"Радію, що можу просто піти до лікаря, коли треба". Жінка з ЦП — про важливість інклюзивної медицини

Катерині 34 роки, і з народження вона має складний діагноз — церебральний параліч. Це порушення рухової функції, яке виникає через пошкодження або аномалії розвитку головного мозку. Симптоми можуть бути різними: труднощі з рухом, координацією, м'язовою силою, балансом тощо. "Мені ще пощастило, — оптимістично стверджує Катерина, — бо можу пересуватися на милицях. Крісло колісне в мене теж є, але ним користуюся нечасто. Наше місто досі не пристосоване для людей на візках — мало пандусів, багато сходів і бордюрів. Але тішить, що цей процес хоча б розпочався".

Поява гінекологічного кабінету безбарʼєрного доступу в Смілі, де живе жінка, є важливою складовою процесу покращення інфраструктури міста для людей з інвалідністю. Облаштування такого кабінету стало можливим завдяки спільній роботі благодійного фонду "Здоров'я жінки та планування сім'ї" й UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні. Тепер жінки з інвалідністю можуть відвідувати гінеколога в будь-який зручний час та без сторонньої допомоги. І це забирає принаймні один пункт з довгого списку складнощів, з якими вони стикаються щодня.

До гінеколога разом із чоловіком

За освітою Катерина практичний психолог, закінчила Міжнародний університет розвитку людини "Україна". Але, на жаль, за фахом так і не працювала. "Не всі готові брати на роботу людину з інвалідністю. І навіть якщо траплялись якісь пропозиції, то це фізично було складно — наприклад, пропонували роботу у дитячому садку, де кабінет психолога розташовано на другому поверсі", — розповідає жінка. Зараз вона працює дистриб'ютором, допомагаючи своєму чоловікові у фітоаптеці.

З чоловіком Катерина повʼязана трохи тісніше, ніж інші пари — зокрема, раніше вони ходили разом до гінеколога. "Кабінет знаходився на другому поверсі, — згадує жінка. — На милицях складно туди було дістатися самотужки. А на кріслі колісному в ліфт сама я не заїду. Тож доводилося підлаштовуватися під чоловіка, його робочий графік, та йти до лікарки разом".

Новий кабінет розташовано вже на першому поверсі. Окрім цього, він має купу інших переваг: простору площу, щоби було де розвернутися на візку, сучасне гінекологічне крісло та додаткові опори. "Щоби просто стояти, мені потрібно на щось спиратися, бо в мене порушення координації руху. Тому тепер мені в кабінеті набагато зручніше, — каже Катерина. — Ну і крісло, звичайно, — мені вже не потрібна чиясь допомога, щоб на нього вилізти. Лікарка просто натискає кнопку, сидіння опускається, і я комфортно собі влаштовуюсь". Жінка може самостійно пересісти на крісло, а ось для тих, хто цієї можливості немає, передбачено спеціальний підйомник — за його допомогою дівчат піднімають з крісла колісного та пересаджують у гінекологічне. Раніше для цього треба було кликати медсестер або інших лікарів на допомогу.

Всі ці зручності сприяли тому, що тепер в інклюзивний кабінет прагнуть попасти жінки, які не мають інвалідності, але через певні проблеми зі здоровʼям їм складно користуватися старим гінекологічним кріслом.

Також Катерина ділиться: відчувається, що нові кабінети влаштовані з турботою про жінок з різними потребами. Благодійний фонд "Здоровʼя жінки та планування сім'ї" та UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні забезпечили їх не лише сучасним обладнанням, але й медичними наборами: щіточками, скельцями тощо. Є інформаційні матеріали, як надавати допомогу жінками з інвалідністю та тим, хто постраждав від домашнього або гендерно зумовленого насильства.

Інклюзивне обладнання — це дуже добре, проте кваліфіковані та емпатичні лікарі — важливіше. Лікаркою жінки вже багато років є Вікторія Ярема, й Катерина дуже нею задоволена: "Окрім того, що вона класний спеціаліст, Вікторія Василівна ще дуже добра та чуйна людина. Вона завжди мені допомагає". Водночас гінекологиня про свою пацієнтку відгукується із захватом: "Катя в нас молодчинка, вона справжній боєць. І оптимістка, яких ще пошукати. Я захоплююсь такими людьми".

Просто відвідати лікаря

З дитинства маючи проблеми зі здоровʼям, Катерина знає, як важливо вчасно звертатися до лікаря. Самі гінекологи стверджують, що регулярні огляди та проведення цитологічного мазка можуть виявити передракові зміни або ранні стадії раку шийки матки. Також лікар може рекомендувати мамографію, щоб вчасно виявити ознаки раку молочних залоз. А регулярні аналізи допомагають діагностувати інфекції, що передаються статевим шляхом.

"Для мене дуже важливою є сама можливість відвідати лікаря тоді, коли я цього потребую, і не "напрягати" інших людей", — каже Катерина.

"Для когось це звучить буденно: захворів, пішов до лікаря. Для людей з інвалідністю це ціла історія. Добре, що зараз ситуація потроху змінюється", — додає жінка.

З думкою про тих, кому ще складніше

Маючи купу власних проблем зі здоров'ям, чуйна Катерина більше переживає за інших — тих, кому складніше. "Я маю проблеми, але, дякувати богу, можу сама пересуватися, хоча й на милицях. Проте є люди, яким набагато складніше. Зараз у нашому місті багато внутрішньо переміщених людей, серед них є люди з інвалідністю. Уявіть, як складно покинути домівку, переїхати і влаштуватися на новому місці, коли ти у всьому, навіть у побутових дрібницях, залежиш від інших людей".

І, на жаль, людей з інвалідністю ставатиме дедалі більше, сумно констатує жінка, бо в нас йде війна.

"На мою думку, наше суспільство вже більш-менш готове до прийняття людей з інвалідністю. Хоча, звісно, ще є над чим працювати".

"А ось інфраструктура більшості міст геть не облаштована потрібним чином. Немає достатньої кількості пандусів, з'їздів, додаткових опор. Можливо, у великих містах з цим трохи краще. Але у Смілі — не дуже", — каже Катерина.

І додає: нам всім треба провести ще багато роботи, щоб навчитися нормально сприймати і поважати людей з інвалідністю, ставитися до них як до повноцінних членів суспільства. На жаль, жодна родина нині не застрахована від цього, і ми не маємо чекати завершення війни, а вже зараз вчитися гідно інтегрувати таких людей в будь-яке ком'юніті.