Кожний четвертий українець негативно ставиться до ЛГБТ-осіб, які служать у ЗСУ
27% українців позитивно ставляться до ЛГБТ-осіб, які служать у ЗСУ, 44% — нейтрально, але 25% — негативно. Про це свідчать дані дослідження, проведеного нещодавно групою "Рейтинг".
Водночас 43% людей вважають, що під час проходження служби у Збройних силах України ЛГБТ-особи зазнають дискримінації, 32% вважають, що не зазнають.
Цю статистику Ганна Литвинова, юристка громадської організації "Інсайт", прокоментувала як жахливу ситуацію, що склалася в суспільстві, — адже чверть опитаних, як і раніше, піддаються стереотипам. А це, по суті, є основою для прояву дискримінації щодо членів суспільства, які не відповідають чиїмось стандартам.
Про це говорили учасники "Програми 5488", яка виходить за підтримки Українського культурного фонду на "Громадському". Ці чотири цифри — 5488 — номер законопроєкту про відповідальність за дискримінацію та нетерпимість.
Очікується, що в четвертому кварталі цього року парламент все-таки розгляне даний законопроєкт, який ще в травні 2021 року подав прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Саме через відсутність подібного закону (у ньому йдеться про всі види дискримінації, не лише представників ЛГБТ-спільноти), у Європейському суді українська гей-пара виграла суд проти України. Судовий орган визнав, що відсутність в Україні регулювання одностатевих стосунків вважається порушенням статей Конвенції з прав людини.
У випуску "Програми 5488", присвяченому дискримінації представників ЛГБТ-спільноти, учасники говорили про те, що в Україні таких людей дискримінують не лише за сексуальну ідентичність. Тобто вони можуть зазнавати подвійної дискримінації.
Наприклад, Олена Шевченко, українська громадська активістка, феміністка, стверджує, що лесбійок можуть дискримінувати ще і як жінок.
"Недавня сварка в суспільстві з приводу ідеї жіночих вагонів чи купе прекрасно показала, що суспільство взагалі не розуміє, що таке дискримінація, і що є великий прошарок неосвіченості. Насправді в демократичних країнах процес навчання прав триває протягом життя. І тому тобі потім не здається, що для того, аби знизити рівень насильства у потягах, треба запровадити додаткові заходи, тобто жіночі вагони, це не якісь примхи або додаткові права для жінок", — вважає Олена Шевченко.
Але найголовніше те, що через відсутність відповідного закону представники ЛГБТ-спільноти обмежені в правах із боку держави. Й війна тільки загострила ці проблеми.
"Немає доступу в медзакладах до партнерів, не можна розв'язати питання про медичне втручання. Навіть в гетеросексуальних парах, якщо в них не оформлений шлюб, можуть бути проблеми з доступом до партнера в медзакладах. Однак це можна спробувати вирішити на місці або довести через суд факт суспільного проживання. У одностатевих пар такої опції немає", — розповідає юристка Ганна Литвинова.
Всі учасники дискусії погодилися, що тільки ухвалення відповідного антидискримінаційного закону подолає ці проблеми, а також зникне основа для дискримінації. Бо якщо буде закон, буде розслідування і покарання.