Звідки береться сила опору: чого ми не знали про себе і як посилити свої громади
1 березня 2022 року. В окупованому з перших днів вторгнення Мелітополі українці виходять на мирні мітинги за Україну. Один чоловік лягає під колеса, щоб не дати російським окупантам проїхати в місто.
Містяни виходять на мітинги щодня — попри постріли окупантів і зброю в їхніх руках, попри поранення.
Коли росіяни викрали мера міста Івана Федорова, люди теж не сховалися, а вийшли на мітинг на його підтримку. Було близько 1000 людей.
Згодом, коли мітингувати стало ще небезпечніше, у місті розвинувся потужний партизанський рух.
Під час псевдореферендуму місцеві теж проявляли проукраїнську позицію, ігноруючи "голосування". Тому окупанти змушували людей голосувати за себе, за родичів і навіть сусідів.
Така сила не береться з повітря. Це — наслідок формування активної громади в місті упродовж років, пояснює проєктний менеджер Української академії лідерства Іван Чубукін.
Він усміхається, бо зовсім не здивований тим, наскільки українці на місцях опиралися російським окупантам та об’єдналися заради протидії Росії по всій країні: "Ми працювали над цим всі ці роки на рівнях громад, я чекав, що вони будуть активізовуватися. Тому волонтерство, донейти, гуманітарка — це було очікувано. Приємним здивуванням стала лише кількість людей, які включилися".
В інтерв'ю LIGA.net Іван Чубукін, який зараз втілює соціальні проєкти в Українській академії лідерства, а раніше також працював у місцевій владі та займався розвитком активних людей на місцях, пояснює, чому одним громадам вдалося, і дає покрокові поради, як кожен може стати активним у себе вдома та робити свою громаду успішнішою.
Чому одні громади сильніші за інші
Все, як завжди, вирішують люди, і те, скількох навколо себе вони готові "запалити" на зміни. Від звичайної ОТГ громаду відрізняє те, що це щось більше, ніж просто об’єднання різних груп людей, які тут живуть. Тобто громада — це ОТГ, якій вдалося стати успішною.
Для того, щоб побудувати таку громаду, потрібні сильні спільноти всередині неї. Спільноти — це не просто групи людей, а об’єднання однодумців, які мають спільну мету і для цього щось роблять. Важливо – саме роблять.
"Спроможна громада діє, а не чекає, — каже Іван Чубукін. — Раніше громади чекали дотацій з бюджету. А потім почалася децентралізація, бюджетна зокрема. Вона допомогла отримати ресурс на місцях, щоб люди не чекали, а впроваджували зміни". Наприклад, закон про ОСББ дозволив з’явитися сильним спільнотам людей, які живуть в одному будинку. Вони почали брати відповідальність за своє житло, і господарювати там, не чекаючи, поки колись, можливо, прийде ЖЕК і щось зробить.
Громади, де були активні спільноти, швидко згуртувалися після 24 лютого: "Бо є спільна мета — перемогти ворога, і розуміння, які наслідки можуть бути, якщо цього не зробити", — каже експерт Академії.
Випускниця Української академії лідерства Вікторія Чех, наприклад, створила разом з іншими студентами медіапроєкт "Обізнані". Вікторія ще у школі була активною, волонтерила у сиротинцях у рідному місті. Аби здобути ще більше можливостей для реалізації та здобути навички для втілення корисних ініціатив, у 17 років дівчина вступила до Академії.
Після 24 лютого, розповідає Вікторія, студентам хотілося максимально допомогти країні — у волонтерство включилися усі. Тож вона та її друзі з підтримкою менторів та експертів-лекторів вирішили протистояти російським фейкам в молодіжному середовищі. І так за кілька днів на початку березня у соцмережах з’явився медіапроєкт "Обізнані". Творять проєкт на волонтерських засадах. Мають понад 2000 підписників в Instagram і понад 8000 – у Tik Tok. Зараз в команді уже 24 людини: дизайнери, копірайтери, сторіс- та тік-ток мейкери.
За 8 місяців проєкт трансформувався і тепер команда зосереджується на державотворенні. "Хочемо більше зробити акцент на громадянську свідомість", — розповідає Вікторія.
Налаштована дівчина серйозно: "Моя мета — замінити байдужість на небайдужість. Мене тригерить пасивність у суспільстві, хочу підвищувати політичну та громадянську свідомість українців. Знаю, звучить масштабно, це дуже багато роботи, але наша команда прагне цього". Вікторія навіть вступила на факультет журналістики до Київського університету імені Бориса Грінченка, хоча раніше не думала про цю професію: "Нас одразу попереджали в Академії, що медіапроєкт — це гра "в довгу", не буде одразу швидких результатів".
Як створити сильну громаду в себе вдома: чекліст
"Рецепт" сильної громади починається з того, що небайдужістю "запалюються" окремі люди, які бачать проблему і хочуть її розв'язати. Ці люди або притягують до себе "магнітом" інших і об'єднують їх, або вливаються в уже наявні спільноти і підсилюють їх.
Тому крок номер один для створення сильної громади — бути проактивним самому. Щоб людина стала активною, вона має повірити, що може щось змінити навколо себе, пояснює Іван. Цього й вчать освітні програми Української академії лідерства.
В Українській академії лідерства роблять акцент на тому, як важливо брати на себе відповідальність та розв'язувати проблему першими. Для цього студентів протягом року навчають досліджувати виклики у місті, в якому вони навчаються, виховують культуру не нарікати, а пропонувати, регулярно створювати проєкти та події для громади.
Як стати проактивним? Спочатку створити інформаційну бульбашку навколо себе: підписатися на сторінки активних людей у громаді, вони можуть писати заклики до якихось активностей. Якщо є молодіжний хаб, підписатися на нього і фізично туди піти, поговорити з людьми та дізнатись, чим ви можете допомогти.
Наступний крок — доєднатися до якоїсь ролі у певній спільноті. Наприклад, стати волонтером. Випускники Академії так доєдналися до проєкту "Сміливі відновлювати", і тепер їздять у деокуповані населені пункти Чернігівщини та Київщини, щоб відбудовувати зруйновані російськими військовими будинки.
Коли ви "втягнетеся" в те, що здатні змінювати світ навколо, можете переходити до наступного кроку — створити свій напрямок активізації, навколо якого об’єднаєте інших людей.
А далі — не менш важливий крок: об’єднати активні спільноти на місцях у дієву громаду. Зокрема, це можна робити, балотувавшись до місцевих рад. Так зробив 22-річний випускник Академії Богдан Скоропад у Жовкві, що на Львівщині. Спочатку створив молодіжну організацію та молодіжний простір "Літній театр", активізував навколо себе молодь. Потім його обрали місцевим депутатом. І це про дієвість.
"Ми часто так робимо, але важливо переступити через це бажання", — розповідає Іван Чубукін. Не вдається тим ОТГ і містам, де люди не можуть об’єднатися й домовитися між собою. Зрозуміло, що кожна спільнота має свої інтереси. Умовно, молоді сім’ї хочуть більше просторів для дітей, а водії — кращі дороги. Однак треба шукати точки дотику і визначити спільні пріоритети. Посприяти цьому, до речі, може місцева влада.
Наприклад, через громадські бюджети. Це коли місцева влада виділяє певну суму коштів, за яку змагаються люди на місцях, кожен намагається отримати якнайбільше голосів місцевих мешканців за свою ініціативу. Ті, в кого найбільше голосів, виграють і впроваджують бажане.
Також успішним прикладом об’єднання людей місцевою владою Іван називає хаби "Я — Маріуполь", створені по країні для переселенців з Маріуполя. Так само у Харкові навколо міськради створюють волонтерський гуманітарний штаб.
Однак далі, після розв'язання нагальних проблем, йде більша мета — майбутнє. "Ми воюємо за майбутнє, яке хочемо ми, важливо, щоб люди самі створили його бачення, що буде після перемоги. Над цим треба уже працювати, зокрема у своїх спільнотах" — каже Іван Чубукін.
Створювати "мережі для майбутнього"
Іван вірить, що війна створить в Україні більше активних людей, а отже, буде легше творити спроможні громади. Адже зараз активізувалися як юні українці, так і зовсім діти, які збирають на ЗСУ продажем печива, грою на музичних інструментах чи партіями в шахи.
"Людей треба знайомити між собою, створювати можливості для нетворкінгу — мережування. Тобто чим більше зв’язків між собою, тим легше долати виклики", — пояснює Іван Чубукін. Наприклад, ви побули волонтером у гуманітарному штабі, потім долучитися до допомоги переселенцям, далі захотіли допомогти тваринам.
Так робить випускниця Академії Христина Осадча. Коли дівчині було 16, вона потрапила на волонтерський табір — і відтоді її запалило волонтерство: Христина у рідному Ладижині, що на Вінниччині, організовувала походи до людей з інвалідністю, створила клуб англійської мови.
Вже в Академії разом з подругою придумала свій перший великий проєкт: після лекцій від представників "Щедрого вівторка" вони захотіли долучитися до цієї ініціативи ("Щедрий вівторок" — день добрих справ у всьому світі). Так з’явився всеукраїнський проєкт "Добродвіж", де можна було доєднатися до марафону добрих справ — оцифрувати документи для музею Голодомору, стати донором крові, перекласти відео для TEDx тощо.
Дівчата залучили спільноту Академії, знайомих знайомих, просили Instagram-канали різних організацій поширити інформацію про ініціативу. Наступний "Добродвіж" робили уже масштабнішим, його підхопило нове покоління студентів Академії, про це почали писати медіа. До проєкту вже долучилося майже 400 волонтерів, які разом зробили понад 3000 добрих справ.
Проєкт розвивається, як і Христина. Після Академії дівчина вступила до УКУ на програму "Соціальна робота", продовжує волонтерити, доєдналася як парамедикиня до "Госпітальєрів" під час повномасштабного вторгнення.
"Я дуже люблю свою країну і хочу, щоб вона була ефективною і могла боротися з масштабними викликами, як зараз є, – усміхається Христина. — Для цього потрібне розвинене громадянське суспільство, а волонтерство — його важливий елемент. Це про те, щоб Україна була спроможною сама собі зарадити".