояв Збруцький ідол Святовид – божество слов’ян", – додає блогерка.

Далі рушайте в місто Сатанів, що розташований в межах Національного природного парку "Подільські Товтри". У місті експертка радить звернути увагу на:

• Міську браму, яку заклали у 15 столітті на березі річки Збруч. У 1839 році вона була митницею на кордоні між Московською та Австро-Угорською імперіями, а з 1922 – між СРСР та Польщею.
• Сатанівський замок пережив чимало: і татарські набіги, і цукроварню на своїй території. До речі, останню закрили аж у 2002 році після понад 100-річної роботи.

"Про замок розповідають одну легенду. Ніби в селі Калагарівка є секретний льох, який є початком таємного ходу до Сатанівського замку", – додає Цвітана.

• Оборонна синагога (1532), яка візуально схожа на маленький замок. Й тут без легенд не обійшлось. Кажуть, що під спорудою починається підземелля, яке веде аж до Єрусалиму! На початку 1990-х років під час експедиції дійсно виявили вхід під землю, та яким було його призначення – досі невідомо. У 2015 році синагогу відновили. Нині має сучасний доглянутий вигляд.

А якщо історичних пам'яток вам стало забагато, рушайте на дослідження Подільських Товтр. Оскільки парк займає 12,5% площі Хмельницької області, то там точно є де погуляти: Високий Камінь, Бакотська затока, Смотрицький та Тарнавські каньйони тощо.

Маліївці, Удріївці, Сутківці

Подорож Хмельниччиною на цьому не закінчується. Якщо мандрівка стартує з обласного центру, то Цвітана радить заїхати в селище Сутківці. Там розташована оборонна Свято-Покровська церква 15 століття.

"Виконувала роль молитовні та оборонної споруди у разі нападу татар. Згодом її декілька разів перебудовували, та втім залишається унікальною спорудою. Адже зведена за канонами середньовічних фортець. Тож візуально здається, що ви прийшли у замок, а не церкву", – пояснює блогерка.

Стіни храму колись прикрашали фрески, але після невдалого ремонту в 1990-х більшість з них втрачені. У 2006-2009 роках провели кардинальну реставрацію. Нині це чинна церква, куди можна завітати.

"Також у Сутківцях є залишки замку 15 століття, а точніше одна ціла башта та фундамент другої. Про цю споруду також ходять легенди: нібито у великі релігійні свята біля веж можна побачити багато людей в білих кожухах, а на Великдень ще й почути дзвони, що лунають з-під землі. Та не кожному дано це побачити і почути, а лише щасливим людям з чистою душею", – розповідає Цвітана.

Далі рушайте в село Удріївці, де стоїть неоготичний маєток Лозинських (власників села). Багато дерев’яних елементів в палаці збереглися й дотепер. Але попри це, він залишається в аварійному стані, каже блогерка.

Дорогою до Маліївців можна заїхати в Підлісний Мукарів заради костелу святого Йосипа Обручного (1872). Свого часу його то закривали, то відкривали в залежності від зміни влади. До 1991 року взагалі виконував роль складу. Нині храм знову освячений.

"Маєте трішки часу – зробіть зупинку в селі Міцівці. Там на воді розташований будинок рибалки, де можна перепочити та зробити декілька фото для соцмереж", – радить Цвітана.

Кінцева зупинка – село Маліївці, відомий палацом Орловських (1788) та водоспадом, який тече над скелею.

"В палаці зберігалася велика колекція живопису, була бібліотека та предмети мистецтва. А в 1826 році поруч облаштували зимовий сад з оранжереєю. Після приходу влади СРСР в палаці зробили дитячий інтернат. Нині це – чинний музей", – розповідає блогерка.

У скелі, де тече водоспад, є двоповерхова печера. Її часто пов’язують з давнім монастирем та ім’ям народного героя Устима Кармалюка. 

Невідома Камʼянеччина 

Кам’янець-Подільський добре знаний своїм замком, але на цьому його пам’ятки не закінчуються. Так за містом розташований закинутий Зубрівський віадук, якому вже понад 100 років. 

"Він мав з’єднувати залізницею порти Адріатичного моря з Петербургом в рамках проєкту "Слов’янський шлях" Російської імперії, Румунії та Австро-Угорщини. Але через наступ цiсaрськo-кaйзeрiвських вiйськ у вересні 1917 року будівництво зупинилось і так не відновилось. Зараз це хороша локація для фото", – розповідає Цвітана.

В селі Панівці, де слід зробити наступну зупинку, стоїть оборонний замок, зведений за ініціативи Яна Потоцького. Там же працювала друкарня та школа з академією.

"Турки намагалися взяти замок у 1621 та 1633 році, але не вийшло. А козакам вдалось. У 1652 році одному поляку вони пообіцяли чин полковника за відкриття брами. Той погодився. Коли козаки увійшли в замок, то стратили поляка за зраду своїх", – додає блогерка.

Нині від замку залишились руїни над річкою Смотрич, звідки відкривається краєвид на каньйон та околиці. 

На березі Дністра розташоване село Устя. У 19 столітті там звели маєток Дверницьких, який зберігся до наших днів. У 2006 році він постраждав, але згодом його відновили та планували зробити готель. Однак ця ідея так і залишилась нереалізованою. Нині маєток закинутий, каже Цвітана.

"А закінчити свою подорож можна на оглядовому майданчику "Гирло" на річку Смотрич", – радить блогерка.

Старосамбірщина

Цей маршрут підійде тим, хто подорожує до Львова та області. Цвітана радить розпочати маршрут з села Вишня, де розташований палац Фредрів-Шептицьких (1835). Його перший власник – Олександр Фредро – польський комедіограф, поет та мемуарист, а також дід митрополита Андрея Шептицького. 

"Кажуть, що проєкт палацу Фредро побачив в англійському журналі. Тому він такий несхожий на інші палаци тогочасної Польщі", – додає блогерка.

Нині палац належить місцевому коледжу Львівського аграрного університету, але прогулятися територією та подивитися на архітектуру можна.

Далі рушайте в селище Стара Сіль. Головні принади – Михайлівський костел (1660) та вілла "Анна", яка славиться витонченою архітектурою та різнобарвною ліпниною на стінах.

Наступна зупинка – місто Добромиль, де розташований найвищий та найвіддаленіший замок Львівщини. Замок Гербуртів побудували на Сліпій горі у 1614 році.

"За легендою, підземний хід з замку веде аж до Перемишля. А всередині блукає привид прекрасної дівчини, яка під час облоги татар стрибнула в криницю. Привида не бачила, підземного ходу не знайшла, але враження від походу до замку в Добромилі – найкращі. Тож дуже раджу", – каже Цвітана.

Не забудьте заїхати у місто Хирів, де за кошти графів Генріха Мацковського та Мар’яни Моровської звели конвікт (навчальний заклад) – нині Колегія єзуїтів і каплиця святого Йосифа Обручника (1889). Щоб осягнути розміри будівлі, уявіть, що під час Першої світової війни в її стінах був госпіталь на 4000 солдатів.

"В 1930-тих конвікт вважався найбільшим учбовим закладом Польщі. У кожного класу були окремі добре обладнані спортивні приміщення та майданчики. Хирівська гімназія мала аж 6 плавальних басейнів, астрономічну обсерваторію з телескопом під рухомим куполом. Взимку для вихованців прокладали спеціально обладнані лижні траси. Але Друга світова війна змінила все: у стінах німці відкрили концтабір та шпиталь, згодом там була військова частина. А у 2010 році частину будівлі забрали під готель", – пояснює експертка. 

Жовква та Белз

Хочете заповнити свій день враженнями – рушайте в Жовкву. Місто налічує 55 пам’яток архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також 15 історії, серед них:

• Жовківський замок;
• Оборонний мур та Глинська брама;
• костел святого Лаврентія;
• церква Пресвятого Серця Христового;
• Жовківська оборонна синагога;
• церква Святої Трійці.

Можна розширити свій маршрут селом Крехів, де працює однойменний монастир, оточений мурами. Як і більшість пам’яток такого зразка, за радянських часів там був дитячий будинок, а згодом – школа-інтернат. У 1990 році в село повернулись ченці ордену Василіян та відродили монастир.

Завершіть мандрівку в місті Белз. Багато пам’яток цієї місцевості втрачені, зокрема однойменний замок та велика синагога, копію якої відбудували в Єрусалимі. Але все ж є на що подивитися.

"Шукайте каплицю святого Валентина та каплицю Снопковських, Церкву святого Миколи, залишки колишніх монастирів домініканців та сестер домініканок, вілли, міську ратушу, дерев’яну церкву Св. Параскеви тощо", – підсумовує Цвітана.

Прадавні місця Стрийщини та "інші" Підгірці

На цьому подорож Львівщиною не закінчилась! Блогерка радить відвідати наскельний монастир в селі Розгірче. З давніх часів скелі використовували язичники, але в 13-14 століттях монахи, що втекли з Києва, заснували чоловічий монастир.  

"Раджу обов’язково піднятися на другий поверх, щоб ще більше зануритися в особливу атмосферу та побачити краєвиди стрийських земель", – додає Цвітана.

Біля міста Стрий також є село Підгірці. Але не плутайте з тим, що неподалік Золочева!

"В стрийських Підгірцях зберігся Палац Бруницьких. До Першої світової війни був стильно оздоблений. Власники жили там до 1939 року, але після приходу радянських окупантів будівля перетворилась в інтернат, сільську раду та навіть форелеву ферму. Нині палац викупили три родини, зробили ремонт і планують відкрити музей".

Тустань та Карпатське море

Поблизу села Урич на Львівщині розташована пам’ятка природи Тустань, де у 9-13 століттях було дерев’яне місто-фортеця. Це був митний та оборонний пункт племен Білих Хорватів.

"Контролювали Великий шовковий шлях з Китаю в Португалію та Сонячний шлях з Галичини до Центральної Європи. Дерев’яна фортеця не збереглась до наших днів, але за способом будівництва вона не мала аналогів у світі. Тож її прозвали одним з чудес України", – каже Цвітана.

А на річці Стрий серед Карпат розташований цікавий, але незавершений проєкт радянської влади. За планом тут мало бути водосховище глибиною 60 м. Для цього навіть виселили жителів навколишніх сіл. Будівництво розпочалось у 1979 році, але так і не завершилось. 

Однією з причин зупинки став зсув гори, що пошкодив дамбу. Через це зросла вартість проєкту. Згодом через поганий будівельний підрив пішли тріщини по всій горі. Через це вона більше не могла виконувати функцію основи, до якої можна було кріпити велетенські споруди. Після розпаду СРСР проєкт взагалі заморозили.

"Сьогодні це місце називають "Карпатське море" або ГЕС "Сопіт". Можна побачити водозабірну споруду, водовідвідні канали з озером, залізобетонні конструкції нижнього і верхнього переливу води на берегах річки Стрий, приміщення для персоналу та комплекс для обслуговування станції".

Замкова Франківщина на Дністрі та Городенка 

Останній маршрут блогерка пропонує присвятити Івано-Франківській області. Перша зупинка – село Раковець, де над Дністром височить башта Раковецького замку (1660). Спочатку він мав оборонне значення, згодом перетворився просто у житло, а у 1768 році після пожежі ніхто так і не взявся за його відновлення. 

"Місцеві поступово розтягнули замок. Наприклад, ще в 1960-х роках були великі фрагменти оборонних мурів навколо збереженої башти. Та з часом все це перекочувало у двори мешканців села. Однак локація від того не менш цікава, адже відчутна стародавня атмосфера та відкривається прекрасний краєвид на Дністер", – пояснює Цвітана.

Далі прямуйте в село Михальче, де є бароковий костел святого Архангела Михаїла. Протягом Першої світової війни він дуже постраждав. До 1925 його відбудували, але через 19 років храм закрили та перетворили у склад. Від цього він занепав, але все ж зберігся до наших днів. 

У містечку Чернелиця також є замок. Його почали будувати ще у 1607, але через руйнування будівництво завершилось аж у 1659. Це була найбільша східна фортеця Речі Посполитої на правому березі Дністра, каже Цвітана.

"Останні власники замку мешкали там до 1939. Але, як це часто ставалось, за СРСР фортеця занепала і перетворилась в руїни. Нині залишилась лише двоповерхова в'їзна вежа з арочним проїздом".

У місті також є костел Святого Антонія 17 століття. З 1948-го до 1980 рік храм був складом, але у 1985 гуцульські майстри виготовили новий дах з ґонти. Через пожежу у 2005 році костел досі без даху. Однак блогерка радить прогулятися навколо будівлі, уважно розглядаючи оздоблення входу. 

Далі рушайте в місто Городенка, де варто відвідати:

• Костел Непорочного Зачаття Діви Марії (1769), зведений за проєктом архітектора Бернарда Меретина у співпраці зі скульптором Йоганом Пінзелем. Колись костел прикрашало 5 вівтарів і близько 30 скульптур. До наших днів збереглося лише декілька.

"В часи Першої та Другої світових воєн костел дуже постраждав. Але найбільших руйнувань зазнав після закінчення бойових дій. Повністю знищили внутрішній декор, спиляли хрести на вежах. За часів радянщини тут було ПТУ, а все, що можна було пограбувати і вивезти, забрали. Та попри це, храм варто відвідати", – радить блогерка.

• Вірменський костел (1706) нині в закинутому стані, але колись славився своїм розкішним інтер’єром.
• Синагога. Раніше в Городенці їх було декілька, оскільки в місті була велика юдейська громада. Однак до наших днів збереглась найбільша. Зараз в її стінах шкільний спортзал, а раніше був маслозавод.

"Дуже важливо подорожувати, вивчаючи свою історію, щоб й надалі завжди робити правильний вибір та будувати гідну європейську державу", – підсумовує Цвітана.