"Носили пацієнток на руках". Гінекологиня з Одеси — про важливість безбарʼєрності в лікарнях

Одеситка Віра Коротнян працює акушером-гінекологом вже 15 років. За цей час їй довелося почути чимало життєвих історій українських жінок. Адже, за її словами, до лікаря приходять не лише зі скаргами на здоровʼя, а й бажанням бути почутим. Особливо це стало відчутним після початку війни на Донбасі, а згодом — і повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

"У 2014 році у нас було чимало пацієнток з Луганської та Донецької областей. Памʼятаю, як вони боялися, що ми не будемо їх підтримувати. Однак, навпаки — горе нас обʼєднало", — пригадує Віра. Вона додає, що в 2022 році зʼявилося ще більше людей, які втратили житло, родичів, роботу, опинились у чужому місті. Відповідно, кількість пацієнток знову зросла.

Наприклад, у 2014 році Віра познайомилася з жінкою ВПО з Донецька. Вона прийшла на гінекологічну консультацію, але в процесі лікарка відчула, що пацієнтці просто треба виговоритись. Після лікарської консультації почалась життєва: Віра з колегами розповіли, як знайти житло та облаштуватись в Одесі. Згодом пацієнтка знайшла роботу, вийшла заміж, завагітніла. Стала на облік в лікарні, де працює гінекологиня.

"Нині ця пацієнтка працює в перукарні. Ми приходимо до неї на зачіски, вона до нас — на огляди. Так ми і потоваришували, — розповідає Віра та додає: — Ми спілкуємось з пацієнтами не як лікар-пацієнт, а людина-людина. Так вони відчувають, що ми на одному рівні, що можемо їх підтримати".

Поява гінекологічного кабінету безбарʼєрного доступу в Одеській міській клінічній лікарні №1, де працює Віра, збільшила кількість звернень. За словами лікарки, сам факт безкоштовної, конфіденційної консультації без потреби укладання декларації з сімейним лікарем мотивує жінок звертатися до гінеколога. А спеціальне обладнання забезпечує комфорт жінкам з інвалідністю, літнім або маломобільним. Облаштування такого кабінету стало можливим завдяки спільній роботі благодійного фонду "Здоров'я жінки та планування сім'ї", UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення.

Належні умови огляду — здоровіші пацієнти

"Дивіться, яке нам гінекологічне крісло подарували! Гарне, велике і дуже функціональне. Працює як трансформер: крісло підіймається, голову можна опустити, а за потреби перетворити його на операційний стіл ", — показує Віра нове обладнання безбарʼєрного доступу.

Воно дуже полегшило життя як медичному персоналу, так і пацієнткам. Наприклад, у вересні цього року до Віри на консультацію прийшла літня жінка з дуже великою вагою. Щоб посадити її на звичайне гінекологічне крісло, лікарці та медсестрам довелось би підсаджувати її самостійно. Однак у кріслі безбарʼєрного доступу є електричний витяг, який допоможе опустити крісло і покласти пацієнтку без особливих зусиль.

"До появи крісла ми і підіймали пацієнток, і переносили їх на руках з крісла колісного у гінекологічне. Це було дискомфортно в першу чергу для пацієнток".

Через відсутність належних умов жінки, наприклад, з інвалідністю часто відтягували візит до лікаря. Це унеможливлювало профілактику чи ранній вияв серйозних хвороб", — наголошує гінекологиня.

Діагностика складних захворювань на ранній стадії важлива для збереження здоровʼя та життя жінки. Наприклад, одного разу до Віри звернулася пацієнтка з постійною кровотечею. Вона була дуже сумною та зневіреною, адже зверталась за консультацією до сімох лікарів, і ніхто не міг допомогти.

"Оглянувши її на гінекологічному кріслі, зрозуміла, що кров йде не з матки. Тож сіли і просто почали розмовляти та аналізувати, після чого вона бачить кровʼяні виділення. Виявилось, що зазвичай це трапляється після сечовипускання. Вона зробила аналіз сечі, де ми виявили згусток крові. Дала направлення на КТ сечового міхура, де виявили онкологію на першій стадії", — пригадує Віра.

Раннє виявлення допомогло жінці пройти лікування без втрати сечового міхура. Після виходу в ремісію вона час від часу приходила до Віри — зокрема, щоб стати на облік з вагітністю.

"Саме тому потрібні умови для мотивації жінок звертатися по медичну допомогу. Але це не лише про оснащення в лікарнях, а й про вільне пересування містом. З купою бордюрів і транспортом без пандусів людям на колісних кріслах складно це зробити. Зараз з цим в Одесі стає дедалі краще, але є куди рости", — зазначає гінекологиня.

Безбарʼєрність — набагато більше, ніж про інструменти

За свою карʼєру Віра почула чимало різних історій. Маючи й власний негативний досвід консультації у гінеколога, вона запевняє: "Це більше, ніж про інструменти, обладнання або медичні протоколи".

"Бути безбарʼєрним лікарем — це про психологію та створення безпечного простору".

Наприклад, якщо у жінки знаходять венеричні хвороби, то про це слід повідомляти не з докором і звинуваченнями у необережності. А з елементарним поясненням, що слід робити, як лікувати себе і партнера. Ніякого осуду — тільки шляхи розвʼязання проблеми.

Саме тому лікарка постійно проходить нові тренінги в різних куточках країни. Наприклад, для неї було особливо корисним дізнатися, що не можна чіпати колісне крісло жінки з інвалідністю. Адже це частина її особистого простору.

"Можна запропонувати допомогу, але власноруч везти візок зі словами "ой, дівчинко, давай я повезу тебе" — категорично заборонено. Без дозволу жінки не можна хапатися, переставляти або прибирати візок", — ділиться знаннями Віра і додає: "До навчання я про таке навіть і не думала, а зараз розумію, наскільки це важливі знання".

Постраждала ніколи не винна в насильстві

Також гінекологиня проходила тренінг з роботи з постраждалими від гендерно зумовленого насильства. У таких ситуаціях важлива кожна деталь для побудови довірливих відносин з пацієнткою: де стоїть лікар, яка в нього поза, яке світло в кабінеті, що можна і не можна казати.

"Ми маємо вийти з-за свого лікарського столу та сісти поруч з пацієнткою. Показати, що наша розмова буде суворо конфіденційною. У цей час ніхто не заходить-виходить у кабінет, як це часто буває в лікарнях. Ніяких санітарок з відрами, тільки ми з пацієнткою. Так жінка почуватиметься у безпеці", — описує Віра.

Окрім того, лікарка забезпечує загальну атмосферу в приміщенні: не дуже яскраве світло, тепло та інші дрібниці, які можуть розслабити та покращити психологічний стан пацієнтки. Наприклад, Віра пропонує теплий солодкий чай.

"Розмова будується не на жалості в стилі "Ой, бідненька!", а на рівності й підтримці".

"У жодному разі не можна ставити питання у стилі: "Чого ти туди (з ним) пішла?" Постраждала не винна в насильстві! Жінка має право одягатися, як вона хоче, ходити, куди хоче. Ніхто не має права її ображати. Це дуже важливо, адже жінки, які пережили насильство, часто звинувачують себе в цьому", — пояснює лікарка.

За свою медичну практику Віра рідко стикалась з пацієнтками, які постраждали від насильства. Проте одна історія особливо їй запамʼяталась. На огляд прийшла 18-річна дівчина, на яку дорогою з навчання додому напав невідомий чоловік.

"Вона дуже нервувала і плакала. Ми її заспокоїли, але порадили звернутися до поліції. Їй провели судмедекспертизу, ґвалтівника невдовзі затримали і посадили за ґрати. Згодом вона знову до нас прийшла, ми провели постконтактну профілактику, протестували на інфекції і регулярно спостерігали впродовж 9 місяців. Порадили їй звернутися по фахову психологічну допомогу, що вона й зробила, — розповідає Віра. — Ми були безпечним простором для неї, тож ще 6-7 років вона навідувалась до нас. Однак нині підозрюю, що пацієнтка виїхала через війну в інше місце. Дуже давно її не бачили, але хочеться вірити, що, попри свою травму, вона щаслива юна жінка".

Цей досвід підкреслює важливість створення безпечного простору в кабінеті гінеколога. Адже дівчата та жінки, які наважилися прийти до лікаря після акту насильства, мають відчути, що вони у безпеці і можуть довіритись лікарю. Це і про вчасне отримання медичної та психологічної допомоги, і про більш високу ймовірність звернення постраждалої до правоохоронних органів для покарання злочинця.

Ілюстрації Катерини Фролової