Нагадаємо, з 1 січня у школах почали діяти нові норми харчування: менше цукру, солі, без ковбас і консервованої риби, булок та газованих напоїв. Частина батьків задоволені новим меню, тоді як частина обурена: їжа холодна, несмачна, порції маленькі.
Шеф-кухар Євген Клопотенко, який є двигуном цієї реформи, на хвилю обговорення-обурення реагує втішено: "Початок активного етапу реформи ніби зірвав пластир з проблеми харчування дітей у навчальних закладах. Я навіть радий такій потужній хвилі обговорення – вона актуалізувала проблему настільки, що іншого вибору як реформувати усю систему просто немає", – відповів він у коментарі LIGA.Life.
У попередньому матеріалі LIGA.Life уже розповідала про оновлене меню і його нюанси, особливо з погляду дієтології. У цьому матеріалі ми концентруємося на тому, хто і як формує шкільне меню, хто за це платить, які тут проблеми, і чому в частині шкіл годують несмачно.
У кожної школи є засновник. У комунальних це, зазвичай, – місцева влада. У Києві – КМДА, де є Департамент освіти. У кожній громаді подібний орган відповідає за закупівлі, пояснює Валентина Полторак, менеджерка швейцарсько-українського проекту DECIDE.
У невеликих громадах (а таких більшість), де в середньому 5-10 закладів освіти, усім закуповує харчування зазвичай відділ освіти.
До 1 січня 2022 року за закупівлі відповідали тендерні комітети у відділах освіти або уповноважена особа, яку визначає керівник закладу або відділ освіти, пояснює LIGA.Life Ольга Нос, продакт-менеджерка Prozorro Market (платформа, що об’єднує замовників з держсектору та комерційних постачальників).
"Самі школи купують продукти харчування рідше, частіше купують відділи освіти для кількох шкіл", – пояснює експертка.
І додає, що у структурі більшості відділів освіти немає категорійного менеджера чи товарознавця. А уповноваженою особою у маленькій сільській школі можуть призначити, умовно, вчителя географії, який не вміє описати технічні вимоги до товару.
Наприклад, директор маленької сільської школи розповів, що в них немає технолога, який би правильно склав меню дітям. А медсестра цього не вміє. Тож викручуються як можуть і як вміють.
Довідка: Зараз тендерні комітети вже не працюють. З 1 січня 2022 року закупівлі, зокрема через Prozorro Market, може проводити лише уповноважена особа.
За санітарним регламентом для шкіл, школа має забезпечити хоча б одноразове гаряче харчування, пояснює Марія Дробот, експертка проєкту DECIDE. А якщо в школі є діти з пільгами – їх зобов'язані забезпечувати безоплатним гарячим харчуванням.
Якщо дітей у школі годує приватна компанія, яка виграла торги, школа не може відмовлятися від таких харчів, пояснює Максим Несміянов, виконавчий директор Союзу споживачів України: "Напишуть скаргу на постачальника – і що? Нехай покажуть кейси, коли школа писала скарги і ставало краще. Скільки таких шкіл? Одна-дві для показухи?".
Правила визначені Законом "Про публічні закупівлі", пояснює Нос.
Продукти купують, якщо для дітей готують штатні кухарі школи. Або школа може замовити послуги аутсорсу чи кейтерингу:
1) аутсорсинг – дітям готує юрособа або ФОП, орендуючи харчоблок школи;
2) кейтеринг – в школу привозять уже приготовлену їжу.
Школа, чи відділ освіти, самі вибирають, за якою схемою хочуть годувати дітей.
Залежно від цього вибору та орієнтовної вартості такого замовлення, є різні процедури закупівель.
Закупити для шкіл продукти за одним кодом CPV, наприклад, фрукти, овочі, горіхи вартістю до 50 000 грн замовник може напряму у ФОП, ТОВ або приватної фірми. Або можуть купити товари, як у інтернет-магазині, скориставшись каталогом Prozorro Market.
Від 50 000 до 200 000 грн можна придбати продукти за спрощеною схемою або на Prozorro Market, скориставшись одним із двох типів процедур:
1) як у звичайному інтернет-магазині;
2) через інструмент запиту ціни пропозицій. (Коли, наприклад, я хочу придбати яблука з поставкою в Полтаву, то пишу, скільки мені їх треба і куди доставляти. Далі постачальники в категорії "яблука", які є в Prozorro Market, подають цінові пропозиції на мою кількість яблук та умови постачання. За словами Нос, для замовника ця модель дає більшу економію, ніж на спрощених закупівлях.)
Понад 200 000 грн – відкриті торги. І тільки так.
Замовлення кейтерингу та аутсорсингу має такі самі пороги:
до 50 000 – можна купувати напряму;
від 50 000 до 200 000 – спрощені закупівлі;
від 200 000 – відкриті торги.
"З мого досвіду, маленькі ОТГ проводитимуть закупівлі до 200 000 грн. Закупівлі вартістю понад 200 000 проводять вже міста, селища, відділи освіти великих ОТГ, де багато шкіл", – розповідає Ольга Нос.
Каже, там уже переважно купують не продукти, а послуги з організації харчування на базі школи або кейтеринг.
Спрощені закупівлі тривають десь 15-16 днів. Пряме замовлення в Prozorro Market в середньому триватиме чотири дні. За відкритими торгами термін закупівлі може складати 30 днів. Щоб вчасно все купити, треба мати кваліфікацію, добре налагоджене планування, заздалегідь слід оголосити про закупівлі.
Послуги з організації харчування на Prozorro Market купити не можна. Тільки продукти. Це визначено законом.
Тут – ціла система, яка впливає на ціну. Кожна громада планує харчування своїх дітей самостійно, і постачальники різних продуктів по країні різні.
Тому, фактично, кожна громада сьогодні має різну ціну на хліб, м'ясо, молоко, пояснює Валентина Полторак. Коли місцеві чиновники закуповують продукти за меню, яке самі ж розробили, тоді реально бачать, якою може бути собівартість шкільного харчування.
А ще, за словами Полторак, в Україні є проблема з постачальниками їжі в школи. Бо вони не завжди добросовісні, і не завжди привозять якісні харчі:
"Що більш віддалена громада від обласного центру, то більше ця проблема. У більш виграшному положенні більші громади, ближчі до облцентру".
Географія впливає і на ціну продуктів: "Десь середня собівартість порції 50 грн, бо громада розташована далеко від постачальників (наприклад, в Луганській області). Вони просто не можуть знайти нормального постачальника м'яса або молока. У них подекуди погані дороги, і ніхто не доїжджає. Тому великою буде собівартість порції. В громадах Києва чи Харкова собівартість може бути дешевшою тільки тому, що є більше постачальників", – розповідає експертка.
Важливо: собівартість порції і вартість, яку сплачують батьки, – різні речі.
Полторак пояснює, що собівартість часто може буде вищою, ніж вартість обіду, бо громада багато дофінансовує: платить персоналу, який готує, оплачує комунальні послуги (які теж є складовою ціни).
"Майже в 90% випадків встановлюють ціну за порцію набагато нижче за собівартість", – каже експертка.
І додає: "Кожна громада зацікавлена в такій собівартості, щоб голову громади вибрали на чергових місцевих виборах".
Частина батьків каже, що з початком реформи харчування порції стали менші, а ціна на них зросла. Максим Несміянов, виконавчий директор Союзу споживачів, розповідає, що зростання ціни на гарячу їжу слід вивчати у кожній конкретній школі, а саме – коли проводили тендер, за якою ціною тощо.
"Нам повідомляють, що собівартість продуктів зросла. Часто якщо куряче яйце коштувало, умовно, 30 грн за упаковку, у постачальників коштує 50. Нічого собі тендер", – каже Несміянов. І додає, що у вартість закладають ще й можливі ризики: девальвацію, стрибки валюти, ціни: "Батьки переплачують за ці ризики. Та й корупційна складова нікуди не зникає".
Мова – про ласий шмат. У Миколаєві, наводить приклад Несміянов, загальна вартість харчування виходить понад 100 млн грн, на 2021 рік оголошено тендер на 120 млн грн.
У чому ж тоді секрет успіху шкіл, де харчуванням дітей задоволені? На думку Несміянова, це – батьки. Він пригадує, як в одному місті батьківським комітетам дозволили формувати меню та спілкуватися з постачальниками.
"Там, де батьки контролювали, там і страви смачніші були, і старалися більше, і ціна відповідна. Тобто з переговорного процесу прибрали чиновників", – розповідає експерт. І додає, що згодом місцева влада вирішила передати шкільне харчування у руки комунального підприємства: "Міський голова вирішив, що так буде дешевше для міста. Але ціна зросла".
Полторак переконує, що більшість громад дають раду з завданням годувати учнів. Найважча ситуація – у східних регіонах. Там багато дітей мають пільги як діти з тимчасово окупованих територій, постраждалі через війну: "Кількість учнів пільгових категорій може досягати 100% від загальної кількості дітей. За законом, ці діти мають право на безплатне харчування, яке має забезпечити громада коштом місцевого бюджету. Держава на це кошти не виділяє. От у таких громад великі проблеми".
Головні надходження в бюджет громади зазвичай – це ПДФО (податок на доходи фізичних осіб). А якщо у вас немає підприємств, немає звідки сплачувати.
У школах є одноразове гаряче харчування – сніданок, пояснює Наталія Кіх, спеціалістка відділу освіти Червоноградської міської ради.
Середню вартість харчування на день розраховують за нормами урядової постанови №305 і враховують середні ціни на продукти в області у вересні 2021 року. Цю інформацію надає головне управління статистики регіону.
"У нашій громаді школи є у містах і селах. Але вартість харчування і меню однакові для всіх шкіл", – каже Кіх.
За постановою Кабміну ціну за харчування визначають для трьох груп дітей:
6-11 років,
11-14 років,
14-18 років.
Чому так? Бо енергоцінність для дітей різна. З 1 січня, з урахуванням нового меню, у Червоноградській громаді вартість харчування учнів у школах така:
6-11 років – 34 грн;
11-14 років – 38 грн;
14-18 років – 42 грн.
"Все впирається в кошти, – каже експертка з відділу освіти. – У нас щороку збільшується кількість дітей пільгової категорії, які харчуються за кошти місцевого бюджету".
За харчування решти учнів платять батьки.
Тут вибрали аутсорсинг для харчування дітей. І тепер одне підприємство, яке виграло торги, готує на всі школи.
"Ми в громаді провели закупівлю послуги гарячого харчування на Prozorro", – каже спеціалістка. І додає, що аутсорсом тут задоволені. Підприємство саме зацікавлене, щоб їжа була кращою, бо тоді їстиме більше дітей, відповідно, більше й заробить.
Графік організації харчування, режим, асортимент буфету, чотиритижневе меню і щоденне меню на його основі затверджує директор школи. А підприємство дотримується цього меню, яке погоджене з місцевою Держпродспоживслужбою.
"Фото зі неапетитними стравами зі шкільних їдалень свідчить не тільки про подекуди низьку кваліфікацію кухарів (хоча ніяких складних страв у рекомендованому меню немає, а саме меню не є обов’язковим і кухарі на місцях можуть просто адаптувати вже знайомі їм страви під нові норми МОЗ), а й байдужість деяких працівників їдалень, – каже LIGA.Life Євген Клопотенко.
Він каже, що холодна їжа – це крик про технічну допомогу та прохання зробити перерву довшою, бо за 20 хв складно нагодувати 500 дітей гарячою їжею, це неможливо фізично: "Багато хто скаже, що треба було починати не зі страв та норм, а з технічного оснащення їдалень та навчання кухарів. Чого ж ми чекали 30 років? Невже до цього всі були задоволені тим, як харчували наших дітей? Ніхто ж не помирав від сосиски в тісті, просто жив у перспективі на 5-10 років менше. А значить ця проблема не була актуалізована, а значить була не на часі".
"Ми перевірки проводили в Миколаєві, Херсоні, колеги поїхали по інших областях і там, в принципі, одні і ті самі проблеми", – розповідає Несміянов із Союзу споживачів України. Мова про:
Несміянов розповідає, що перевірки проводили у травні 2021 року. Хотіли далі продовжити, але почалися ковідні обмеження.
"А зараз скарги надходять навіть по Києву, – каже Несміянов. - Що якість товару жахлива, вологість висока. Припустимо, кисломолочний сир: через неякісну сировину на виході вже не 300 г виходить, а 200-220. Скаржаться, що все одно продовжують смажити страви, хоча за новими нормами смажити нічого не повинні".
Чому так? Несміянов вважає, що тут уже причина – персонал, в якого мінімальна зарплата. Частині кухарів не хочеться ні заморочуватися, ні навчатися.
"Залишилася історія з кражідками з кухонь, коли з садків, шкіл, виносять продукти. А це зменшує порції дитячі, – додає експерт. – І знову ж – інвентар. Ми приїхали в звичайну школу, де стоїть ванна, як у армії, куди картоплю чистили. Заходжу – там води по пояс в харчоблоці, допливаю до ванни, там якесь сміття валяється. На складах овочі з пліснявою. У мене знайома, яка працювала медсестрою і приймала в дитсадку продукти, завертала зелені фрукти-овочі, які постачали. Три чи чотири рази поспіль привозив їх постачальник, поки вони не згнили. До безумства доходить".
У теорії такі постачальники несуть відповідальність, пояснює Несміянов: складається акт претензії, рекламації, інформується по вертикалі наверх. Але, каже він, це працює за умови, якщо немає конфлікту інтересів у чиновників, які стоять вище: "А якщо це кимось лобіюється, а компанія – прокладка і тендер виграє невідомий постачальник масла, а не завод? Такі історії бувають.
Тобто не фермерське господарство, а якась фірма-одноденка, через яку прогнали гроші. І спробуйте покарайте цю фірму чи добийтеся повернення. Чи йде ремонт на харчоблоці – а спробуйте не прийняти його. Бо тут вже все погоджене, поділене.
Я приїхав з працівниками Держпродспоживслужби в Херсон, там як зрозуміли, що ми знаємо, що у них твориться, зняли з усіх харчоблоків персонал, щоб з нами не говорили. Я коли приїжджав з перевірками, не світив прізвищами, бо я поїду, а людину там з’їдять заживо. На місцях місцеві царьки божеволіють від жадібності".
А ще, додає він, у деяких регіонах люди з правоохоронних органів можуть приходити в Держпродспоживслужби місцеві і заносити списки: "Вони кажуть: "Ми вас не чіпаємо, якщо ви не чіпаєте конкретних суб’єктів господарчої діяльності".
Несміянов переконаний: аби система працювала, повноваження мають бути у батьків, щоб вони могли працювати спільно з кимось із представників центральної влади:
"Молодці, що намагаються усе це реформувати, але для початку треба розібратися, хто там працює, які там зарплатні проєкти, чому дітям купують товар за найнижчою вартістю і водночас вимагають отримати якусь симпатичну смачну страву. Якщо розібратися з зарплатними проєктами, системою постачання, то діти отримають безпечну якісну їжу. А в чиновників зменшиться кількість елітних автівок, а працівники кухні припинять красти їжу".
Клопотенко переконує, що має чіткий план, як змінити ситуацію: "Це і розробка нового збірника на 500 рецептів, який надасть кухарям у шкільних їдальнях величезний вибір страв, це навчання кухарів, яке ми разом з Україно-швейцарським проєктом "Діємо для здоров‘я" розпочинаємо у лютому".
Він вважає, що неможливо було почати навчання кухарів раніше, бо вони не розуміли б, що від них вимагають. Незабаром їх чекають дводенні тренінги, які складатимуться з практичних майстеркласів та теоретичної частини. Перші тренінги будуть в Херсонській, Полтавській, Рівненській, Львівській та Дніпропетровській областях в лютому-березні 2022 року.
Коментарі