Бісить! Стендап-коміки про якість гумору і як канали паразитують на слабкостях глядачів

Альтернативи телешоу на кшталт "Квартал 95" чи "Дизель Шоу" стає дедалі більше – в Україні розвивається стендап.

З’являються нові коміки, стендап-клуби, глядачі можуть ходити на сольні концерти артистів або на "збірні солянки", на "Відкриті мікрофони" чи просто дивитися у YouTube, розповідає стендап-комікесса Наталія Гаріпова:

Аудиторія українського стендапу росте з року в рік, зауважує комікеса. Нещодавно Наталія повернулася зі свого концертного туру, на її виступ у Києві прийшло 700 глядачів (солд-аут). Для порівняння – перший сольний концерт Наталії сім-вісім років тому зібрав 100 людей: "Стендап є, у нас є голос, і нам є що сказати". 

Про стрімкий ріст кількості прихильників українського стендапу каже і комікеса, резидентка "Підпільного Стендапу" Анна Кочегура: "Три роки тому складно було уявити, щоб сольний стендап-концерт українського коміка міг зібрати Будинок кіно на 670 місць у Києві. А зараз Сергій Ліпко зібрав".

Стендапом Кочегура займається з 2017 року. Раніше для неї великим виступом було би зібрати 60 людей, а зараз може збирати понад 400 глядачів. На виступи регулярно приходять нові люди, які або вперше прийшли на стендап, або були в інших коміків, або побачили її у YouTube.

Наприклад, на канал "Підпільного Стендапу" підписалося вже 77 000 користувачів. А на BonsTV (показували Stand UP 380) – понад 200 000.

За спостереженнями Анни, нарешті з’явився запит на український стендап: "У 2017 році ніхто з журналістів не писав про нас матеріали". 

Комікеса вважає, що зростання аудиторії та розвиток сучасного гумору продовжаться, адже комедійні формати телебачення не задовольняють усіх глядачів. Вони шукають інший гумор і знаходять стендап.

Який новорічний гумор бісить сучасних гумористів, як себе називають стендапери, над чим сміються глядачі і чому типовий гумор уже не ОК, розповіли LIGA.Life п'ятеро коміків:

• Анна Кочегура, комікеса, резидентка Підпільного Стендапу;
• Свят Загайкевич, стендап-комiк та органiзатор Підпільного Стендапу;
• Антон Тимошенко, стендап-комік, резидент Підпільного Стендапу;
• Вася Байдак, учасник Інародного театру абсурду "Воробушек", ​​резидент Підпільного Стендапу; 
• Наталія Гаріпова, стендап-комікеса, хедлайнерка Stand UP 380. 

Новорічний гумор, який бісить, або Про наше телебачення

"Чотири кити гумору, який бісить мене і багатьох: Квартал, Дизель-шоу, Вар'яти і Мамахохотала, – розповідає Свят Загайкевич. Каже, у своєму напрямку вони профі, але йдуть легким шляхом – "на поводу глядача і не намагаються витягати людей із зони комфорту".

"Гумор Дизель шоу дратує. Торік спеціально увімкнув на 10 хв, щоби подивитися (раптом я скептик, який зазнався). Відразу жарти про туалетний папір, який на ялинку вішають – жахливо, – додає Антон Тимошенко. – Найбільше бісить, що цей гумор не змінюється роками". 

З колегами погоджується й Анна Кочегура: "Гумористичні шоу, скетчі, вистави та напіввистави на телебаченні під час новорічного періоду – як машина часу зі стереотипними жартами. Цей гумор низькопробний і ледачий. Завжди будуть жарти про блондинку, дружину та чоловіка, тещу та зятя. Бісить, що завжди є чоловік у перуці, який зображає дурненьку жіночку".

Те ж стосується жартів про "жадібних ДАІшників", гомосексуалів та "усі депутати крадії".

"Я вважаю неактуальним гумором той, який не веде за собою глядача вперед, а затягує назад у 90-ті, у "середньовіччя", де можна сміятися над відсутністю толерантності, вкорінювати проблеми соціуму, які сьогодні багато хто намагається розв’язати. Наприклад, у "Дизель шоу" був скетч, здається, про Тараса Бульбу, куди запрошують грати темношкірого актора, і починаються расистські та гомофобні жарти", – каже Вася Байдак. 

Чому ж такий гумор на телебаченні не змінюється роками? На думку стендаперів, тут є три основні причини:

1) звичка, та й для більшості телевізор – тло для розмови, коли всідаються за стіл; 

2) так автори популярних телешоу мінімізують ризики, що "напрацьована" аудиторія від них піде;

3) щоби сприймати такі жарти, мозок "вмикати" не треба.

"Чуваки просто заробляють гроші, їм начхати на виведення гумору на новий рівень, на жанровість, – каже про великі телепроєкти Наталія Гаріпова. – Вони й не вміють інакше. Якщо набирають нових авторів, то тих, з якими їм зручно працювати, хто писатиме те саме. Стендап-коміки – максималісти. Тому їх ображає, що хтось так сильно заробляє на гуморі, нічого для нього не роблячи".

А глядачі що? Вони дивляться ці шоу з року в рік, бо втомилися від складного життя, розповідає Загайкевич: "Відкривати для себе нове і вникати в контекст – треба напрягтися. А втомлені люди цього не хочуть. Вони прагнуть максимально розслабитися, тому погоджуються на жарти з пережованої каші кліше, яку їм кладуть до рота – приколи про олів'є, тещу, чувака, який їде додому на Новий рік, а його зупиняє ДАІшник, повернення до "Іронії долі".

З ним згоден і Вася Байдак: "Одні й ті ж жарти – не проблема суто гумористичних колективів, які виступають під Новий рік. Це проблема загалом телебачення, яке боїться ризикнути і поставити щось інше, щоби привчати глядача до іншого гумору. Тому глядачі не мають альтернативи – Дизель Шоу чи Монті Пайтон (комік-гурт із Великої Британії. – Ред.). Молодь телебачення не дивиться, а старше покоління дивиться те, що є, обираючи серед одного спектру між Дизель шоу, Кварталом чи Країною У".

Невже це проблема, що людям роками подобається одне і те ж? Коміки вважають, що так. Пояснюють, що такий гумор не провокує думати. Кочегура порівнює його з жувальною гумкою, яка укріплює шкідливі стереотипи: "Існує ефект "Скаллі" – після "Секретних матеріалів" багато дівчат пішло в науку, бо надихнулися героїнею. Якщо стереотип через жарт постійно звучить з усіх телеканалів, він вже сприймається як норма.

А це вже – шлях деградації, додає Загайкевич: "Зокрема, через такі жарти починають більше вірити в теорії змови антивакцинаторів". 

Байдак додає, що через неактуальний гумор, який демонструє "це досі смішно", – проблеми не зникають:

Комік пояснює, що у жарту є передумова. Ти її або будуєш сам, або вона існує і зрозуміла в соціумі: "Нікому не треба пояснювати жарт, чому у чувака 1 січня голова болить. Ми базово розуміємо це. Коли про це продовжують "жартувати", лише укорінюють цей базис поведінки новорічної ночі".

До того ж, такі жарти не розвивають почуття гумору, а це погано, додає Антон Тимошенко: "Часто від гумору залежить і розвиток суспільства. У розвинутому суспільстві,зазвичай, гумор теж більш розвинений. Не дарма існує поняття британського гумору – більш тонкого й іронічного. А Британія ніби успішна країна".

Які жарти є сучасними?

Стендапери сходяться на думці, що актуальний гумор не стосується чогось абстрактного, там завжди показані реалії.

Наталія Гаріпова може пожартувати: "Знаєте ступінь моєї закомплексованості? Я намагалася сподобатися своєму психотерапевту". Або "Не хвилюйтеся, час все стирає. Ось, наприклад, минуло всього 75 років, і ми вже купуємо німецькі візочки для дітей", "Жінки не так часто пишуть книги, як чоловіки, бо вони часто можуть просто поговорити".

"Я за те, щоби гумор трохи приголомшував, – каже Свят Загайкевич. – Актуальний гумор знаходить у всіх відгук: "Вау, таке чуємо вперше". Це наче новий колір побачити. Такий гумор виводить глядача в невідоме, досі нове інфополе та приносить нові знання. Разом все це може розширити кругозір".

Комікеса Настя Дерзкая висвітлює проблеми сексизму, додає Байдак: "У мене стендапи абсурдні, але в останньому сольнику є окремий блок, де порушують питання мікрозаймів та онлайн-казино, ставок, контактних зоопарків, права безхатьків. Не стверджую, що це символ сучасного гумору. Але гумор – непоганий механізм, який здатен вказувати на проблеми соціуму, а не поглиблювати їх". 

Кочегура пояснює, що нині в жартах коміки звертають увагу на важливість вакцинації, наприклад: "Жарти можуть сприймати по-різному, але, можливо, хтось послухає і задумається. Сергій Чирков, наприклад, жартує, що карантин, коли невакцинованим нікуди не можна, – це добре. Тому що поруч із ними все одно ніхто не хоче бути. У мене є жарт про новини, які неможливо читати та залишатися нормальним. Наприклад, новина про те, що за рік асфальтування доріг в Україні подорожчало вдвічі, хоча вартість матеріалів не змінилася. На математиці нас не вчили, як зрозуміти, де беруться такі ціни".

Загайкевич наводить ще кілька прикладів актуального гумору:

"Єгор Шатайло може пожартувати: "Якщо побачите десь чувака, який називає себе "Гражданіном Землі", розумійте, що він відповідальний за все, що відбувається на Землі, бо він гражданін Землі, тому можете в будь-який момент дорікнути йому: чуєш ти? Прекращай цю х*йню з Малайзією". 

Або "Я тепер так орієнтуватимусь в цінах. Скільки коштує нормальна зимова куртка? Ну десь 6-7 державних переворотів. А взуття? Оці Мартінси можна взяти за 5 державних переворотів", – це Антон Тимошенко.

"Мій не оновлений Word не знає слова "коронавірус" та підкреслює його червоним, планую не оновлювати його і надалі, нехай живе в своєму безтурботному світі", – так жартує Сергій Ліпко. 

"Що спільного між російською вакциною від ковіду та членом Путіна? І те, і інше вводили в Медведчука", – це я".

Які жарти найбільше "заходять" під Новий рік

"Глядачі найбільше сміються, коли розповідаю про свій нереалізований список "планів на рік", складений рік тому, – пригадує Вася Байдак. – Ще багато сміються над дивними новорічними традиціями, наприклад, з різних кутів столу класти монетки або ялинку прикрашати доларами".

Завжди сміються зі справжнього, додає Загайкевич. Що чіпляє в буденному житті, те чіплятиме і в передсвятковий період: "Втім, на свята легше продати квитки, тому що народ хоче вражень. А що більше глядачів збирається на стендап-вечірки, то легше їх розвеселити.  Стендап – максимально щирий жанр, коміки переважно жартують про своє життя". 

Для святкової атмосфери коміки, буває, підбирають матеріал, але не всі. Загалом, стендапери не вважають Новий рік приводом для написання матеріалу і спеціально новорічні жарти не складають.

"У новорічному виступі можу пожартувати, наприклад, про відірвані пальці:

Про наступний рік "тигра" можу пожартувати так: "Чому тигри не ґвалтують людей? – Тому що мама казала: "Не грайся з їжею".  Або так: "Чому ельфи не ґвалтують оленів? Тому що олені – тільки для Санти", – розповідає Загайкевич.

"У святкові періоди можу пожартувати про родинні посиденьки, після який завжди хтось має піти засмученим, бо починається ось це: "Коли заміж, коли діти?", – каже Анна Кочегура. – Ситуативно можна пожартувати, що кому дарувати, як обрати подарунок, як привітати людей, щасливих як Джефф Безос, яким "нічого не треба". Але якщо подарувати їм саморобку з каштанів, то образяться. Хоча, вони ж "нічого не хотіли". Такі жарти відкликаються, бо люди самі через це проходять". 

Утім, новорічні виступи Кочегури особливо не відрізняються від виступів в інший час. Адже більшість матеріалу підходить до будь-якої ситуації. Як ось такий жарт, наприклад: "Я зрозуміла, що існують обставини, які не можна подолати, коли побачила п'яного чоловіка, який кричав: "Викличте поліцію", – поки його "пакував" наряд поліції. А поруч стояла дівчина, палила і сказала: "Класне перше побачення". Він "працює" завжди, додає комікеса.

На святкових концертах людям "заходять" різні жарти, підтверджує Антон Тимошенко. Згадує, як кілька років тому, коли Аваков представив справу Шеремета, під час новорічного концерту в Будинку кіно, він казав: "Всі чекаємо на новорічну казку. Найкращу казку нам подарував Арсен Борисович Аваков зі своєю презентацією. Давайте її розберемо". І почав розповідати про розслідування вбивства Павла Шеремета.

"Ще українці люблять сміятися над тим, як працює "Дія". Насправді її створили для полегшення роботи стендап-коміків, – каже Тимошенко. – Часто неріздвяний політичний стендап працює краще, ніж побутові речі. До прикладу, мій жарт: "Армія, Мова, Віра – небезпечний слоган, бо якщо прибрати Мову, залишається Ісламська держава".

Вона щойно завершила свій тур, у якому переконалася, що один і той самий жарт у різних містах "звучить" і "заходить" по-різному: "Деякі мої жарти львів’ян, наприклад, шокували. Є блок жартів про брата-масажиста. Що з одного боку, це перевага, бо ніколи не залишишся без безкоштовного масажу. Але з іншого боку, вас колись напружував розслаблюючий масаж? Тому що я щоразу плачу братові соромом, коли він каже: "Наташ, приспусти трусики".

Також маю жарт про Крим, почувши який, десь люди напружувалися, десь – стримано аплодували, а десь – легко сміялися. Жарт звучить приблизно так: мені не подобається тенденція, мовляв, треба заборонити гей-паради, бо діти побачать і захочуть стати геями. Це дивно. Я щодня, наприклад, ходжу через підземний перехід, але досі не захотіла собі бавовняні труси. Як на мене, краще заборонити військові паради, щоби ніхто випадково не захотів стати військовим. Тому що щось я не чула новин про те, що геї віджали півострів і в блузках із шовку кричать, що він "їхній".

Про що жартують на корпоративах і чому коміки їх не люблять 

Тут коміки одноголосно сходяться на тому, що:

1) стендап на корпоративи стали замовляти частіше, бо жанр розвивається і стає дедалі популярнішим;

2) замовляти стендап на корпоратив – не завжди вдала ідея (далі пояснимо, чому);

3) замовники не завжди розуміють, чого хочуть.

Далі – їхні розповіді прямою мовою:

Анна Кочегура: "Для виступу на корпоративах завжди добре, коли якісь жарти коміка пов'язані з індустрією замовника. На корпоративі з бьюті-індустрії, наприклад, "заходив" жарт: "Подруга тобі винна 500 грн і каже: "Ой, не можу зараз віддати, грошей немає", а потім постить історію, що зробила собі нові нігті ". Або жарт про те, як спиш чотири години і сподіваєшся, що сиворотка з кислотами або корейська маска за 33 грн тебе врятує". 

Вася Байдак: "Люблю смішити будь-яку аудиторію незалежно від того, де і коли. Корпоративи минають добре, адже ми знаємо, що робимо. Раніше для виступів на корпоративах замовники просили попередньо скинути матеріал, зараз такого вже немає. Пояснюю це розвитком культури стендапу в Україні. Але не скажу, що на корпоративах виступати приємно. Бо може бути, що люди радітимуть твоєму виступу, але іноді тебе там бачити не хочуть. Це ж не попередньо зібрали колектив: "Чий виступ хочете?". І люди: "Абсурдний стендап Байдака!". Навіть якщо люди хотіли би колись побачити мій виступ, то малий відсоток мріє про це на корпоративі. Більшість хоче просто святкувати, їсти, пити, спілкуватися, танцювати.

Антон Тимошенко: "Зазвичай, на корпоратив люблять замовити "прожарку" працівників. Мене запросили на новорічний корпоратив розробники застосунку "Дія", IT-компанія попросила "пройтися по застосунку". Я відповів, що навіть готуватися не треба, достатньо розповісти, як "Дія" видавала мені помилку в аеропорту (сміється). Почав виступ у них так: "Вітаю, перед тим, як почати стендап, пройдемо авторизацію. Як ви любите, всі разом, поверніть голову ліворуч. Нахиліть праворуч. Супер. Ой, сталася помилка, спробуйте пізніше. У вас багато проєктів, ви створили систему "єМалятко". Можна реєструвати дитину онлайн. Круто, я тільки переживаю, може, буде таке, що якось оновив Дію, заходиш в дитячу кімнату, а твоя дитина зникла. Ти питаєш в підтримці, що робити, а тобі кажуть: "Так треба було на всяк випадок роздрукувати дитину, мати копію десь". 

У передсвятковий період на корпоративах часто просять "новорічні теми". Я погоджуюся, але у матеріалі нічого не змінюю. Наприклад, маю матеріал про оренду квартири, то можу сказати: "Ой, новий рік, треба шукати нове житло... До речі, я от шукав житло…". 

Ще подобається, коли замовники корпоративів звертаються: "Хочемо стендап на півтори години". Ці люди думають, що стендап – це довгий тост. Для таких замовників фокусник, факір і стендап-комік – одна професія. Людина, яка має пів години видавати шоу. Ковтатиме вогонь чи жартуватиме про Іллю Киву – неважливо. Я навіть думав записати пісню на 20 хв, діджей-сет із музичними приколами для корпоративів. Навіщо стендап, якщо люди хочуть свята? Не дай Боже, хтось у мене вкраде цю ідею зі статті, подам до суду (сміється). 

Раніше погоджувався на будь-які корпоративи. Зараз – ні. Бо ходжу до психотерапевта і розумію, що деякі корпоративи для мене є травмуючими. Адже до стендапу ставлюся як до мистецтва. Мої жарти – мої діти. Потребують уваги. Не вмію встати, на автоматі відчитати і піти. Тому коли вкладаєшся, а тебе не слухають, коли твій стендап – "щось на фоні"  – неприємно. Тепер уточнюю у замовників: "Вам точно треба стендап? Ви хоч раз були на стендапі?". 

Звісно, коли знають і люблять стендап, на таких корпоративах виступати класно. Але більшість ще не розуміє, тому в звичайному глядацькому залі комфортніше. Це вже про вибір між грошима і творчістю. Бо стендапом в Україні нелегко заробляти. Зараз ситуація краща, але на одних концертах не виживеш. На корпоративі можу відпрацювати 20 хв і заробити як за сольний виступ у середньому залі".

Наталія Гаріпова: "У мене круті, адекватні корпоративи були лише на 8 березня, коли збирали жінок в актовому залі. Тобто це був повноцінний концерт. Переважно корпоратив – сумнівний захід для стендапу. Під час твого виступу можуть ходити по сцені, загалом не звертати увагу. Зі сцени розповідаєш про свій біль, а це якось не поєднується з корпоративом, куди прийшли відірватися, а не замислитися про щось. На корпоративі перед стендапом може виступати скрипаль, а після – фокусник. Дивний набір, який свідчить, що організатори не дуже розуміють, що таке стендап.

Звісно, багато залежить від колективу. Якщо організатор розуміється на жанрі, то підготує людей до стендапу, запросить кілька коміків, візьме ведучого, який розігріє публіку – тоді буде "розрив". Я виступала, наприклад, у магазині одягу, де молодий і згуртований колектив. Для них було смішно все – від початку до кінця. Замість 20 хв виступала 40. У мене і на корпоративах, і на концертах пікова точка виступу – жарти про секс, кунілінгус, мінет. Але це пікова точка, до якої треба ще підвести. Якщо відразу почати так жартувати, люди закриваються. Була, наприклад, на корпоративі багатих людей. Пожартувала: "Пари не говорять про секс, бо нікому не цікаво, як ти віддер свою дружину після Ашана". Їм все було смішно, а цей жарт – ні. Просто тому, що їм це незрозуміло, вони не їздять в Ашан, не роблять закупи".

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин